КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ В МЕХАНІЗМІ ЗАХИСТУ ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Процеси демократизації українського суспільства і держави та становлення України як правової, соціальної держави потребують удосконалення існуючих і створення нових механізмів, спрямованих на реалізацію прогресивних ідей у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення конструктивних, дієвих відносин громадян з органами влади.

Права і свободи людини – один з основоположних чинників сучасної цивілізації. Нинішній стан державотворення ставить перед наукою конституційного права завдання всебічної наукової розробки проблемних питань організації і діяльності Конституційного Суду України як особливого інституту захисту прав і свобод людини і громадянина.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена як її недостатньою розробленістю, так і її практичним значенням у цій сфері суспільних відносин. В сучасній юридичній науці в дослідженнях даної проблеми опубліковано низку наукових праць, захищено кілька дисертацій. Разом з тим значне коло питань правового механізму захисту прав і свобод людини і громадянина саме Конституційним Судом України залишається все ще недостатньо розробленим.

Важливо з’ясувати саму природу цього інституту, розглянути досвід зарубіжних країн з метою кращого розуміння особливостей функціонування в наших специфічних умовах для існування ефективного механізму захисту прав і свобод людини і громадянина.

З появою Конституційного Суду України серед науковців та правознавців набули поширення різні підходи та різне бачення змісту і характеру діяльності, процедур формування Конституційного Суду України, а також його ролі та меж впливу на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина. В сучасній юридичній науці проблеми діяльності Конституційного Суду України як засобу (механізму) захисту прав і свобод людини і громадянина до кінця не дослідженні. Відсутність правових традицій та сучасного громадянського суспільства, невисокий рівень правової освіти населення і несприйняття на практиці принципу розподілу влад, призводило до того, що і суспільство, і держава не завжди адекватно сприймали та розуміли функціональне призначення Конституційного Суду.

Потужний правозахисний потенціал Конституційного Суду України все ще залишається невикористаним повністю саме через відсутність переосмислення та усвідомлення його можливостей, функціонального призначення, форм його впливу на забезпечення дотримання прав і свобод людини і громадянина, а також засобів залучення його до цих процесів.