КОНТРОЛЬ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ЗА ДОТРИМАННЯМ АДМІНІСТРАТИВНОГО ЗАКОНОДАВСТВА СУБ’ЄКТАМИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації; визначено зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено відомості про їх апробацію та впровадження, а також щодо кількості публікації, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Теоретично-правові засади контролю органів внутрішніх справ за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності» складається з трьох підрозділів, в яких закладені концептуальні основи дослідження, зокрема, на основі ґрунтовного аналізу теоретико-правових засад контролю ОВС за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності здійснено генезис наукових підходів до формування сучасного поняття застосування адміністративного законодавства в регулюванні контролю в сфері господарської діяльності, обґрунтовано сутність та ознаки контролю органів внутрішніх справ у сфері господарської діяльності, вивчено досвід зарубіжних країн у вдосконаленні контролю поліції за суб’єктами господарської діяльності.

Підрозділ 1.1 «Генезис наукових підходів до формування сучасного поняття застосування адміністративного законодавства в регулюванні контролю в сфері господарської діяльності» присвячено ґрунтовному аналізу наукових підходів до формування сучасного поняття застосування адміністративного законодавства в регулюванні контролю в сфері господарської діяльності, яке дало змогу констатувати, що історично в системі господарських відносин спочатку існували два напрями контролю: 1) контроль за сплатою податків, що формують дохідну частину бюджету (казни); 2) контроль за витратами бюджету. Так історично виник державний контроль – контроль держави за суб’єктами господарювання з приводу правильності сплати податків (зборів, данини). Ця система контролю зберігається досі.

Встановлено, що в наш час метою державного регулювання економіки України взагалі та адміністративного регулювання господарської діяльності зокрема є створення ефективної економіки. В таких умовах державне регулювання у сфері застосування адміністративного законодавства в регулюванні контролю в сфері господарської діяльності має бути спрямовано на підтримання та забезпечення рівного доступу суб’єктів господарської діяльності до необхідної для їх роботи інфраструктури, захисту конкуренції від спроб монополізації ринку, а споживача – від недоброякісних поставок товарів і надання послуг.

Акцентовано на тому, що різноманітні контрольні механізми покликані не лише запобігати певним ризикам, але й вчасно повідомляти про потребу застосування відповідних заходів, що можуть позитивно впливати на дотримання установлених норм і правил, на здійснення діяльності в інтересах громадян.

З’ясовано, що юридичний характер здійснення державою контролю полягає у тому, що його реалізація відбувається державними органами (їх посадовими особами) у межах, передбачених законодавством України. Отож, цей контроль ґрунтується на чинних нормах права, має визначені останніми межі, зумовлює появу належних юридичних наслідків. Підґрунтям виникнення та реалізації контролю є наявність правової основи.

У підрозділі 1.2 «Сутність, мета та  види контролю органів внутрішніх справ у сфері господарської діяльності» визначено сутність контролю ОВС за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності, який полягає у своєчасному розробленні та реалізації заходів із попередження й припинення правопорушень, локалізації джерел загроз економічній безпеці держави тощо.

Обґрунтовано, що контроль органів внутрішніх справ у сфері господарської діяльності – це діяльність органів внутрішніх справ, до компетенції яких віднесено перевірку суб’єктів господарювання, яка полягає в оцінці практичного функціонування суб’єктів господарської діяльності на предмет відповідності їхньої діяльності нормам адміністративного законодавства, вжиття за результатами перевірки органами внутрішніх справ, в разі наявності порушень, заходів з їх припинення та відновлення порушених правовідносин, а також розробка та впровадження заходів попередження правопорушень у сфері господарської діяльності.

З’ясовано, що основною метою контрольної діяльності ОВС у сфері дотримання суб’єктами господарської діяльності адміністративного законодавства є: з’ясування відповідності безпосередньої діяльності із дотримання законодавства вказаними суб’єктами визначеним вимогам; оцінка ефективності системи контролю та результатів впливу суб’єкта управління на об’єкт; визначення засобів впливу на суб’єктів, а також притягнення винних суб’єктів до адміністративної або ж кримінальної відповідальності.

Установлено, що основні ознаки контролю органів внутрішніх справ за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності такі: стосується певних, визначених адміністративним законодавством, видів суб’єктів; потребує здійснення перевірки; полягає у визначенні дотримання установою, підприємством, організацією тощо відповідних норм адміністративного законодавства; передбачає втручання в разі необхідності в оперативно-господарську та виробничу діяльність підконтрольного суб’єкта, застосовуючи заходи адміністративного примусу.

Залежно від стадій розгляду питань контроль ОВС за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності може бути попереднім, поточним, підсумковим. За змістом ці види контрольної діяльності подібні, тому що мають одну і ту ж мету: сприяти тому, щоб фактично одержувані результати були найбільш наближеними до передбачуваних.

Підрозділ 1.3 «Досвід зарубіжних країн у вдосконаленні контролю поліції за суб’єктами господарської діяльності» присвячено вивченню досвіду зарубіжних країн у вдосконаленні контролю поліції за суб’єктами господарської діяльності. Це дало змогу констатувати, що у більшості країн ЄС функції контролю за діяльністю суб’єктів господарювання розмежовано з іншими складовими державного регулювання, і здійснюється відповідними інспекціями за галузями економіки, щонайменше – окремими інспекціями, наприклад, нагляду за безпекою промислових товарів і безпекою харчової продукції.

Досвід зарубіжних країн дозволив нам висунути гіпотезу про те, що в Україні необхідно створити принципово нову систему державного контролю за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарювання, усунути дублювання існуючих інфраструктур та оптимізувати чинні процедури, які здійснюються ОВС.

Аналіз практики контролю поліції за суб’єктами господарської діяльності в окремих країнах дав змогу визначити такі принципи, які слід закріпити окремим законом, що означало б також імплементацію міжнародно-правових норм у національне законодавство, а отже, й наближення останнього до міжнародних стандартів: ОВС мають захищати насамперед права та законні інтереси окремих громадян, а у визначених законом випадках – також інтереси громад держави загалом; ОВС мають відповідати перед законом, а не перед урядом; ОВС має ініціювати і впроваджувати процедури й нормативні акти, що унеможливлюють здійснення свавільних арештів і затримань, які забезпечуватимуть захист затриманих від тортур і жорстокого поводження; підрозділам ОВС слід бути достатньо відкритими для форм зовнішнього контролю, зокрема громадського.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий механізм реалізації органами внутрішніх справ контролю у сфері господарської діяльності» присвячено ґрунтовному аналізу теоретичних і прикладних проблем практичної реалізації контролю ОВС у сфері господарської діяльності.

У підрозділі 2.1 «Принципи, завдання та функції контролю органами внутрішніх справ у сфері господарської діяльності» на основі аналізу норм міжнародних правових актів і національного законодавства виокремлено загальні принципи (законність, об’єктивність, гласність, рівність, гуманізму та поваги до особи, відповідальності, дієвості, системності) контролю органів внутрішніх справ у сфері господарської діяльності, а також спеціальні принципи, які деталізуються у вказаній діяльності, зокрема: принцип поєднання гласних і негласних заходів, взаємодії та обміну інформацією з іншими державними органами, конфіденційності, конспірації, наступальності, цілеспрямованості, добровільності, плановості та професійності.

Головним завданням органів внутрішніх справ у здійсненні контролю за господарською діяльністю є реалізація владних повноважень щодо суб’єктів господарської та підприємницької діяльності.

Обґрунтовано, що функції органів внутрішніх справ із контролю за господарською та підприємницькою діяльністю – це основні напрями діяльності ОВС, які характерні для них як самостійної частини державного апарату, забезпечують ефективне управління суспільством в цілому та зокрема суб’єктами господарської й підприємницької діяльності, й гарантують реалізацію конституційних прав і свобод.

Комплексний аналіз теорії та практики діяльності ОВС дозволив виокремити такі функції контролю ОВС у сфері господарської діяльності: адміністративна (правовстановлювальна, виконавча та примусова), оперативно-розшукова, адміністративно-процесуальна, превентивно-соціальна (профілактична та соціальна), охоронна. Зазначено, що контроль ОВС у сфері господарської діяльності є складовою процесу управління, але він не відокремлюється від інших функцій, тобто на всіх рівнях контроль та інші функції процесу управління необхідно розглядати як такі, що постійно взаємодіють у замкненому циклі.

У підрозділі 2.2 «Процедури здійснення контролю органами внутрішніх справ за господарською діяльністю» встановлено, що контроль ОВС за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності конкретизується в таких основних процедурних напрямах діяльності: ліцензійно-дозвільна; оперативно-розшукова.

Ліцензійно-дозвільна діяльність у межах контролю ОВС за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності – це врегульований адміністративно-правовими нормами комплекс дій ОВС щодо здійснення заходів, пов’язаних із наданням, призупиненням, поновленням, анулюванням ліцензій (дозволів) і контролем за дотриманням відповідних вимог і умов.

Ліцензійно-дозвільна діяльність ОВС за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності, як об’єкт адміністративно-правового регулювання, становить перелік видів діяльності, здійснення яких можливе лише після одержання відповідної ліцензії або дозволу. До ліцензійно-дозвільної діяльності найперше входять такі види діяльності, здійснення яких може спричинити завдання збитків правам, законним інтересам, здоров’ю громадян, обороні й безпеці держави, регулювання яких не може здійснюватися іншими методами.

Ліцензування в межах контролю ОВС за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарської діяльності – форма діяльності ОВС, що виражається в офіційному визнанні за певними суб’єктами господарювання на заняття окремими видами діяльності, а також здійснення контролю за фактично здійснюваними діями з метою забезпечення безпеки особистості, суспільства, держави, захисту майнових інтересів громадян і юридичних осіб.

Акцентовано на проблемах оперативного пошуку як елементу ОРД ОВС у процесі здійснення контролю за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарювання, який актуалізується у зв’язку зі змінами процесуального законодавства в нашій державі. Сьогодні в чинному законодавстві оперативний пошук, який є невід’ємною складовою ОРД, не належно врегульований у контрольній діяльності ОВС. Його неналежне правове врегулювання за чинним законодавством негативно впливає на практику. А тому розробка теоретичних засад і правове врегулювання оперативного пошуку є нагальною проблемою сьогодення.

З’ясовано, що підставою для застосування оперативно-розшукових заходів у сфері здійснення контролю ОВС за дотриманням адміністративного законодавства суб’єктами господарювання може бути: необхідність вирішення завдання попередження адміністративного правопорушення; пошук латентних правопорушень; отримання даних щодо вчинення правопорушення; потреба у дотриманні адміністративно-правових режимів.

У підрозділі 2.3 «Структура і повноваження органів внутрішніх справ, що здійснюють контроль у сфері господарської діяльності» встановлено, що з метою забезпечення розподілу зобов’язань і територіального розподілу та масштабів діяльності між різними підрозділами здійснений функціональний поділ напрямів роботи різних підрозділів органів внутрішніх справ щодо контролю за господарською діяльністю можна поділити на чотири рівні: міністерський (Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю МВС України та Департамент фінансової та економічної безпеки МВС України); територіальний та лінійний (головні управління, управління в АР Крим, областях, а також містах Києві й Севастополі; управління, відділи, відділення Департаменту державної служби боротьби з економічною злочинністю на транспорті); місцевий (міські, районні, лінійні управління, міські, районні відділи, відділення, пункти); підрозділи з особливою компетенцією (міжрайонні підрозділи та підрозділи для боротьби з особливо небезпечними правопорушеннями у господарській та підприємницькій сферах).

Виявлено, що основною структурою у системі МВС України, яка здійснює контроль за господарською діяльністю з використанням адміністративно-правового механізму, є Департамент Державної служби боротьби з економічною злочинністю (з регіональними органами). Органи внутрішніх справ, що здійснюють адміністративно-правовий контроль у сфері господарської діяльності, – це сукупність спеціально визначених нормативно-правовими актами центральних і регіональних органів, що належать до структури МВС України, до завдань яких належить попередження, виявлення і розкриття правопорушень, що вчиняються суб’єктами господарської діяльності.

У підрозділі 2.4 «Відповідальність суб’єктів господарської діяльності за порушення адміністративного законодавства» на основі аналізу статей Кодексу України про адміністративні правопорушення виділено чотири категорії проступків у сфері господарської діяльності, які належать до підслідності ОВС: обіг наркотичних речовин; правила торгівлі; здійснення торговельно-касових операцій; реалізація державної управлінської діяльності.

Залежно від складу правопорушення суб’єктами господарської діяльності адміністративного законодавства можна розподілити на: а) формальні, тобто в результаті їх учинення нечасто настають шкідливі наслідки матеріального характеру; б) матеріальні, тобто в результаті їх учинення настають шкідливі наслідки матеріального характеру.

Доведено, що визначення класифікації адміністративних правопорушень в аналізованій сфері має неабияке теоретичне та практичне значення. По-перше, воно сприяє виявленню найбільш істотних ознак зазначених протиправних діянь, їх розмежуванню та встановленню справедливих санкцій за їх учинення; по-друге, допомагає відповідним органам правильно кваліфікувати правопорушення та обирати відповідні заходи впливу; по-третє, може призвести до визначення причин та умов учинення адміністративних правопорушень по лінії дозвільної системи взагалі, що призводить до застосування адекватних заходів їх профілактики; по-четверте, дозволяє правильно зрозуміти закон, допомагає навчанню юристів і правовому вихованню громадян.

Розділ 3 «Основні напрями розвитку та вдосконалення правового регулювання контролю органів внутрішніх справ за господарською діяльністю» присвячено викладенню основних результатів дослідження. Зокрема, розроблено пріоритетні засади попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері господарської діяльності та обґрунтовано теоретичні підходи до практичного удосконалення організаційно-структурної побудови та повноважень органів внутрішніх справ щодо здійснення контролю за господарською діяльністю.

У підрозділі 3.1 «Пріоритетні засади попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері господарської діяльності» попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері господарської діяльності визначено як напрям діяльності (обов’язок) оперативних підрозділів ОВС, що має на меті виявлення осіб із умислом на вчинення правопорушень у сфері господарської діяльності та застосування стосовно них відповідних методів і заходів ОРД, спрямованих на недопущення, підготовку чи вчинення замаху на правопорушення цієї категорії.

Доведено, що попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері господарської діяльності повинно охоплювати три види попереджувальних дій: профілактику, запобігання та припинення. Серед основних заходів адміністративно-правового попередження правопорушень у сфері господарської діяльності виокремлено: владно-розпорядчі, заходи організаційно-господарського характеру, заходи нормативно-правового характеру.

Обґрунтовано думку, що повноваження ОВС щодо здійснення контролю за господарською діяльністю мають концентруватися в контексті забезпечення життєво важливих інтересів держави в економічній сфері. Інше повинно бути компетенцією самих власників господарюючих суб’єктів, за винятком підприємств державної форми власності.

Констатовано, що ефективному виконанню поставлених перед ОВС завдань із попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері господарської діяльності могли б сприяти вирішення таких проблем, як:

– застосування позитивного практичного досвіду і розробка необхідних методик із попередження нових видів господарських правопорушень на підприємствах;

– удосконалення процесів ідентифікації протиправної діяльності, оскільки методи, які використовують підприємці під час правопорушень, часто виявляються прийнятими у правозастосовній практиці. Це, з одного боку, призводить до бездіяльності під час отримання інформації про підготовку до вчинення правопорушення, а з іншого – до неправомірного втручання у господарську діяльність підприємств;

– взаємодія ОВС із органами публічної влади та правоохорони;

– підвищення професійної підготовки співробітників ОВС і їх об’єктивної готовності працювати в умовах повної самостійності господарюючих суб’єктів і свободи підприємництва;

– здійснення на належному рівні перевірок фінансової діяльності і документальних ревізій недержавних підприємств;

– посилення соціальної захищеності співробітників ОВС;

– успішна діяльність ОВС із здійснення контролю за господарською діяльністю неможлива без взаємодії і відповідної координації з службами економічної безпеки підприємств. Тут особлива роль повинна належати територіальним ОВС.

У підрозділі 3.2 «Удосконалення організаційно-структурної побудови та повноважень органів внутрішніх справ щодо здійснення контролю за господарською діяльністю» виділено основні пріоритетні напрями вдосконалення організаційно-структурної побудови органів внутрішніх справ щодо здійснення контролю за господарською діяльністю: забезпечення стратегічного планування діяльності підрозділів ОВС щодо попередження правопорушень у зазначеній сфері на основі наукових прогнозів, соціологічних досліджень та аналізу оперативної обстановки; вдосконалення організаційної структури підрозділів ОВС відповідно до нових напрямів їх діяльності; зміцнення ресурсного забезпечення (правового, інформаційного, матеріально-технічного) діяльності ОВС, спрямованої на попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері господарської діяльності; організація координації і взаємодії підрозділів ОВС щодо попередження органами внутрішніх справ правопорушень у сфері господарської діяльності; організація міжнародної співпраці підрозділів ОВС із правоохоронними органами зарубіжних країн; формування дієвих механізмів взаємодії ОВС з іншими правоохоронними та контролюючими органами щодо здійснення контролю за господарською діяльністю.

Досліджено, що на підставі вдосконалення організаційної структури і за допомогою організаційно-структурних заходів щодо здійснення контролю за господарською діяльністю можна забезпечити: ефективність реалізації нових актуальних завдань, покладених на ОВС з огляду на тенденції економічної злочинності і необхідність забезпечення ефективної протидії її виявів; відмову від застарілих, а тому невластивих ОВС у нових умовах завдань, скорочення дублюючих функцій і структур; подальшу інтенсифікацію управлінської та оптимізацію функціональної діяльності структурних підрозділів; скорочення необґрунтовано «роздутих» підрозділів і служб; посилення взаємодії з правоохоронними та державними органами; вдосконалення критеріїв діяльності її підрозділів і співробітників з метою підвищення ефективності діяльності і стимулювання їх праці.