Кобзін Соціальні зміни як детермінанта дисципліни в органах внутрішніх справ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми, висвітлюється ступінь її розробленості, визначаються об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження; висуваються основні гіпотези; описується теоретико -методологічна основа, методи емпіричного аналізу, що використовуються; наукова новизна і практичне значення роботи.

В першому розділі "Співвідношення понять "соціальні зміни" і "дисципліна": теоретичний аналіз" проводиться теоретичний аналіз різноманітних теорій соціальних змін; розглядається генезис і історія  поняття "дисципліна" у суспільних науках, його співвідношення із суміжними поняттями. Він складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі "Соціальні зміни як основа суспільного розвитку" показано, що незважаючи на унікальність протікання процесу соціальних змін в Україні, існує очевидний збіг основних  його напрямків із тенденціями змін у сучасному суспільстві (індивідуалізм; диференціація в сфері праці; раціональність; економізм). Проведений дисертантом розгляд теорій дозволив виділити два підходи в розумінні процесу соціальних змін і розгляданні суспільства в цілому. 

Так, в ході аналізу була виділена системно - організмічна парадигма, що об'єднує теорії, які визнають суспільство системою, що складається з множини елементів, об'єднаних зв'язками і відокремлених від оточення певними межами. Виділення системної парадигми розуміння суспільства дозволяє об'єднати системні моделі   Т. Парсонса і Р. Мертона; класичні теорії О.Конта, Г. Спенсера, Э.Дюркгейма; циклічну О. Шпенглера; конфліктологичні моделі суспільства К. Маркса і Д. Белла. Цей підхід дозволяє скласти уявлення про рушійні сили соціальних змін (конфлікти, протиріччя у розвитку різних сфер суспільного життя). Опора на нього дозволяє фіксувати етапи соціальних змін, розглядати і порівнювати їх вплив на індивіда, соціальну структуру, соціальні інститути.

Другий підхід, виділений автором, - парадигма динамічного соціального поля, у якій суспільство розглядається як процес, соціальна динаміка, мінливе "поле" соціальних взаємовідносин, а не як стійка "система". Відповідно, соціальні відносини тут - це субстрат соціокультурного "поля", який складається з взаємодії, переплетення ідей, правил, дій, інтересів. Саме цей субстрат і піддається постійним змінам, шляхом переформулювання, прийняття або відторгнення норм, їх виникнення або зникнення. Ці ідеї знайшли своє вираження в структуралізмі К. Ллойда, теорії активного суспільства А. Етціоні, теорії структурації Э.Гідденса, роботах А. Тойнбі, А. Турена, М. Крозьє.

Беручи до уваги трансформацію соціальної структури суспільства, а також з огляду на цілі і задачі даного дослідження, був зроблений висновок, що для аналізу впливу соціальних змін на дисципліну в ОВС найбільш оптимальним було б застосування комплексного підходу. Він дозволяє досліджувати норми як уявлення членів групи щодо того, як вони повинні себе поводити і те, як вони себе ведуть у дійсності в різноманітних обставинах; розглянути інститут правоохоронних органів як систему з особливими функціями, які значно впливають на дисципліну.  Застосовуючи обраний підхід, автор приходить до розуміння соціальних змін як трансформації всіх сфер громадського життя (юридичної, економічної, духовної, соціальної). В свою чергу, соціальні зміни базуються на взаємодії людей, реалізованій у тій сфері, в якій ці взаємодії протікають. Обране розуміння терміна "соціальні зміни" дозволило розглянути їх як зміни у всіх сферах суспільства, що описують взаємозв'язки між його суб'єктами (особами, групами, спільнотами, організаціями).

Проведений аналіз дозволив зробити висновок, що є сенс розглядати вплив соціальних змін на дисципліну в ОВС як інститут на трьох рівнях: макрорівні (у контексті глобальних економічних умов, появи нових соціальних рухів,  демократизації суспільного життя, зміни систем цінностей); мезорівні (як процеси, що відбуваються у даний час безпосередньо в органах внутрішніх справ як в організації); мікрорівні (як процеси, що відбуваються  у малих групах, близькому оточенні  і  безпосередньо в особистості міліціонера).

В другому підрозділі "Теоретичні підходи до вивчення поняття "дисципліна" у суспільних науках" дисертант проводить огляд робіт, спрямованих на вивчення поняття "дисципліна" і його ролі в регламентації суспільних і організаційних відносин. Підкреслюється значення теоретичного переосмислення поняття "дисципліна" для фіксації змін його сприйняття суб'єктами дисциплінарних вимог, створення чіткої системи норм поведінки. Розглядається історія виникнення дисципліни, систематизуються основні підходи до її вивчення, дається її авторське розуміння.

У ході аналізу автор виділяє ключові підходи до розуміння дисципліни, що дає можливість вивчити її основні функції й ознаки. Серед них розуміння дисципліни як:

·                  режиму підпорядкування правилам, як результату раціональної, свідомої відмови від стихійних форм поведінки, делегування частини своїх прав і свобод системі управління для досягнення бажаної стабільності, ефективності діяльності (Т. Гоббс, Ж. Ж. Руссо, К. Гельвецій, М.Вебер, А.Файоль, Р.Емерсон, А. Абрамова, М. Олександров, А. Пашерстник, М. Васильєв, В.Куніцина, А. Ходаков), або неусвідомленого поведінкового обумовлення за допомогою стимуляції, спрямованої на підтримку статусу, ролі, хабітусу (П. Бурдьє, Т. Парсонс, Р. Мертон, Дж. Л. Морено,  Р.Лінтон);

·                  виду соціального зв'язку, системи правил, що спрямовані на врегулювання взаємодій людей у окремій сфері суспільних відносин (В. Манешин, О. Бакакін, Д. Гавриленко, В. Манохін, М.Карагодов);

·                  рівня організованості в конкретній організації, що демонструє ступінь відповідності поведінки працівників нормам і правилам, що регламентують діяльність (Л. Сироватська, І.Бородіна, Ю.Кравченко, М. Ануфрієв, О. Бандурка);

·                  індивідуального уявлення про норми поведінки; цінність, що становить собою складову частину ціннісно-мотиваційного компонента особистості, визначає поведінку людини в конкретних обставинах (П. Бергер, Т. Лукман).

Зроблений дисертантом аналіз дозволив констатувати, що між вищеозначеними підходами немає протиріч. Незалежно від того, що береться за основу підходу (соціальні зв'язки, режим підпорядкування, рівень організованості чи індивідуальні уявлення), дисципліна неодмінно базується на певній системі відносин, правил і норм. Це дало дисертантові змогу інтегрувати існуючі у науковій думці уявлення про дисципліну і визначити її як вид соціальних відносин і засіб забезпечення організованості і порядку, що у практиці виражається як рівень виконання суб'єктами (конкретними людьми або організаціями) узятих на себе зобов'язань.

У роботі відзначається, що природний для будь-якої організації процес розвитку і трансформації відбивається в першу чергу на дисципліні.  Сьогодні, у контексті соціальних змін, відбувається перехід від жорсткої детермінації поведінки індивідів до зростання внутрішнього контролю особистості над поведінкою. Сутність дисципліни при цьому не змінюється: вона залишається відносинами між індивідами, індивідом і групою, особистістю і державою. Проте якісно змінюється її форма - від примусу до автономії, а саме до зростання індивідуальної відповідальності. 

            Дисертантом особливо виділяється, що ринкові відносини, які модифікували структуру поділу праці і використання багатств, неспроможні забезпечити потреби в захисті прав і порядку, що покладені на деякі соціальні інститути, у тому числі і на органи внутрішніх справ. Дисертантом відзначається, що пряму демократію ринку неможливо перенести на управлінські відносини, оскільки вони базуються на різних принципах. Правоохоронні інститути орієнтовані на відтворення існуючої системи, її характеристик, правил, а ринкові – на конкурентну боротьбу, використання протиріч. Тому, зі зміною якісного стану системи суспільства, з'являється необхідність в постійному моніторингу змін у сприйнятті вимог дисципліни її суб'єктами.

Спираючись на відзначені вище особливості оперування поняттям "дисципліна", автор вказує, що з розвитком соціальних відносин нового типу намітилася певна криза у розгляді державних інститутів і процесів, що відбуваються в них. Очевидно, що необхідною є переоцінка старих підходів у вивченні та управлінні системами. У цьому сенсі дисципліна не може розглядатися тепер тільки як режим підпорядкування, а набуває множинне значення, засноване на декількох теоретичних підходах, у тому числі і заснованих на індивідуалістично орієнтованих концепціях.

Розглядаючи взаємодію соціальних змін і дисципліни, дисертант відзначає, що всі дисциплінарні норми повинні вивчатися в термінах балансу "функціональності - дисфункціональності", ступеню їх відповідності соціальній дійсності. Стандартизовані соціальні і культурні норми мають не лише позитивні функції, але і цілком можуть негативно впливати на ефективність організації (у випадку їх ситуативної або повної невідповідності конкретним правовим ситуаціям).

Особлива увага в дисертації приділяється дисциплінованій поведінці. У ході аналізу автор дійшов до висновку, що дисциплінована поведінка - це результат соціалізації в умовах інституту або організації, коли відбувається поступове засвоєння зразків поведінки в рамках певної ролі. Успішність реалізації цієї ролі залежить від того, наскільки близькі цілі організації особистим цілям і мотивам, і чи вважає індивід вимоги до його поведінки з боку організації справедливими.

Для того, щоб окреслити межі дисципліни і визначити причини її порушення, в роботі розглядається поняття “девіація”. У ході аналізу теорій девіації дисертант робить висновок, що порушення дисципліни - процес мультифакторний за походженням. Відповідно, вивчення і профілактика відхилень від вимог дисципліни повинні враховувати трансформацію культурних цілей, їх досяжність; стан системи соціального контролю в суспільстві; вплив найближчого оточення суб'єкта дисципліни; зміни соціального статусу індивіда; зміни особистісної ідентифікації.

Другий розділ "Взаємодія соціальних змін і дисципліни в органах внутрішніх справ" складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі "Зміст дисципліни й особливості дисциплінарної відповідальності в органах внутрішніх справ" розглядається відмінність дисципліни в органах внутрішніх справ від інших видів галузевої дисципліни; ключові принципи, на які вона спирається; її складові,  соціальні й організаційні функції.

Дисертантом підкреслюється, що працівник ОВС виступає не тільки як державний службовець, а і як представник виконавчої влади, повноваження якого дають йому можливість у разі потреби використовувати засоби попередження, припинення і протистояння злочинам із метою підтримки чинних законів і правових норм. Саме тому, дисципліна в ОВС потребує в першу чергу чітких, ясних та відповідних життєвим ситуаціям нормативних рекомендацій щодо поведінки працівників.

Автором досліджуються особливості державно - службового стану працівників, коло визначених вимог у процесі проходження служби. Робиться висновок, що сьогодні служба в ОВС будується на авторитарному варіанті відношення влади і підпорядкування; превалює авторитарний стиль управління підлеглими; службова діяльність часто реалізується в умовах стресу. Окремо автором вивчаються особливості дисциплінарної відповідальності працівників ОВС.  Відповідно до "Закону про міліцію" працівники ОВС мають специфічний правовий статус, притягаються до відповідальності в особливому порядку – а саме до адміністративної і матеріальної юридичної відповідальності. У той же час, дисципліна в ОВС є багатогранним явищем: вона охоплює сфери праці, особистої поведінки, побуту. Це обговорюється в Дисциплінарному Статуті ОВС України, "Законі про міліцію", наказах МВС. Таким чином, виконання службових завдань потребує від кожного із працівників високої дисциплінованості, точності й організованості, дотримання базових принципів діяльності. Аналіз вимог дисципліни в ОВС дозволив зробити висновок, що вони засновуються, у першу чергу, на внутрішній переконаності, зібраності, свідомості, тому що вони торкаються не тільки службової діяльності, а й поведінки за межами служби. Відповідно, для дисциплінованого працівника міліції  дисципліна - це не набір правил, а внутрішній імператив, на якому грунтується поведінка. Дисертантом підкреслюється, що це обумовлено тим, що дисциплінарними вимогами неможливо охопити різноманіття правових і життєвих ситуацій, а можна лише задати правові рамки для поведінки. Незважаючи на те, що службова діяльність ОВС жорстко регламентована законами, підзаконними актами, наказами, інструкціями, кожний із документів визначає коло функціональних обов'язків, але не в силах дати чіткі інструкції для поведінки в усіх виникаючих правових ситуаціях. Тому службова поведінка багато в чому визначається велінням совісті, культури працівника. Це підтверджується результатами проведеного аналізу порушень правоохоронної діяльності, які свідчать, що в основі низької службової дисципліни і злочинів, скоєних працівниками ОВС, лежить не стільки низький професіоналізм, скільки деформація особистості. У зв'язку з цим, дисертантом були вивчені мотиви, життєві цінності колишніх працівників міліції, що вчинили порушення закону. Результати дослідження дозволяють констатувати, що ціннісно - мотиваційна сфера порушника дисципліни в ОВС є або спрямованою на реалізацію егоцентричних інтересів та цілей, або зорієнтована на компенсацію особистісних недоліків за допомогою службового положення.

Проведений у роботі аналіз сучасних норм дисципліни і посадових обов'язків працівників адміністративної служби міліції показує, що в їх діяльності поєднуються непевність і  зайва нормативність, що найчастіше збільшуються екстремальністю і постійним ризиком. Робота в умовах, що постійно змінюються, стійка емоційна напруженість нерідко призводять до фахових захворювань і специфічних проявів професійної деформації, що, у свою чергу, негативно відбивається на спроможності відповідати вимогам дисципліни та проявляється в таких порушеннях, як вживання спиртних напоїв у робочий час, невиправдане насильство та порушення прав громадян. Крім того, дисертантом на прикладі служби дільничних інспекторів виділяється частина вимог до діяльності працівника ОВС, що в процесі соціальних змін стала носити дисфункціональний характер та заважає дисциплінованій поведінці працівників деяких служб ОВС (вимоги щодо використання зброї, спеціальних засобів; напрямків роботі на своїй дільниці).

Дисертантом відзначається, що підтримка дисципліни як складової частини режиму законності в органах внутрішніх справ містить у собі, в першу чергу, розробку наукових основ вивчення стану дисципліни і законності в системі ОВС, їх підрозділах, службах. У той же час проведений аналіз показує, що не існує єдиних критеріїв об'єктивної оцінки стану дисципліни, системи її показників у діяльності ОВС з урахуванням специфіки окремих підрозділів і служб; необхідна розробка цілої системи статистичного урахування порушень, методик аналізу динаміки і структури порушень дисципліни. У підрозділі обгрунтовується необхідність перегляду системи забезпечення  дисципліни в ОВС України, створення ефективної профілактики порушень.

В другому підрозділі “Соціологічний вимір основних тенденцій розвитку дисципліни і законності в ОВС України” розглядаються тенденції порушень дисципліни і законності в ОВС України, які аналізуються в кількісному та якісному вимірах.

Розглядається існуюча сьогодні в органах внутрішніх справ система оцінки показників дисципліни в підрозділах. Після аналізу дисертант робить висновок, що існуючу систему оцінки показників дисципліни не можна визнати достовірною, тому що в ній відсутній чіткий аналіз поширеності порушень у конкретних службах, зв'язку порушень із демографічними й особистісними характеристиками порушників.

В дисертації докладно описується авторська оригінальна система соціологічного виміру, яка була  застосована в роботі науково - дослідної лабораторії “Соціальна та психологічна робота в ОВС України” Університету внутрішніх справ, спрямована на об'єктивізацію даних офіційної статистики про стан дисципліни в системі МВС України:

1.  Аналіз даних статистики порушень дисципліни і законності в ОВС України за різними критеріями (з урахуванням служби, віку, стажу роботи, професійного статусу порушників).

2.  Проведення соціологічних вимірів, що дозволяють вивчати поширеність тих або інших видів порушень у різноманітних службах ОВС, ефективність заходів для зміцнення дисципліни, причини і умови вчинення порушень дисципліни.

3.  Аналіз особистих справ осіб, що вчинили порушення дисципліни і законності, карт вивчення особистості працівників; контент - аналіз матеріалів кримінальних справ, матеріалів судової практики.

Вказані конкретні соціологічні дослідження з метою з'ясування існуючих тенденцій дисципліни і законності в ОВС України, були проведені  в 1997 – 1999 рр. за окремою квотною вибіркою (в якій понад 1200 працівників ОВС розподілялися на 100 груп). Окреме дослідження склало вивчення мотивів, життєвих цінностей та обставин скоєння злочину 250 працівниками ОВС, які відбувають покарання.

Дослідження показали, що зміни кількості порушень дисципліни і законності в органах внутрішніх справ не відбуваються лінійно. Вони ідуть періодами сплесків, які пов'язані із соціальними змінами в суспільстві, регіоні, ОВС в цілому, структурі особистості працівника. РозпРРРРоділ порушень на підставі їх відношення до норм дисципліни показує, що найбільше іде зростання кількості порушень, пов'язаних з економічною кризою (ст. ст. 165, 168 КК України); загальним падінням моральності, криміналізацією повсякденних відносин (ст. ст. 93, 94, 166 КК України).

Дані дисертаційного дослідження показують, що кількість порушень дисципліни безпосередньо пов'язана з впливом соціальних змін на мезорівні – рівні інституту ОВС. Складна кадрова ситуація (некомплект підрозділів, плинність кадрів, відтік професіоналів, падіння освітнього рівня, зростання кількості молодих, недосвідчених працівників), недоліки матеріально - фінансового забезпечення, мінливість нормативної бази діяльності детермінують появу порушень дисципліни в ОВС.

В дисертації особливо підкреслюється значення впливу соціальних змін на морально-психологічний стан, мотивацію та життєві цінності працівників ОВС. Проведене дослідження серед порушників законності показало що, окрім певної деформації особистості, на їх поведінку впливає механізм самовиправдання, який є психологічним захисним механізмом. У цілому дія механізму самовиправдання спостерігається у 92 % випадків порушення закону працівником ОВС та грунтується на соціальному розчаруванні, протесті, деформації особистості, конформізмі.

Дослідженням спостерігається значний пласт порушень дисципліни в ОВД, який залишався латентним, прихованим. Основою для цього є бажання подати дані "за планом", що найчастіше веде до "поліпшення" дисципліни зміною результатів статистики. Проте приріст на 76 % скарг громадян на дії міліції в 1999 році, а також результати соціологічного моніторингу вказують на те, що говорити про радикальні позитивні зміни в дисциплінарній практика ще рано. Варто особливо відзначити, що респонденти виділяють службу по боротьбі з економічними злочинами як службу з найбільше високим рівнем латентних порушень. Високою є також латентність з деяких видів порушень, таких як невиправдане насильство, порушення прав громадян, неслужбові зв'язки з тіньовою економікою.

Проведений аналіз статистичних і соціологічних показників дозволив виділити служби з найбільш високим рівнем порушень. Респонденти відзначають високий рівень порушень у ДАІ, карному розшуку, службі по боротьбі з економічними злочинами, серед дільничних інспекторів. Очевидно, що переважання серед порушників дисципліни працівників саме цих служб пов'язано зі специфікою їх діяльності і контролю за нею, професійним відбором і престижем.  Незважаючи на те, що в період із 1997 по 1999 деякою мірою скоротилася кількість випадків пияцтва в службовий час, хабарів, невиконання наказів, що чиняться працівниками служби по охороні громадського порядку, респонденти все ще вважають, що дисципліна у службі ще залишається на низькому рівні. 

Отримані  результати досліджень дозволяють зробити висновок, що проблема зміцнення дисципліни в органах внутрішніх справ не може бути вирішена тільки адміністративними й екстенсивними методами. Подолання виділених нами негативних процесів потребує застосування комплексний підходу, заснованого на інтенсивному впливі на дисципліновану поведінку працівника ОВС.

У третьому підрозділі "Детермінанти впливу соціальних змін на дисципліну в органах внутрішніх справ" автор вивчає вплив фактору соціальних змін на поведінку, життєві цінності та мотивацію працівника ОВС. Отримані в ході дослідження дані дозволили виділити найважливіші складові дисциплінарної поведінки, що піддаються впливу. До них віднесено: норми права, норми дисципліни; умови і вимоги до діяльності працівників органів внутрішніх справ; кадровий потенціал ОВС; статус працівника правоохоронних органів; систему професійної підготовки; виховну і психологічну роботу з персоналом в ОВС; систему мотивації діяльності і систему стягнень.

Так, зміна правової бази функціонування держави, що відбувається в Україні, потребує і зміни правових основ діяльності і дисципліни органів внутрішніх справ як інституту. Сформовані умови правової невизначеності, суперечливості, дії застарілих правових документів негативно впливають як на ефективність правоохоронних органів, так і на сприйняття правових і дисциплінарних норм працівниками ОВС.

Проведене дослідження показало, що серед умов, які детермінують дисципліну, самі працівники ОВС вважають найбільше значимими економічні (затримка зарплати, слабкі матеріальні стимули в роботі). Взагалі, економічний спад, втрата довіри до державних інститутів з боку населення, поява нових видів злочинності в багато разів підвищують вимоги до діяльності органів внутрішніх справ. В роботі підкреслюється, що незважаючи на те, що сьогодні в службові обов'язки працівника органів внутрішніх справ входить багато небезпечних і відповідальних функцій, система винагороди і стимуляції мало змінилася і, на думку працівників ОВС, стає малоефективною. Причиною цьому служить зміна ціннісно - мотиваційної сфери працівників, яка все більш грунтується на ринкових відносинах. Проведений дисертантом аналіз ефективності існуючих засобів стимуляції дисциплінованої поведінки та виховної роботи показав, що зміни та зростаюча економічна зорієнтованість у професійній діяльності працівників ОВС враховуються недостатньо. Автор також звертає увагу на те, що сьогодні підтримка дисципліни в ОВС здебільшого базується на екстенсивних адміністративних засобах і мало використовує ресурси соціологічних та психологічних методик.

У підрозділі виділені детермінуючі конфлікти, під впливом яких змінюється поведінка працівника ОВС. По - перше, це рольовий конфлікт, який виникає між ролями "успішний обиватель - дисциплінований працівник" під дією трансформації професійної мотивації та існуючих у суспільстві критеріїв престижу. По - друге, це інструментальний конфлікт,  який виникає між вимогами щодо діяльності працівника ОВС і існуючими можливостями, ресурсами їх виконання. Вивчені ціннісні орієнтації працівників міліції, що вчинили злочини, дають можливість констатувати, що у порушників дія описаних конфліктів збільшується сформованими гіпертрофованими потребами в самоствердженні, бажанням підвищити власну самооцінку через демонстрацію владних повноважень.

            У третьому розділі "Соціологічне та психологічне забезпечення зміцнення дисципліни в ОВС України" розглядаються загальні стратегії інтенсифікації процесу зміцнення дисципліни і законності в органах внутрішніх справ. Пропонуються  конкретні методи вивчення й оцінки стану дисципліни в підрозділах, засоби оптимізації кадрової роботи.