КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВІЙСЬКОВОГО ПРАВОСУДДЯ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Організація правосуддя набуває особливого значення у зв’язку з утвердженням  України як демократичної, соціальної і правової держави. Невідкладного вирішення потребують такі проблеми, як роль і місце судової влади в суспільстві, її співвідношення з законодавчою та виконавчою владами, гарантії та механізми забезпечення незалежності суду, раціональна побудова судової системи, вдосконалення відповідних судових процедур з метою забезпечення доступного, оперативного, неупередженого і якісного розгляду судових справ. Гострі дискусії, пов’язані з вирішенням зазначених проблем, стримують запровадження необхідних змін, що в кінцевому підсумку негативним чином відбивається на забезпеченні державою прав і свобод громадян.

Реформування державної влади в Україні в останні роки показує, що свою актуальність зберігає і питання про місце військових судів у системі судової влади, особливо забезпечення незалежності військового правосуддя, що існує в контексті загальної проблеми гарантій незалежності правосуддя. Специфіка військової справи об’єктивно зумовлює відповідні особливості правового регулювання даної сфери суспільних відносин, в тому числі необхідність функціонування військової юстиції. Тому всебічне теоретичне дослідження діяльності військових судів та використання його результатів на практиці сприятиме підвищенню рівня військового правосуддя, дасть можливість зробити його надійним інститутом гарантування конституційних прав і свобод громадян з числа військовослужбовців.

Вирішення проблеми належної організації судової влади у правовій державі потребує наукових досліджень у різних галузях, включаючи й дослідження  ряду проблем у галузі конституційного права. Адже відсутність чіткого уявлення про шляхи та способи реформування державної влади неминуче стримує необхідні зміни, гальмує нагальні перетворення, що в кінцевому підсумку відбивається на забезпеченні та захисті державою прав і свобод громадян.

Як показує практика здійснення судово-правової реформи в Україні, після прийняття нової Конституції України одним з найбільш дискусійних виявилося питання про визначення принципу спеціалізації як однієї з основоположних організаційних засад побудови судової системи. Його теоретична невирішеність породжує гострі дискусії при виробленні загальної моделі судоустрою України. З цією проблемою значною мірою пов’язано питання існування в Україні військових судів, їх місця в судовій системі, завдань, статусу тощо. Не було вирішено дану проблему повною мірою і в ході так званої “малої судової реформи” у червні 2001 року.

Актуальність проблеми військового правосуддя пов’язана також з її загальною недослідженістю. Ознайомлення з науковою літературою свідчить про те, що цій темі приділяється незначна увага, що є, очевидно, однією з причин досить схоластичних дискусій навколо проблеми військових судів в Україні. У зв’язку з цим певний теоретичний інтерес становить порівняльне дослідження існуючої практики судоустрою та статусу військових судів у різних країнах. Не можна не враховувати той факт, що Україна прийняла на себе відповідні міжнародні зобов’язання, пов’язані з реформуванням своєї судової системи на демократичних засадах.

Взагалі, питання ролі державної влади, а також судової влади в суспільстві, її сутності, організації функціонування висвітлюються в науковій літературі давно і грунтовно. Різні аспекти цих проблем досліджуються в багатьох наукових працях, в тому числі відомих правників: Т.Є.Абової, В.Б.Авер’янова, В.Ф.Бойка, В.В.Єршова, В.І.Кириленка, С.В.Ківалова, М.І.Козюбри, В.А.Кудашкіна, М.І.Кузнєцова, В.Т.Маляренка, О.М.Мироненка, М.М.Михеєнка, Г.М.Омельяненко, В.Ф.Опришка, В.М.Палій, М.І.Пєтухова, В.Ф.Погорілка, В.М.Селіванова, В.Ф.Сіренка, В.С.Стефанюка, Ю.О.Тихомирова, Ю.М.Тодики, А.П.Фокова, О.Ф.Фрицького, Ю.С.Шемшученка, В.І.Шишкіна, В.М.Шумилова, О.І.Ющика та інших.

Проте аналізу специфіки військової юстиції увага приділяється в рідких випадках і лише в деяких аспектах, у контексті інших самостійних проблем, а комплексного теоретичного дослідження даної проблеми, наскільки відомо автору, досі в літературі не пропонувалося. До того ж, специфіка військового правосуддя практично не розглядається в його зв’язку з військовою справою, з особливостями сфери військового управління. Це, звичайно, ускладнює системне бачення такого предмета дослідження, яким є військове правосуддя. Спеціальне комплексне дослідження має сприяти виробленню глибшого усвідомлення проблем військової юстиції.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в Інституті законодавства Верховної Ради України відповідно до розроблених Інститутом Концепції розвитку законодавства України на 1997-2005 роки та Загальної концепції державно-правової реформи в Україні. Воно також скоординоване з дослідженнями відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, зокрема теми “Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України” (номер державної реєстрації 0196VO12890).