Казанжи Ірина Володимирівна. Підготовка майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано вибір наукової проблеми, що підлягає осмисленню та вивченню, аргументовано її актуальність та ступінь розробленості; визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість дослідження; подано дані щодо апробації і впровадження одержаних результатів та структури роботи.
У першому розділі “Теоретичні засади позаурочної виховної роботи” проаналізовано стан проблеми позаурочної виховної роботи в сучасній педагогіці; визначено місце позаурочної виховної роботи в педагогічному процесі школи; уточнено сутність понять “позаурочна”, “позанавчальна” , “позакласна”, “позашкільна” виховна робота; розкрито специфіку позаурочної виховної роботи з учнями початкових класів.
До проблеми виховання підростаючого покоління в системі позаурочної діяльності звертались у своїх працях та пошуках видатні вчені і педагоги (Блонський П.П., Макаренко А.С., Русова С.Ф., Стельмахович М.Г., Сухомлинський В.О., Ушинський К.Д., Чепіга Я., Шацький С. та ін.), відомі психологи і філософи (Бех І.Д., Виготський Л.С., Зязюн І.А., Катарський О., Костюк Г.С., Лихачов Б.Т., Максименко С.Д., Шинкарук В. та ін.). На думку вчених, позаурочна робота повинна становити систему, що передбачає єдність мети, принципів, змісту, форм і методів роботи, охоплює безліч елементів. Автори Концепції позакласної виховної роботи (Гончаренко С.І., Новосельський В.Ф., Оржеховська В.М., Постовий В.Г., Хлебнікова Л.О., Чорна К.І.) підкреслюють, що нове педагогічне мислення повинно базуватися на принципово новому ставленні до учнів. На передній план виховного процесу висувається не прямий вплив, що часто призводить до адміністрування, а взаємодія, співробітництво учасників навчально-виховного процесу.
Пошук шляхів ефективного виховання учнів сьогодні ведеться на основі системного підходу до його організації шляхом створення виховної системи школи (Гнатюк В.М., Красовицький М.Ю., Новикова Л.І., Остапенко М., Сидорків А.М.), при цьому відзначається, що виховна система школи повинна бути гуманістичною. Такої ж думки дотримуються й інші сучасні вчені та практики (Бех І.Д., Білоусова В.О., Вербицький В., Гнатюк В.М., Зязюн І.А., Карпенчук С.Г., Кобзар Б.С., Красновський В.М., Сидорків А.М. та ін). Розглядаючи можливості гуманістичної переорієнтації виховного процесу в сучасній школі, ми враховували ідеї духовно-морального виховання В.О.Сухомлинського і Я.Корчака, психологічну концепцію Г.С.Костюка, теорію особистісно орієнтованого виховання І.Д.Беха.
Однією з проблем ефективної організації позаурочної виховної роботи сучасної школи є вивчення питання щодо сутності виховного заходу. Означена проблема була предметом спеціального наукового аналізу вчених (Бех І.Д., Гапон Ю.А., Красовицький М.Ю.). У процесі оцінювання діяльності вихователя саме виховний захід перебуває в центрі уваги. Його форма, зовнішні особливості ,при цьому, сприймаються легше, ніж внутрішні зв’язки, а точніше, зв’язки з цілісним виховним процесом, розвитком вихованців. Зауважимо, що у психолого-педагогічній літературі поняття “виховний захід” використовується для позначення різних видів і форм виховної роботи. Натомість останнім часом вчені (Гнатюк В.М., Іванов І.П., Підласий І.П.) зазначають невідповідність означеного поняття фактичному смислу виховної роботи, оскільки “захід передбачає» фрагментарність. Системність, комплексність, послідовність, безперервність виховання більш точно передає поняття “виховна справа”, якому останнім часом віддають перевагу теоретики і практики.
В останні роки по-новому розглядається і проблема позашкільного виховання. Цілісне уявлення про позашкільний педагогічний процес дає порівняно нова галузь педагогіки – позашкільна педагогіка (Вербицький В., Науменко Р.А., Пустовіт Г.П., Сущенко Т.І.), вона має свій предмет, свою специфіку, свій понятійний апарат. Актуальним сьогодні є висновок В.Вербицького, що нині позакласна і позашкільна діяльність взаємодіють і в пошуках нових форм та засобів поглибленого вивчення шкільних предметів, і у виявленні та розвитку дитячих інтересів, талантів і обдаровань.
Отже, на основі аналізу сучасних педагогічних підходів позаурочну виховну роботу ми розуміємо як поєднання позакласної і позашкільної роботи, як взаємодію двох важливих ланок виховання (позакласної і позашкільної), спрямованої на досягнення єдиної мети – гармонійного розвитку дітей та молоді. Позакласна робота, за Б.С.Кобзарем, дозволяє збільшити час цілеспрямованого педагогічного впливу на учнів. При цьому зміст, методи і організаційні форми позаурочної роботи, зауважує О.О.Худяков, менш регламентовані ніж у навчальному процесі. Вчитель початкових класів має можливість побудувати позакласну роботу різнопланово, задовольнити потреби кожної дитини в активності, самодіяльності, у спілкуванні з однолітками, що не завжди є можливим на уроках.
У позаурочній роботі реалізується загальна мета і завдання процесу виховання. Основними закономірностями виховної роботи в позаурочний час є: обумовленість виховання суспільними потребами та умовами життя; взаємозалежність виховання, навчання, освіти та розвитку особистості; визначальна роль діяльності у спілкуванні та вихованні особистості; залежність виховання від вікових та індивідуальних особливостей учня; взаємозв’язок учня і колективу класу у виховному процесі.
У розкритті головних завдань і напрямів позаурочних форм роботи особливу увагу слід звертати на принципи організації позаурочної виховної діяльності учнів початкових класів. З-поміж них: плановість, науковість, зв’язок із життям, педагогічна доцільність; органічна єдність з роботою, яку проводять на уроці; максимальна добровільність вибору учнями розвивальних видів діяльності; систематичність і послідовність в організації позанавчальної розвивальної діяльності учнів; доступність для учнів за змістом і формами роботи; опора на сім’ю і громадськість.
Позаурочна виховна робота з молодшими школярами має свою специфіку. Молодшим школярам властива велика довіра дорослим. Учитель є для них тим ідеалом, взірцем, якого вони наслідують. Оскільки учні початкових класів ще багато чого не вміють робити самостійно, вчителю-вихователю доводиться виступати і в ролі організатора справ і в ролі безпосереднього учасника. Специфіка організації позаурочної виховної роботи виступає у найрізноманітніших напрямках виховного процесу. Враховуючи специфіку позаурочної виховної роботи в молодших класах, на основі аналізу поглядів педагогів і психологів на означену проблему ми визначили педагогічні умови ефективної організації виховної роботи молодших школярів у позаурочний час. З-поміж них: провідна роль педагога щодо об’єднання зусиль батьків, позашкільних закладів освіти, громадськості; забезпечення особистісної активності молодших школярів у різноманітних формах колективної діяльності; домінуючий характер ігрової діяльності за всіма напрямками позаурочної виховної роботи з молодшими школярами; залучення дітей до планування діяльності класного колективу; забезпечення такої системи перспектив, яка б відповідала інтересам як усього дитячого колективу, так і кожного окремого школяра.
У другому розділі “Теорія і практика підготовки майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи” проаналізовано стан проблеми готовності студентів до виховної роботи у школі; уточнено сутність поняття “готовність до позаурочної виховної роботи”; висвітлено теоретичні і практичні аспекти підготовки майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи; визначено критерії та показники готовності майбутніх учителів початкових класів до позаурочної виховної роботи.
Проблема готовності майбутніх фахівців до професійної діяльності одержала широке висвітлення в теорії і практиці, була предметом дослідження вчених у різних галузях (Абдуліна О.О., Ахмедзянова Л.М., Богданова І.М., Ганюшкін А.Д., Дьяченко М.І., Зязюн І.А., Ільїна Т.О., Кіт Г.Г., Кічук Н.В., Кондрашова Л.В., Кузьміна Н.В., Курлянд З.Н., Ліненко А.Ф., Сластьонін В.О., Хмелюк Р.І., Цокур О.С. та ін.). Готовність до педагогічної діяльності в загальних рисах характеризує і готовність до виховної позакласної та позашкільної роботи, яка, однак, має і свої особливості, зумовлені специфікою виховної роботи. Професійне становлення вчителя-вихователя в динаміці розглядається в педагогічній літературі на таких рівнях: інтуїтивному, репродуктивному, репродуктивно-творчому, творчо-репродуктивному, творчому (Сластьонін В.О.). В основі кожного рівня лежить відповідний рівень готовності випускника вищого педагогічного закладу до виконання своїх виховних функцій.
Аналіз літератури з проблеми професійно-педагогічної підготовки дозволив встановити взаємозв'язок виховної діяльності вчителя початкових класів із процесом його підготовки та станом готовності до її здійснення. Він виявляється в наступності та взаємозумовленості функцій цих педагогічних систем (підготовка виступає засобом формування готовності до діяльності, готовність є результатом і показником якості підготовки і реалізується та перевіряється у діяльності; діяльність виступає метою підготовки і водночас виконує функції її регулювання й корекції), а також у відповідності їх структурних компонентів.
Під готовністю до виховної діяльності ми розуміємо сукупність спеціальних знань, умінь та навичок, необхідних для ведення виховної роботи у школі, виявлення суті властивостей і стану особистості молодого спеціаліста. Готовність до виховної діяльності – це не лише запас професійних знань, умінь і навичок, а й такі риси особистості, які забезпечують успішне виконання професійних функцій: переконання, педагогічні здібності, інтереси, професійна пам’ять, мислення, увага, педагогічна спрямованість думки, працездатність, емоційність, моральний потенціал особистості.
Поняття “готовність до виховної роботи” може конкретизуватись, коли йдеться про готовність до позакласної, позашкільної та позаурочної виховної роботи.
Готовність учителя початкових класів до позаурочної виховної роботи – це складне інтегроване поняття, що передбачає єдність теоретичної, практичної і морально-етичної підготовки майбутнього вчителя початкових класів до здійснення всіх видів виховної діяльності з учнями в позанавчальний час, установлення творчих зв’язків із різноманітними позашкільними закладами у справі виховання молодших школярів.
Кінцевим результатом готовності студентів до позаурочної виховної роботи, на наш погляд, є професійно-виховна компетентність, яка обіймає такі чинники (види компетенцій): когнітивно-виховна (в галузі теорії і методики виховного процесу, в галузі фахових предметів); конструктивно-виховна (в галузі процесів прогнозування, планування); регулятивно-оцінна компетенція (самооцінка підготовленості, рівня вихованості, визначення шляхів професійного самовдосконалення). На підставі означених чинників професійно-виховної компетентності вчителя початкових класів нами були визначені критерії і показники готовності майбутнього вчителя молодших класів до виховної роботи.
З метою з’ясування готовності вчителів початкових класів і студентів до позаурочної виховної роботи нами було використано серію методів, з-поміж них, анкетування, аналіз планів, діагностичні методики. Слід зазначити, що судження вчителів-практиків і судження студентів щодо значущості позаурочної виховної роботи у формуванні всебічно розвинутої особистості молодшого школяра дещо відрізняються. Так, майже 77% учителів надають здійсненню позаурочної виховної роботи першочергового значення, тоді як кількість студентів випускних курсів педагогічних факультетів, які позитивно ставляться до означеної проблеми професійної діяльності, складає лише 56%. Цей факт дає підставу стверджувати про недостатню роботу вищого навчального закладу з підготовки майбутніх фахівців до виховної діяльності.
Аналіз анкетних даних дозволив виявити низку труднощів у процесі оволодіння студентами і вчителями початкових класів уміннями та навичками організації позаурочної виховної роботи. З-поміж них: наявність розриву між теорією і практикою виховання, що призводить до руйнування традиційних механізмів виховання моральності; девальвація загальнолюдських цінностей, нездоровий вплив засобів масової інформації на особистість молодшого школяра; недостатній зв’язок з батьками, громадськими організаціями, позашкільними навчальними закладами; відсутність необхідної матеріально-технічної бази у школі, недостатнє забезпечення вчителів необхідними методичними посібниками, сучасною літературою; методична непідготовленість учителів до здійснення позаурочної виховної роботи (за окремими напрямками).
На наступному етапі пропедевтичного дослідження студентам було запропоновано визначити ступінь сформованості основних виховних умінь (за самооцінкою), а саме: вміння планувати позаурочну виховну роботу, добирати відповідні форми виховних заходів(залежно від мети та завдань); вивчати рівні вихованості молодших школярів; діагностувати позаурочний виховний процес; аналізувати результати позаурочних виховних заходів; заохочувати учнів молодших класів до активної участі у виховних заходах; розвивати творчі здібності учнів; добирати матеріал для сценаріїв виховних заходів різної спрямованості; залучати до участі в позаурочній виховній роботі батьків, видатних людей; використовувати здобутки психолого-педагогічних наук. У результаті, лише 6,5% студентів випускних курсів за самооцінкою вважають, що вони володіють на високому рівні основними виховними вміннями, дещо більша кількість опитуваних (28%) висловили впевненість, що вони володіють усім комплексом умінь на достатньому рівні. За словами 50% студентів, вони частково володіють означеними вміннями і значна кількість респондентів (15,5%) відповіли, що не володіють основними вміннями щодо організації позаурочної виховної роботи.
Аналіз планів виховної роботи вчителів початкових класів засвідчив, що лише 52% учителів ведуть систематичну цілеспрямовану виховну роботу; 34% учителів складають плани безсистемно; 14% учителів мають поверхові плани позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Загальним недоліком майже всіх планів позаурочної виховної роботи вчителів початкових класів є недостатній зв’язок запланованих заходів з діяльністю позашкільних закладів, недостатня увага до роботи з обдарованими дітьми.
У результаті пошукового експерименту було з’ясовано судження учителів і студентів щодо шляхів підвищення організації позаурочної виховної роботи з учнями початкових класів. Так, учителі і студенти першочергове значення надають психолого-педагогічній, методичній та практичній підготовці майбутнього фахівця у вищому навчальному закладі.
У третьому розділі “Формування готовності студентів до позаурочного виховання учнів 1-4 класів” визначено завдання дослідно-експериментальної роботи, описано інструментальну модель готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами, висвітлено хід і результати констатуючого та формуючого етапів експерименту.
Метою констатуючого експерименту було з’ясування рівня готовності студентів до здійснення позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Відповідно до розробленої в ході дослідження системи критеріїв і показників готовності майбутніх учителів до здійснення позаурочної виховної роботи, а також з урахуванням сукупності кількісної і якісної характеристики показників і критеріїв професійно-виховної компетентності, стало можливим конкретизувати чотири рівні готовності студентів до позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.
Високий рівень готовності є характерним для студентів з високим ступенем сформованості в майбутніх фахівців професійно-виховної компетентності. Студенти, які досягли означеного рівня готовності, мають чітко сформоване позитивне ставлення до означеної професійної сфери вчителя початкових класів, що виявляється у свідомому розумінні значущості позаурочної виховної діяльності у виховному процесі сучасної школи. Для цих студентів є характерним творче ставлення до здійснення виховного процесу в позаурочний час; має місце емоційна зацікавленість у залученні молодших школярів до різноманітних виховних заходів; спостерігається постійне активне прагнення до самовдосконалення, поглиблення методичних та теоретичних знань. Для означеного контингенту студентів властивий високий ступінь володіння гностичними, комунікативними, організаторськими, конструктивно-моделюючими вміннями й навичками. Студенти вміють визначати рівні вихованості молодших школярів і дитячих колективів, прогнозувати і планувати позаурочну роботу, здійснювати емоційну діяльність, встановлювати контакт із колективом і кожною окремою дитиною, володіють навичками самоконтролю і самоаналізу. Практична діяльність має стійкий творчий характер. Фахівці означеного рівня здатні використовувати набуті теоретичні та методичні знання як у типових, так і в нестандартних ситуаціях.
Достатній рівень умовно об’єднує студентів з переважно позитивним ставленням до організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Для означеної категорії майбутніх фахівців є характерним усвідомлення необхідності цієї роботи як однієї з найважливіших сфер праці вчителя початкових класів, виражають зацікавленість означеною діяльністю, активно залучають дітей до участі у виховних заходах, прагнуть до самовдосконалення своєї особистості, до розширення кругозору і набуття практичних умінь і навичок в означеній професійній сфері. У студентів достатньо виражена комунікабельність, контактність, уміння здійснювати емпатійну діяльність у процесі позаурочної виховної діяльності, вміння адекватно оцінювати свою педагогічну компетентність, контролювати, критично аналізувати результати позаурочної виховної роботи. Практична діяльність цих студентів має здебільшого творчий характер. Майбутні вчителі прагнуть використовувати різноманітні форми виховної роботи, демонструють при цьому глибокі знання з психології та педагогіки, мають достатню методичну підготовку. Однак, викликають утруднення нові, нестандартні ситуації, що виникають у реальному виховному процесі.
Середній рівень сформованості професійно-виховної компетентності властивий майбутнім учителям із позитивно-пасивним ставленням до означеної професійної сфери вчителя початкових класів. Спостерігається індиферентне ставлення до необхідності здійснення позаурочної виховної роботи в поєднанні з позитивними установками щодо значущості означеної діяльності вчителя початкових класів у цілісному виховному процесі. Знання сутності та специфіки позаурочної виховної роботи з молодшими школярами достатньо поверхові. Знання з психолого-педагогічних дисциплін, методична підготовка є несистематичними і фрагментарними характер. Студенти означеної групи не можуть своєчасно включатися у спілкування, не вміють контролювати процес діалогізування, їм властиві здебільшого поверхові самооцінка і самоаналіз, спостерігається нерівномірність у прояві ознак різних критеріїв професійно-виховної компетентності. У практичній підготовці спостерігається невідповідність набутих знань до їх застосування на практиці. Виховна робота, здійснювана цією групою майбутніми фахівцями, носить репродуктивний і почасти творчий характер.
Низький рівень сформованості професійно-виховної компетентності притаманний студентам з індиферентним ставленням до означеного виду діяльності вчителя початкових класів. Вони не усвідомлюють значущість позаурочної виховної роботи у виховному процесі сучасної школи. Ці студенти мають слабкі знання з психології та педагогіки, методики виховної роботи. У студентів спостерігаються слабкі прояви ознак у межах усіх означених компетенцій: невміння планувати і прогнозувати позаурочну виховну роботу, значні утруднення у встановленні контакту з колективом дітей і окремими учнями; дуже слабко виявлені ознаки регулятивно-ціннісної компетенції; нездібність до самоконтролю, неадекватність самооцінки, відсутність прагнення до самовдосконалення. Має місце тенденція до формального виконання творчих завдань з проблеми організації позаурочної виховної роботи з молодшими школярами. Практична діяльність студентів з низьким рівнем сформованості професійно-виховної компетентності має репродуктивний характер.
Кількісний та якісний аналіз результатів констатуючого експерименту засвідчив, що жоден студент не досяг високого рівня сформованості професійно-виховної компетентності, дуже незначна частина студентів (0,8% - в експериментальних і 1,1% - у контрольних групах) досягли достатнього рівня сформованості професійно-виховної компетентності. Значна частина студентів (45% - в експериментальних і 43,7% у контрольних групах) засвідчили середній рівень сформованості професійно-виховної компетентності. Здебільшого майбутні вчителі (54,2% - у експериментальних і 55,2% - в контрольних групах) перебували на низькому рівні готовності до здійснення позаурочної виховної роботи.
Мета дослідно-експериментальної роботи полягала в тому, щоб надати студентам можливість реалізувати своє бажання займатися активною виховною роботою з учнями, актуалізувати їхні творчі можливості шляхом створення відповідних умов, здійснити ефективне управління процесом формування готовності майбутніх учителів до здійснення позаурочної виховної роботи з молодшими школярами на етапі професійної підготовки в педагогічному університеті. Розроблена система дослідно-експериментальної роботи передбачала цілеспрямоване послідовне формування когнітивно-виховної, конструктивно-виховної та регулятивно-оцінної компетенцій, а також вихідні цілі, зміст, форми, методи та засоби організації навчання студентів означеній в дослідженні діяльності.
З урахуванням теоретичних засад дослідження та визначених нами педагогічних умов, що забезпечують ефективність технології формування у студентів готовності до здійснення позаурочної виховної роботи, була побудована інструментальна модель формування професійно-виховної компетентності студентів, яка обіймала три етапи: мотиваційно-когнітивний, організаційно-діяльнісний, результативно-оцінний.
Зміст когнітивно-виховної компетенції на мотиваційно-когнітивному етапі було представлено спецкурсом “Теорія і методика позаурочної виховної роботи в початкових класах”, який викладався у 7 семестрі. Метою спецкурсу було створення відповідного теоретико-методичного фундаменту, підготовка майбутніх фахівців початкової школи до організації дозвілля дітей у позаурочний час. Основні завдання спецкурсу полягали у психолого-педагогічній, методичній і практичній підготовці студентів до науково-дослідної роботи з проблем позаурочної виховної роботи з молодшими школярами.
На шляху реалізації фахової підготовки студентів до здійснення позаурочної виховної роботи в початковій школі великого значення набуває усвідомлення студентами власної відповідальності за процес ефективної позаурочної діяльності школярів, прищеплення позитивно-активного ставлення до означеної сфери діяльності. Цьому насамперед сприятиме формування в майбутніх учителів системи психолого-педагогічних методичних і практичних умінь роботи в означеному напрямку, яке може бути можливим за таких умов: зв’язок занять із самостійною творчою роботою студентів; співвідношення методичних, теоретичних і прикладних питань з проблеми позаурочної виховної роботи; зворотний зв’язок теоретичного і практичного матеріалу; поєднання навчальних занять у вищому навчальному закладі з педагогічною практикою у школі; опора на теорію при розв’язанні завдань педагогічної практики.
Суттєве місце в системі підготовки студентів до позаурочної виховної роботи посідало розв’язання дослідницьких завдань, що на мотиваційно-когнітивному етапі полягали здебільшого в теоретично-пошуковій діяльності. На практичних заняттях майбутні вчителі активно включалися у розв’язання й аналіз ситуаційних психолого-педагогічних завдань. Така форма роботи із студентами допомагала використати теоретичні знання, отримані із наукових джерел, у ситуаціях, наближених до майбутньої практичної діяльності, сприяла вдосконаленню вміння планувати педагогічно доцільні дії, передбачити їх результати; дозволила виробити в них уміння враховувати вікові та індивідуальні особливості учнів у позаурочній виховній роботі, встановлювати емпатійний контакт з молодшими школярами.
На організаційно-діяльнісному етапі відпрацьовувалися такі професійно-педагогічні вміння майбутніх учителів початкових класів: уміння планувати позаурочну виховну роботу і складати сценарії різноманітних виховних заходів; уміння аналізувати результати здійснюваної позаурочної виховної роботи; вміння реалізувати заплановані позаурочні виховні заходи. Оскільки оволодіння будь-яким видом професійної майстерності не може бути здійснено лише інформаційним або репродуктивним шляхами, бо в будь-якому виді діяльності вчителя-вихователя значна роль належить саме творчому підходу, ми вважали за необхідне впровадити в експериментальну систему підготовки студентів такі види навчально-дослідницької роботи, як самостійні завдання пошукового характеру, ігрове проектування; самостійні завдання, пов’язані з відвідуванням виховних заходів учителів у базових школах.
Дієвою складовою в загальній системі підготовки вчителів до позаурочної виховної роботи ми вважали позааудиторну роботу з педагогіки, методики виховної роботи. Позааудиторна робота ґрунтувалася на принципах добровільності, свободи вибору, врахуванні інтересів та здібностей студентів. Це не лише позитивно позначалося на формуванні їхніх умінь та навичок, а й за відповідних умов трансформувалось у професійну спрямованість, потребу в створенні власних підходів до організації позаурочної виховної роботи в початкових класах.
Метою результативно-оцінного етапу було формування у майбутніх учителів початкових класів відповідних ціннісних орієнтирів, ознайомлення з методиками самооцінки, самоаналізу, самоконтролю, стимулювання потреби у професійному самовдосконаленні.