КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Наприкінці XX століття Україна стала на шлях демократичного реформування суспільства і держави. Фундаментальні соціально-політичні реформи, перехід до ринкових відносин в економіці, створення демократичних інститутів сприяли зростанню громадської активності українців та змінили характер розвитку громадянського суспільства в Україні. Становлення останнього тісно пов’язано з інституціоналізацією об’єднань громадян, які дають змогу оптимального забезпечення реалізації та захисту основних прав і свобод людини і громадянина. Зважаючи на те, що саме за допомогою об’єднань громадян людина може реалізувати значну частину своїх прав, захистити свої інтереси, соціальна роль зазначених об’єднань стрімко зростає.

На сучасному етапі розвитку громадянського суспільства в Україні головним завданням громадських організацій має стати налагодження постійної взаємодії, комунікації між суспільством і державою. Саме громадські організації можуть стати реальними каналами представництва всього спектра суспільних інтересів, посередниками між їх носіями і владою.

Сучасна тенденція до надмірної політизації права на об’єднання відбивається на законодавчій базі та може призводити до негативних наслідків у практиці реалізації даного права. Тому необхідним є вдосконалення нормативно-правової бази функціонування об'єднань громадян, зокрема в частині розмежування їх політичної активності та діяльності, спрямованої на розв'язання неполітичних проблем.  Діючі в даній сфері правові норми видані в різний час, не складають узгодженої системи і не вирішують багато проблем, які виникають при легалізації та функціонуванні громадських організацій.

При підготовці дисертації були використані дослідження в галузі конституційного права та теорії держави і права вітчизняних вчених: Буроменського М.В., Копейчикова В.В., Опришка В.Ф., Орзіха М.П., Погорілка В.Ф., Тодики Ю.М., Фрицького О.Ф., Хавронюка М.І.,  Шемшученка Ю.С.; та зарубіжних вчених: Авакьяна С.А., Баглая М.В., Колосової Н.М., Лазарєва Б.М., Нерсесянца В.С., Чіркіна В.Є., Чудакова М.Ф., а також роботи, безпосередньо звернені до проблем правового регулювання статусу громадських організацій: Алієва А.А., Алімова Д.А., Гаєвої Н.П., Данченка М.І., Даркова А.А., Додіної Є.Є. Кравченка В.В., Рожка І.М., Солдатова С.А., Усенка І.Б., Юрьєва С.С., Ямпольської Ц.А.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження “Конституційно-правовий статус громадських організацій України” узгоджується із “Основними напрямами наукових досліджень в галузі держави і права на 1998-2000 роки”, затвердженими Загальним зборами Академії правових наук України 19 березня 1998 р. і виконане відповідно до загальних напрямів наукових досліджень відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України у рамках теми “Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні” (№ державної реєстрації 0101U00377).