Клініко-експериментальне обгрунтування АЛГОРИТМІВ ДІАГНОСтики та хірургічного лікування жовчного перитоніту

Краткое содержание

Матеріали та методи дослідження. Відповідно до мети та завдань, дослідження складалось з експериментальної частини, яку було проведено на білих статевозрілих нелінійних щурах-самцях та клініко-лабораторних обстежень хворих з різними формами жовчного перитоніту. Об’єктом експериментальних досліджень стали 400 білих статевозрілих нелінійних щурів масою від 180 до 200 г. Евтаназію щурів проводили під інгаляційним ефірним наркозом. Комітет з біоетики Буковинського державного медичного університету встановив (протокол № 28 від 12.05.2008 р.), що дослідження не суперечать загальноприйнятим біоетичним нормам, проведенні з дотриманням відповідних міжнародних положень стосовно проведення експериментальних досліджень.

Нами був розроблений спосіб моделювання експериментального жовчного перитоніту (Деклараційний патент UA-6141U), який полягає в наступному: після введення тварин в ефірний наркоз, проводиться середньо-серединна лапаротомія. Виділяється загальна жовчна протока, яка перев’язується в дистальному відділі. Рана зашивається наглухо і на 10 добу післяопераційного періоду тварина виводиться з експерименту. При розтині тварин знаходиться розширена загальна жовчна протока з якої, шляхом аспірації, забирається до 1,5-2,0 мл жовчі. Частина жовчі направляється для обстеження на стерильність, а частина жовчі, в необхідній дозі вводиться в порожнину очеревини здорової експериментальної тварини.

Суть корисної моделі полягає у введені жовчі отриманої від групи тварин у різних дозах в умовах бактеріальної стерильності. При цьому використовують природну стерильну жовч білого щура, яку вводять в очеревинну порожнину в дозах: 0,25; 0,5; 0,75 і 1,25 мл/100г маси тіла з проведенням дослідження на 1 та 3 добу розвитку патологічного процесу. Перед моделюванням жовчного перитоніту, а також через 24 та 72 год з моменту його ініціації проводили евтаназію тварин та забір крові. В ці ж самі терміни забирали матеріал для гістологічного та мікробіологічного досліджень.

Клінічний матеріал склали 360 хворих віком від 18 до 82 років, що лікувалися у хірургічному відділені обласної клінічної лікарні      м. Чернівці та в хірургічних відділеннях Національного інституту хірургії та трансплантології АМН України впродовж 1999-2007 років, серед яких було 107 (29,7%) чоловіків та 253 (70,3%) жінок. У 42 (11,7%) пацієнтів діагностована супровідна патологія.

Розподіл за ступенем тяжкості загального стану хворих та ступенем тяжкості жовчного перитоніту в таблицях: 1, 2.

Проводили оцінку загального стану хворого за методом запро­понованим нами, а також перитоніальним індексом Манхаймера, оцінку тяж­кості фізичного стану хворих за модифікованою шкалою АРАСНЕ ІІ.

Ступінь розвитку інтоксикаційного синдрому вивчали за концентрацією молекул середньої маси у плазмі крові та величиною питомої електропровідності (ПЕС) сироватки венозної крові .