КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується вибір та актуальність теми дослідження, стан її наукової розробки, зв’язок з науковими темами та планами, визначаються об’єкт та предмет, мета та завдання дослідження, а також формулюються методологічні основи дослідження, наукова новизна отриманих результатів, практичне значення та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. “Теоретичні основи економічних прав і свобод людини і громадянина як конституційно-правової категорії” складається з трьох підрозділів, в яких висвітлюється роль прав і свобод людини і громадянина, зокрема, економічних, у побудові правової демократичної держави, а також конституційні основи даної групи прав та їх законодавче забезпечення.

У підрозділі 1.1. “Пріоритет прав і свобод людини і громадянина як принцип правової демократичної держави” на основі узагальнення науково-теоретичного матеріалу дисертантом зазначено, що правова демократична держава – це держава, в якій народ як єдине джерело влади встановлює через представницькі органи державної влади загальнообов’язкові правила поведінки (норми права), які визначають повноваження органів державної влади, закріплюють та охороняють права і свободи кожної людини, визнаючи людину найвищою соціальною цінністю та забезпечуючи її вільний розвиток. Основними принципами правової демократичної держави визначено: верховенство права, визнання народу вищим джерелом влади, поділ влади та незалежне правосуддя, реальність та гарантованість прав і свобод людини і громадянина. В роботі обґрунтовано, що кожен із визначених принципів правової демократичної держави заснований на принципі пріоритету прав і свобод людини і громадянина, оскільки реальність та гарантованість прав і свобод людини прямо залежить від дії у державі принципу верховенства права, здійснення влади народом та розмежування функцій між законодавчою, виконавчою та судовою гілками влади. Забезпечення реальності та гарантованості в державі прав і свобод людини і громадянина, як в цілому, так і економічних зокрема, стає можливим випадку, коли норми права в повній мірі виражають інтереси і потреби кожної людини (суспільства), а також визначені можливості людини і громадянина забезпечені чітким механізмом реалізації та захисту. Саме це завдання, за визначенням дисертанта, має у своїй діяльності втілювати у життя правова демократична держава.

У підрозділі 1.2. “Економічні права і свободи людини і громадянина: конституційні основи та місце в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні” визначено поняття економічних прав і свобод людини і громадянина як законодавчо закріплені можливості людини і громадянина брати участь у суспільному виробництві (обміні, розподілі та використанні) матеріальних та нематеріальних благ, вільно розпоряджатися результатами своєї економічної діяльності з метою задоволення власних потреб. Обґрунтовано, що економічні права і свободи людини і громадянина є самостійною групою прав і свобод людини і громадянина в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні поряд з особистими, політичними, соціальними та культурними. Доведено, що всі групи прав в свобод людини і громадянина між собою взаємопов’язані та у тісній взаємодії доповнюють одна одну.

Автором визначені основоположні принципи, на яких базуються можливості особи бути учасником економічних відносин. До конституційних основ економічних прав і свобод людини і громадянина віднесені: соціальна спрямованість економіки; захист усіх суб’єктів права власності і господарювання; рівність всіх суб’єктів права власності перед законом; заборона використання власності на шкоду людині і суспільству; заборона будь-яких незаконних дій між різними суб’єктами права (громадянами, органами держави, органами місцевого самоврядування тощо); економічна багатоманітність; свобода економічної діяльності та захист конкуренції.

На підставі аналізу науково-теоретичного матеріалу визначено, що економічним правам і свободам, як складовій частині системи конституційних прав і свобод людини і громадянина притаманні загальні та спеціальні ознаки. Зокрема, до загальних віднесено те, що економічні права і свободи людини і громадянина є універсальними, невідчужуваними, неподільними, обов’язковими, відображають умови життя людини та розвиток держави, характеризують взаємовідносини між людиною та державою, забезпечуються як внутрішньодержавними так і міжнародними гарантіями. До спеціальних ознак віднесено: відображення можливостей людини і громадянина в економічній сфері, зв’язок з економічною системою держави; необхідність розкриття сутності економічних прав і свобод як частини системи конституційних прав і свобод людини і громадянина через розгляд існуючих взаємозв’язків у визначеній системі.

У роботі автор виходить з принципу взаємозв’язку, а не співпадіння прав і свобод, тому під економічними правами розуміє законодавчо закріплені можливості людини і громадянина, які визначають здатність самостійно брати участь у суспільному виробництві (обміні, розподілі та використанні) матеріальних та нематеріальних благ з метою задоволення своїх потреб; а під економічними свободами – безпосередньо пов’язані з економічними правами можливості вільно діяти в економічній сфері та розпоряджатися результатами своєї економічної діяльності задля задоволення власних потреб.

Автором обґрунтована наступна система економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні: право на працю, свобода вибору професії та роду трудової діяльності; право на страйк, свобода страйку; право на відпочинок, свобода відпочинку; право на приватну власність; свобода у володінні, користуванні та розпорядженні приватною власністю; право на підприємницьку діяльність, свобода підприємництва.

У підрозділі 1.3. “Законодавче закріплення економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні” досліджується система правових норм, що визначають можливості людини і громадянина в економічній сфері, що створюють субінститут права в межах інституту конституційно-правового статусу особи. Визначено, що даний субінститут є міжгалузевим, оскільки до його складу входять норми не лише конституційного, а й цивільного, господарського, трудового та інших галузей права.

Зроблено висновок про те, що законодавство про економічні права і свободи людини і громадянина як сукупність нормативно-правових актів, що містять норми права, якими безпосередньо регулюється поведінка людини і громадянина в економічній сфері, є комплексним законодавством, оскільки включає в себе нормативно-правові акти, норми яких відносяться до різних галузей права: конституційного, цивільного, господарського, трудового та ін.

Дисертантом, виходячи із змісту економічних прав і свобод, запропоновані наступні структурні елементи законодавства України про економічні права і свободи людини і громадянина: законодавство про працю, законодавство про відпочинок, законодавство про страйк, законодавство про власність та законодавство про підприємництво. Окремо у підрозділі досліджуються рівні побудови системи законодавства про економічні права і свободи людини і громадянина в Україні, а також структура елементів запропонованої системи.

Розділ 2. “Система економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні та їх забезпечення” складається з трьох підрозділів, у яких досліджено поняття, сутність та систему економічних прав і свобод людини і громадянина, а також їх конституційні гарантії.

У підрозділі 2.1. “Загальна характеристика економічних прав людини і громадянина в Україні” запропонована наступна система економічних прав людини і громадянина в Україні: право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на приватну власність, право на підприємницьку діяльність.

В результаті дослідження, зроблено висновок, що державно-правове значення економічних прав людини і громадянина дозволяє виявити таку їх специфічну рису як обов’язковий розвиток у нормах галузевого законодавства. В даному випадку, деталізація прав стосується не їх первинного регулювання, а механізму їх реалізації людиною і громадянином в Україні.

У дисертаційній роботі обґрунтована взаємозалежність прав, що складають систему економічних прав людини і громадянина.

Аналіз норм законодавства України дав підстави автору визначити коло осіб, що не мають права організовувати страйки та брати у них участь, а також коло тих осіб, що не мають права займатися підприємницькою діяльністю.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що стосуються предмету даного дослідження, автор зазначає, що воно не позбавлене низки прогалин та неузгоджень. Більшою мірою визначені недоліки, пов’язані із реалізацією норм галузевого законодавства, щодо використання людиною і громадянином права на працю, на відпочинок та права на підприємницьку діяльність. Вирішення зазначених проблем автором пропонується за рахунок прийняття, з урахуванням запропонованих у роботі пропозицій, Трудового кодексу України, а також внесенням відповідних змін до Господарського кодексу України.

У підрозділ 2.2. “Економічні свободи людини і громадянина в Україні: поняття, сутність та система” визначено поняття та систему економічних свобод людини і громадянина в Україні.

Автором зазначено, що економічна свобода – це можливість особи діяти вільно та на власний розсуд, з урахуванням правових норм, виступаючи суб’єктом економічних відносин. Обґрунтовано положення про те, що основними формами економічної свободи виступають економічні свободи людини і громадянина, а саме: вільний вибір професії та роду трудової діяльності – свобода праці; свобода страйку; свобода відпочинку; свобода у володінні, користуванні та розпорядженні приватною власністю; свобода підприємництва.

У дисертації зазначено, оскільки межі свободи, економічної, зокрема, однієї особи визначаються свободою іншої особи та забезпечуються державою, то при реалізації економічної свободи, з одного боку особа, займаючись певним видом підприємницької діяльності, заробляє собі на життя з метою задоволення своїх потреб та інтересів, а з іншого – споживач здатен вільно обирати підприємця, товарами чи послугами якого задовольнятиме свої потреби.

У підрозділ 2.3. “Конституційні гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні” запропоновано та проаналізовано систему конституційних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина в Україні.

Автор зазначає, що конституційні гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина як сукупність передбачених Конституцією України та іншими законами України способів забезпечення реалізації можливостей людини і громадянина брати участь у суспільному виробництві (обміні, розподілі та використанні) матеріальних та нематеріальних благ та вільно розпоряджатися результатами своєї економічної діяльності з метою задоволення власних потреб слід класифікувати на універсальні та специфічні, де універсальні гарантії економічних прав і свобод людини і громадянина є системою норм, що містяться в Конституції та інших законах України та забезпечують усю систему конституційних прав і свобод людини і громадянина; а специфічні – ті норми Конституції та інших законів України, що передбачають гарантії виключно для групи економічних прав і свобод.

До універсальних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина віднесено: судовий захист прав і свобод людини і громадянина та оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; право на захист своїх прав будь-якими не забороненими законом засобами; гарантія на відшкодування збитків, завданих незаконними рішеннями осіб чи органів, що діють від імені держави; можливість отримувати інформацію про зміст прав та обов’язків; право на правову допомогу; право на звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна; право на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів; свобода громадян щодо об’єднання у політичні партії та громадські організації.

До специфічних гарантій економічних прав і свобод людини і громадянина автором віднесені: гарантії щодо здійснення права власності, непорушність права власності; забезпечення захисту економічної конкуренції та заборона зловживання монопольним становищем; захист прав споживачів; вільні та рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, заборона примусової праці; захист від незаконного звільнення; гарантія своєчасного отримання винагороди за працю; гарантії здійснення права на страйк; гарантія здійснення права на відпочинок.

Розділ 3. “Економічні права і свободи людини і громадянина в міжнародному праві та конституційному праві зарубіжних країн” включає два підрозділи, присвячені розгляду та аналізу міжнародно-правового забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина, а також порівняльно-правовому аналізу закріплення системи економічних прав і свобод у конституційних актах окремих зарубіжних країн.

У підрозділі 3.1. “Міжнародно-правове забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина” визначено, що міжнародно-правове забезпечення економічних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо пов’язане із прийняттям міжнародних актів, в яких містяться міжнародні стандарти прав людини, зокрема, економічних. У роботі міжнародними стандартами прав людини визначено закріплені у міжнародних актах певні еталони можливостей людини, до забезпечення яких заохочуються або зобов’язуються держави.

Дисертантом запропонована система міжнародних актів, що містять еталони економічних прав і свобод людини і громадянина, яку складають міжнародні акти універсального характеру та міжнародні акти регіонального характеру. Система зазначених міжнародних актів у роботі представлена наступним чином: акти, що визначають основи економічних прав і свобод людини і громадянина; акти про скасування примусової праці; акти, в яких визначено правовий статус окремих груп населення та їх економічні права і свободи; акти, згідно з якими ліквідуються всі форми дискримінації взагалі, в тому числі в економічній сфері; акти, прийняті на регіональному рівні, в яких визначені міжнародні стандарти економічних прав і свобод.

В результаті проведеного аналізу змісту міжнародно-правових актів, автор зазначає, що найбільша увага у міжнародно-правовому регулюванні відносин у сфері економіки приділяється забезпеченню права на працю та права приватної власності. В свою чергу, з правом на працю, прямо пов’язується право на заняття підприємницькою діяльністю (свобода підприємництва, економічної діяльності) як способу забезпечення існування людини через реалізацію своїх здібностей шляхом участі у суспільному виробництві.

У підрозділі 3.2. “Система економічних прав і свобод людини і громадянина в зарубіжних країнах та в Україні: порівняльно-правовий аналіз” проведений порівняльно-правовий аналіз закріплення економічних прав і свобод людини і громадянина в Конституції України та конституційних актах окремих зарубіжних країн. Результати проведеного порівняльно-правового аналізу викладено у таблицях, що містяться у додатку дисертаційної роботи.

Зазначений порівняльно-правовий аналіз дозволив дисертанту визначити, що у переважній більшості країн світу, конституційні акти яких досліджувалися в межах роботи, на конституційному рівні закріплене право на працю, свобода праці (свобода у виборі професії та роду діяльності), в окремих країнах, поряд з правом на працю, – обов’язок працювати. Праву на відпочинок людини і громадянина у конституційних актах зарубіжних країн приділяється більше уваги у порівнянні з конституційним закріпленням права на страйк.

Право приватної власності визнається у всіх країнах світу та держави захищають власників від несанкціонованого позбавлення майна. Правовий режим власності в окремих країнах має свої особливості, але в цілому дане право забезпечене належним чином. В окремих країнах конституційними актами, поряд з правом власності (свободою у володінні, користуванні та розпорядженні), гарантоване право на спадкування. Право на підприємницьку діяльність переважно визнане конституційними актами країн, що досліджувалися, хоча, в окремих випадках, прямо пов’язується з правом на працю.

Автором наголошено, що подальша політика держав повинна розвиватися у напрямку розширення переліку конституційних економічних прав і свобод людини і громадянина та вдосконалення механізму їх реалізації.