КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ В СИСТЕМІ ОРГАНІВ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Конституція – це найголовніший правовий акт організації суспільства, акт, який виражає волю народу, насамперед, як нації, акт, що закріплює та охороняє права і свободи людини, оскільки одночасне досягнення свободи і безпеки – природні людські потреби на основі та задоволенні яких ґрунтується будь-яке суспільство. Одним із основних принципів правової держави, за допомогою якого здійснюється організація та функціонування влади в країні є верховенство конституції як основного закону, що посідає особливе місце у системі нормативно-правових актів. Тому особливої уваги заслуговує питання забезпечення верховенства, реальності та реалізації конституційних норм.

Навіть у найрозвинутішій за демократичним режимом країні конституція не захищена у повному обсязі від порушень. Для їх запобігання та припинення функціонує механізм захисту: спеціальна правова база та система органів. В незалежній Україні цей механізм знаходиться у стадії становлення: проголошення незалежності, прийняття нової Конституції, утворення нових державних органів, серед яких єдиний орган конституційної юрисдикції, конституційні зміни 2004 року та їх скасування, постійні розмови і заклики парламентарів, політиків і науковців щодо іншої системи здійснення державної влади, а отже, і зміни структури та обсягу повноважень її органів щодо забезпечення правової охорони. Тим паче, у законодавстві чимало практичних помилок та прогалин. Все це є свідченням незавершеності процесу.

У подібних умовах запобігання, виявлення та припинення конституційних правопорушень стає діяльністю для продовження конституційних реформ, які повинні уособлюватися у злагодженій взаємодії всіх державних інститутів, кожен з яких відповідно до призначення в державній системі бере участь в конституційній охороні.

Таким чином, найважливішими інститутами конституційного права, держави та системи забезпечення законності є правова охорона Конституції України та Конституційний Суд України, яким зазвичай приділяється підвищена увага не тільки у науковій доктрині, а й у конституційній практиці. Саме тому, в даному дисертаційному дослідженні робиться акцент на нерозривності їх розвитку та існування, адже діяльність єдиного органу конституційної юрисдикції передбачає активну участь у безпосередній реалізації та охороні конституційних положень. Крім цього, зрозумілим є те, що без безпосереднього, належного та постійно функціонуючого охоронного механізму неможливий не тільки демократичний і правовий розвиток суспільства та країни, але й де-факто існування держави.

Теоретичною основою для написання дисертації та підґрунтям для аналізу окремих її аспектів є праці: українських вчених Георгіци А.З., Гергелійника В.О., Кампа В.М., Козюбри М.І., Лунь З.І., Марцеляка О.В., Мироненка О.М., Погорілка В.Ф., Портнова А.В., Рабіновича П.М., Савенка М.Д., Селіванова А.О., Селівона М.Ф., Скоморохи В.Є., Тація В.Я., Тесленко М.В, Тихого В.Л.,    Тодики Ю.М., Фрицького О.Ф., Цвіка М.В., Шаповала В.М., Шульженка Ю.Л., Цимбалістого Т.О. та ін.; зарубіжних вчених Авакьяна С.А., Баглая М.В., Боботова С.В., Вітрука М.В., Ебзєєва Б.С., Кутафіна О.О., Лазарєва Л.В., Мітюкова М.А., Овсепяна Ж.І., Хабрієвої Т.Я., Чіркіна В.Є. та ін.

Необхідно зауважити, що з моменту створення Конституційного Суду в Україні захищено низку дисертацій, які містять науковий аналіз окремих аспектів його функціонування у системі державної влади, у тому числі, правової охорони Конституції України. Проте, в них майже не досліджено питання взаємовідносин єдиного органу конституційної юрисдикції та інших органів державної влади, зокрема, їх взаємодії у сфері правової охорони. Крім цього, Конституційний Суд України як головний орган захисту Основного Закону та запобігання від його порушень має ознаку постійності як у діяльності, так і у розвитку. Це, в свою чергу, породжує виникнення нових законодавчих прогалин, неоднозначного розуміння норм, практичних та теоретичних проблем, які потребують встановлення, дослідження та вирішення.