ІНТОНАЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТЕКСТУ РАДІОРЕПОРТАЖУ (експериментально-фонетичне дослідження на матеріалі французької мови)

Краткое содержание

Розділ 1. “Роль інтонації в прагматичній динаміці радіорепортажу”.
У розділі висвітлено проблему варіативності інтонаційних засобів мовлення та її причини; визначено найтиповіші види репортажів у французькому мовленні; вказано на домінантну роль радіорепортажу в інформаційних жанрах публіцистичного стилю; розглянуто композиційну будову, прагматичну спрямованість, лексичні та синтаксичні засоби формування смислової цілісності, ієрархію комунікативних програм, за допомогою яких реалізуються інформативні сегменти тексту французького радіорепортажу; простежено варіативність інтонаційної організації композиційних блоків. Радіорепортаж являє собою особливий тип усного дискурсу, який складається з декількох композиційних блоків: заголовка, зачину, основної частини та заключного блоку. Основне навантаження в радіорепортажі припадає на переказ деталей, фактів. Специфіка радіорепортажу полягає в спонтанності, імпровізованості, а безпосереднє мовлення учасників події, їхні монологічні репліки підсилюють ефект його достовірності та документальності. Судження й погляди авторитетних осіб, які беруть участь у радіорепортажі, привертають увагу слухача до теми радіорепортажу, сприяють доведенню авторських поглядів. Аудиторами-інформантами встановлено, що релевантними рисами французького радіорепортажу є оперативність, об’єктивність, безпосередність, наочність відтворення фактів, про які повідомляється, емоційність, виразність, наявність відступів та асоціацій, які необхідні для розвитку теми, екскурсів у минуле, майбутнє, детальна характеристика учасників. Найчастотнішим типом радіорепортажу є такий, що не тільки інформує про нові факти, але й розкриває їх соціальний смисл, а також містить оцінку, міркування. Описуючи факт, автор-диктор пропускає його крізь себе, через власне сприйняття (С.Етертейн, А.Лесо).

Оскільки завданням і меті радіорепортажу відповідають дві основні мовні функції, а саме, інформативна функція та функція впливу, то інформуючи слухача автор-диктор впливає на нього з метою спонукати до певних дій, як результату прийняття або спростування точки зору автора (В.Г.Кузнецов). Взаємодія цих двох функцій зумовлює такі ознаки французького радіорепортажу, як стандартність й експресивність. Свої емоції, оцінки, міркування, коментарі стосовно змісту автор передає миттєво, як безпосередньо результат на події, що дає в кінцевому підсумку так званий “ефект присутності” (Г.Я.Солганик).

Прагнення зробити слухача своїм прихильником приводить до використання в текстах радіорепортажів емоційно-оцінних засобів, зокрема якісних прикметників й іменників, фразеологічних одиниць. Радіорепортажу притаманна взаємодія нейтральної лексики з розмовною, іноді емоційно забарвленою (ça me fait mal au coeur, se laisser faire avoir, тощо). Розмовна лексика використовується як стилістичний прийом, який створює атмосферу тексту, тим самим забезпечуючи необхідний контакт з реципієнтом. Розмовна лексика вживається, головним чином, в основній частині або в заключному блоці тексту радіорепортажу, але її вживання не характерне для зачину, що пояснюється спонтанним викладенням точок зору учасників радіорепортажу, наприклад:

Sophie Pillods est allée chercher les réponces auprès des crèches, des nounous, mais aussi des parents (Les crèches, 1999).

Концентрація учасників на змісті та швидкий темп реалізації висловлювань впливають на синтаксис, що приводить до порушення стандартних синтаксичних конструкцій, тобто до трансформацій, наприклад:

T’es à moitié endormi (вживання неповної граматичної форми t’es замість tu es) (La fin du servaice militaire, 2000).

Puis tu sais plus ce que tu fais, tu boîtes (випадання першої негативної частки “ne” tu sais plus замість tu ne sais plus) (Les jeux vidéo, 2001).

На синтаксичному рівні зафіксовано вживанння нетипових конструкцій та засобів експресивного синтаксису у вигляді повторів і риторичного запитання, характерних для спонтанного мовлення, наприклад:

Ils vont en pèlerinage … pèlerinage dans un … dans un autre pays où ils vendent de … de la drogue et puis ils les ramènent en France et ils les vendent à ceux qui … qui … qui veulent et c’est comme ça qu’ils … qu’ils … que … que … que les hommes de … de France sont drogués (Les enfants et la drogue, 2000).

Et question dans dix ans à qui ressembleront Jessie et Peter? La réponse est claire et nette et déjà on s’en doute (Parler au quotidien, 2002).