КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПУ ПОДІЛУ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: НАЦІОНАЛЬНА ТРАДИЦІЯ ТА СУЧАСНІСТЬ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Створення дієвої та ефективної, демократичної моделі поділу влади на ґрунтовних науково-правових засадах з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду її реалізації є одним із основних завдань політично-правової реформи, напрямки, зміст і доцільність якої обговорюються політичними силами українського суспільства, досліджуються вченими-правниками.

У правових дослідженнях механізму здійснення влади вчені здебільшого зосереджували увагу на проблемах статусу, функцій та діяльності законодавчої, виконавчої, судової гілок влади, намагалися знаходити «нові» гілки влади, не задовольняючись «класичною» схемою поділу. Однак життєві реалії вимагають від правничої науки поглиблених наукових досліджень змісту принципів, на яких базується модель поділу влади, закріплена змінами до Конституції України  2004 року, з’ясування й уточнення сфери повноважень гілок влади, елементів механізму стримувань і противаг, що виникли в її новій моделі.

Сьогодні українська юридична наука приділяє увагу проблемам ефективності організації та функціонування органів державної влади. Водночас стан розробок з питань проведення, продовження чи перегляду конституційної реформи свідчить про існування необхідності у більш поглиблених дослідженнях зазначеної проблеми. Зокрема, на наш погляд, недостатньо висвітленим у науці конституційного права є аспект реалізації принципу поділу влади не тільки в інституційному, але й у концептуальному аспекті.

З метою оптимізації варіантів поділу влади в Україні є потреба у системному підході до виявлення подібностей і розбіжностей між окремими модифікаціями, у зіставленні різних моделей на прикладі держав-учасниць Співдружності незалежних держав (СНД), країн Центральної та Східної Європи та України. За таких умов необхідно виявити загальне й особливе, оптимальне і перспективне у моделях влади держав постсоціалістичного (посткомуністичного) простору з перехідним станом розвитку, який також притаманний Україні.

Таким чином, актуальність дослідження конституційно-правових проблем реалізації принципу поділу влади зумовлюється як практичними, так і теоретичними причинами. Теоретичне значення має дослідження конституційно-правових аспектів поділу політичної влади, реформування існуючої моделі. Практичний аспект складають можливості визначення перспектив такого реформування, впливу його на подальший розвиток держави й громадянського суспільства.

Проблематика моделі поділу влади у сучасній Україні розглядається в контексті досліджень узагальнюючого характеру, в яких визначено загальнотеоретичні підходи до реалізації поділу влади, окремі проблеми розглянуто в аспекті незалежного функціонування окремих гілок влади. Цим питанням, зокрема, присвячені праці таких українських вчених, як В. Авер’янова, Ф. Веніславського, А. Георгіци, О. Дашковської, В. Журавського, А. Зайця, О. Зайчука, М. Козюбри, А. Колодія, В. Копєйчикова, О. Копиленка, Л. Кривенко, О. Лавриновича, В. Маляренка, Є. Назаренко, Н. Нижник, Н. Оніщенко, М. Орзіха, В. Погорілка, В. Селіванова, С. Серьогіної, В. Скоморохи, В. Стефанюка, В. Тація, М. Тесленка, Є. Тихонової, Ю. Тодики, О. Фрицького, М. Цвіка, В. Шаповала,                            Ю. Шемшученка. 

У Росії та інших країнах близького зарубіжжя розробки у цьому напрямі проводять В. Абашмадзе, І. Алебастрова, П. Бараренбойм, В. Бельський, М. Барнашов, Л. Ентін, Ю. Козлов, Б. Лазарєв, В. Лемак, В. Лучін, А. Мішин, Л. Окуньков, В. Нерсесянц, Б. Страшун, Ю. Тихомиров, Л. Тіунова, Б.Топорнін, В. Четвернін, В. Чіркін та інші.

Деякі проблемам правових аспектів поділу політичної влади досліджували у своїх працях такі зарубіжні вчені, як С. Антонич, С. Бартолє, В. Васович, Є. Грессман, К. Денчев, О’Доннел, М. Дюверже, Я. Естер, Є. Мачкув, Ж. Міллер, Х. Лінц, У. Пройсс, А. Пшеворські, Г. Ріггз, Ж. Шабо, А. Шайо, М. Шугарт, П. Юза.

Однак здобутки вітчизняних і зарубіжних вчених не вичерпують актуальності проблематики реалізації принципу поділу влади, що посилюється в умовах здійснення в Україні конституційної реформи. Загалом ступінь наукових розробок свідчить, що опрацювання теми зосереджувалося здебільшого на окремих аспектах функціонування гілок влади, тоді як питання реалізації принципу поділу влади потребує комплексного дослідження у площині її теоретико-правових основ і шляхів реалізації через визначення засад та організаційно-правових аспектів принципу поділу влади, його інституційного закріплення. Актуальними залишаються проблеми оптимального визначення співвідношення владних повноважень гілок влади на новітньому етапі державотворення, специфіки реалізації принципу поділу влади в умовах політично-правової реформи, з’ясування чинників реалізації реальної моделі поділу влади в Україні. Особливий науковий інтерес представляє дослідження цих питань у порівняльному аспекті типологізації моделей організації влади, що склалися в країнах СНД, Центральної та Східної Європи, у системному аналізі переваг і недоліків їх функціонування на засадах розподілу влади.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане у зв’язку з науковою темою Інституту законодавства Верховної Ради України – стратегія розвитку законодавства України (державний реєстраційний номер 0103U007975).