Іванов В.В. Матеріально-правові і процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності

Краткое содержание

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, об’єкт і предмет, мета і завдання, методологія дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ I “Загальна характеристика адміністративної відповідальності і режиму законності її реалізації” містить три підрозділи. У першому підрозділі “Сутність і особливості адміністративної відповідальності, значення режиму законності її реалізації” аналізуються поняття і особливості адміністративної відповідальності, її ознаки і вплив на права і свободи громадян та інших суб’єктів правоохорони.

В роботі підкреслюється, що адміністративна відповідальність, з одного боку, є видом юридичної відповідальності, а з іншого – видом адміністративного примусу. Тому для з’ясуван­ня її сутності дисертант коротко характеризує ознаки обох зазначених правових явищ, які повною мірою стосуються також адміністративної відповідальності. Крім того, адміністративній відповідальності властивий ряд специфічних якостей, які і визначають її відносну самостійність у системі як правової відповідальності, так і адміністративного примусу.

Зокрема, як зазначається в дисертації, підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (проступок); вона має власну нормативну базу, яка в наш час включає як закони, так і підзаконні акти; суб’єктами цієї відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи; виражається вона в застосуванні до порушників особливих засобів державного впливу – адміністративних стягнень; адміністративні стягнення накладаються багатьма спеціально уповноваженими на те законодавчими актами органами і посадовими особами; реалізується адміністративна відповідальність органом (посадовою особою), якому порушник безпосередньо по службі не підлеглий; вона менш сувора, ніж кримінальна відповідальність, притягнення до неї не тягне судимості для особи, що вчинила адміністративний проступок, чи звільнення її з роботи; порядок притягнення до адміністративної відповідальності особливий, він суттєво відрізняється від кримінального та цивільного процесів і дисциплінарного провадження.

Перелічені властивості адміністративної відповідальності в роботі розглянуто з точки зору ілюстрування ступеню впливу цієї відповідальності на систему прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів інших суб’єктів правоохорони, ступеню обмеження останніх, а звідси – важливості забезпечення чіткого дотримання вимог закону під час її реалізації.

Встановивши та проаналізувавши зазначені ознаки, здобувач визначає адміністративну відповідальність як особливий вид юридичної  відповідальності, що виражається в застосуванні уповноваженим органом (посадовою особою) до суб’єкта, який вчинив адміністративне правопорушення (адміністративно-дисциплінарний проступок або, у передбачених законом випадках, діяння, що містить ознаки злочину), адміністративного стягнення.

У другому підрозділі  “Поняття і зміст законності, система її вимог в реалізації адміністративної відповідальності” дисертантом відзначається, що законність – досить складне правове явище. Вона завжди пов’язана з державою і законодавством і обумовлена вимогами влади до населення, громадян, посадових та юридичних осіб дотримуватися її приписів.

Для того щоб розкрити сутність і зміст законності реалізації адміністративної відповідальності, здобувач аналізує цілий ряд елементів, які складають дану категорію – правову основу законності, коло її суб’єктів, співвідношення законності і доцільності тощо. На цій основі зроблено висновок, що законність – це певний порядок, режим, стан суспільних відносин, який характеризується їх відповідністю законам і підзаконним правовим актам, виданим відповідно до законів. Відповідно до цього законність реалізації адміністративної відповідальності в дисертації визначається як такий режим, порядок застосування уповноваженими органами (посадовими особами) до суб’єктів, що вчинили адміністративні правопорушення, адміністративних стягнень, який повною мірою відповідає вимогам Конституції, законів та інших нормативних актів України.

В роботі значну увагу приділено характеристиці основних принципів законності, насамперед таких як її загальність, єдність, верховенство закону, неприпустимість протиставлення законності доцільності і справедливості, реальність законності. На цих принципах має ґрунтуватися і притягнення до адміністративної відповідальності.

Здобувач визначає також загальні вимоги законності, які, виявляючись в реалізації адміністративної відповідальності, одержують свій конкретний зміст. До них, на думку дисертанта, належать вимоги щодо забезпечення наявності розвинутого законодавства, яке регулювало б належним чином питання адміністративної відповідальності; рівності всіх перед законом; правильного, якісного застосування законодавства про адміністративні правопорушення, активної і рішучої боротьби з його порушеннями, невідворотності відповідальності посадових осіб, що припустилися подібних порушень; наявності соціальних і юридичних механізмів, які забезпечували б захист від непра­вомірного притягнення до адміністративної відповідальності.

В третьому підрозділі “Засоби забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності” здійснено аналіз сутності та системи таких засобів.

В підрозділі підкреслюється, що серед численних засобів (прийомів, заходів, способів, гарантій, умов, факторів) забезпечення законності притягнення до адміністративної відповідальності в юридичній літературі аналізувати прийнято дві їх групи – гарантії і способи (точніше, організаційно-правові способи), хоча терміни, які при цьому застосовуються, досить умовні.

Гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності, під якими дисертант розуміє об’єктивні і суб’єктивні умови, заходи організаційного характеру, що вживаються державою і суспільством, а також спеціальні юридичні способи і засоби реалізації принципів і вимог законності, в роботі поділяються на дві великі групи – загальні і спеціальні.  До першої віднесено умови (фактори), що забезпечують законність (економічні, соціальні, політичні, ідеологічні), а до другої – організаційні і власне юридичні способи і засоби її забезпечення.

За своїм змістом із організаційними і юридичними гарантіями законності притягнення до адміністративної відповідальності дуже тісно межують організаційно-правові способи її забезпечення. В підрозділі детально аналізуються переваги і недоліки способів, закріплених в ч. 4 ст. 7 КпАП, – систематичного контролю з боку вищих органів і посадових осіб, прокурорського нагляду, права оскарження. В рамках цих способів в роботі розглянуто також особливості використання такого специфічного засобу як судовий контроль, а також проблеми становлення адміністративної юстиції в Україні.

До згаданих в ч. 4 ст. 7 КпАП “інших встановлених законодавством способів” забезпечення законності можна віднести, на думку дисертанта, провадження із звернень громадян, позовне провадження, за допомогою якого громадяни відшкодовують майнову шкоду, заподіяну незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, обнародування подібних фактів в засобах масової інформації і використання сили громадської думки тощо.

Розділ ІІ “Юридичні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності”, який складається з трьох підрозділів, присвячено характеристиці сутності, видів і змісту власне юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності.

У першому підрозділі “Сутність, правова природа і види юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності” наголошується, що застосування будь-якого заходу державного примусу, в тому числі адміністративної відповідальності, має здійснюватися на певній правовій основі, тобто повинно бути строго регламентовано чинним законодавством. В цьому полягає головне значення юридичних гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності як закріпленого в законі комплексу правових засобів, що забезпечують суб’єктам адміністративної відповідальності захист від незаконного і необґрунтованого застосування до них адміністративних стягнень.

В дисертації зроблено висновок, що юридичні гарантії за своєю природою неоднорідні. Одні з них є засобом перевірки законності тих чи інших уже виконаних дій, реакцією на допущені порушення. Інші засоби “працюють” постійно, тобто вони “включаються” одночасно з постановкою питання про притягнення конкретної особи до адміністративної відповідальності і супроводжують весь процес її реалізації. Мова йде про повне, точне і однозначне її правове регулювання (матеріально-правове і процесуальне). Ці гарантії закріплені, головним чином, в нормативних актах, які регулюють адміністративну відповідальність, тобто в законодавстві про адміністративні правопорушення.

Здобувач стверджує, що юридичні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності може бути згруповано за різними ознаками – ступенем визначеності, механізмом, суб’єктами реалізації, рівнем регулювання тощо. Залежно від характеру їх правового оформлення і сфери дії в роботі вони поділяються на гарантії, передбачені матеріальними адміністративно-правовими нормами, і гарантії, врегульовані нор­мами адміністративно-процесуального права.

Суть перших, як зазначається в роботі, полягає в чіткому законодавчому визначенні підстав адміністративної відповідальності, її заходів і загальних правил реалізації останніх. Процесуальні ж гарантії передбачають чітке закріплення процедур притягнення до адміністративної відповідальності.

У другому підрозділі “Гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності, врегульовані матеріальними адміністративно-правовими нормами” здійснено детальний аналіз зазначених гарантій.

До конкретних матеріальних адміністративно-правових гарантій законності притягнення до адміністративної відповідальності в дисертації віднесено: а) законодавче визначення системи нормативних актів, якими може встановлюватися адміністративна відповідальність; б) визначення підстави адміністративної відповідальності, тобто поняття правопорушення, яке слугує такою підставою, і закріплення його основних ознак; в) вирішення питання про те, хто може бути суб’єктом адміністративної відповідальності; г) закріплення системи адміністративних стягнень, застосування яких становить зміст відповідальності; д) встановлення строків давності притягнення до адміністративної відповідальності і загальних правил накладення адміністративних стягнень; е) встановлення терміну, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню; ж) закріплення вичерпної системи складів адміністративних проступків і конкретних санкцій, які застосовуються за їх вчинення.

В підрозділі дисертант досліджує сучасний стан правового регулювання зазначених гарантій, визначає існуючі проблеми та формулює власне бачення шляхів їх розв’язання, зокрема, пропонує ряд змін і доповнень до чинного законодавства про адміністративні правопорушення.

В третьому підрозділі “Процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності” підкреслюється, що процесуальна регламентація адміністративної відповідальності є необхідною передумовою законності її реалізації. Закріплені чинним законодавством процесуальні гарантії законності притягнення до адміністративної відповідальності реалізуються в процесі здійснення провадження в справах про адміністративні правопорушення.

До найважливіших із цих гарантій, на думку дисертанта, належать: нормативне закріплення і дотримання на всіх стадіях провадження процесуальних принципів; чітке визначення кола органів і посадових осіб, які мають право накладати адміністративні стягнення; законодавче закріплення обставин, що виключають адміністративну відповідальність і провадження в справі про адміністративне правопорушення; визначення в законі поняття доказів, видів їх джерел і правил оцінки; встановлення переліку осіб, що можуть брати участь у адміністративно-юрисдикційному процесі, визначення їх прав і обов’язків; законодавче закріплення переліку осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення; закріплення в КпАП вимог, які ставляться до змісту протоколу; закріплення вимоги про своєчасне, всебічне, повне і об’єктивне встановлення обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законодавством; встановлення процедури оскарження постанови і перегляду справи про адміністративне правопорушення; чітке визначення порядку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Здобувач звертає увагу на те, що законодавець передбачив різні гарантії дотримання закону, характерні і для всього провадження в справах про адміністративні правопорушення, і для певних його стадій. В дисертації детально характеризується кожна з перерахованих гарантій, визначаються недоліки в їх нормативному закріпленні, а також формулюються пропозиції і рекомендації, спрямовані на їх удосконалення.