КОРЕКЦІЯ ПОВЕДІНКИ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В СИТУАЦІЯХ ФРУСТРАЦІЇ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, розкрито його наукову новизну, практичне значення здобутих результатів. Наведено дані про апробацію отриманих результатів.

У першому розділі – „Теоретико-методологічні проблеми поведінки розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку в ситуаціях фрустрації” – представлено аналіз наукової літератури з проблеми дослідження, висвітлено концепцептуальні засади.

На сучасному етапі розвитку науки фрустрація розглядається в контексті більш широкої проблеми переживання людиною кризових ситуацій життя, досліджуються емоційні та поведінкові реакції людини як наслідки фрустраціїї (Л. Анциферова, Р. Аугіс, Ф. Василюк, О. Єремєєва, Є. Ільїн, Е. Кіршбаум, В. М’ясищев, А. Палій, Н. Тарабріна).

У сучасній психології реалізується підхід до розуміння фрустрації як одного з видів психічних станів. Фрустрація становить стан людини, який виражається в характерних особливостях переживань та поведінки, викликаних об’єктивно (чи суб’єктивно) непереборними труднощами, які виникають на шляху досягнення мети чи вирішення певних завдань (Б. Ананьєв, Ф. Василюк, М. Левітов, В. Мерлін, В. М’ясищев, А. Наладжян, Ю. Сосновнікова та ін.). Стан фрустрації провокують кризові ситуації у вигляді внутрішніх психологічних та зовнішніх конфліктів, невдач, утрат, ситуацій вибору, протистояння. Підкреслено, що у виникненні фрустрації вирішальним є не стільки зміст кризової ситуації, негативного впливу, скільки її суб’єктивний, особистісний смисл (Б. Ломов, В. Роменець, Н. Чепелєва).

Поведінка людини в ситуаціях фрустрації має складну побудову й передбачає усвідомлення, оцінювання кризової ситуації, виходить з певних мотивів та спрямована на досягнення певної мети, супроводжується емоціями, має різні наслідки для суспільної діяльності та спілкування людини. Способи розв’язання ситуацій фрустрації оцінюються за ступенем їхньої конструктивності. Конструктивна поведінка характеризується активністю, усвідомленістю, цілеспрямованістю, адекватністю і щодо об’єктивних умов ситуації, і щодо можливостей суб’єкта. Неконструктивна поведінка спостерігається у відмові від продуктивного вирішення ситуації фрустрації у вигляді психологічного захисту, ухиленні від реалізації задуманого (Л. Анциферова, Ф. Василюк, Р. Грановська, О. Данилова, М. Димшиць, О. Єремєєва, О. Коротаєва, С. Нартова-Бочавер, І. Нікольська, Я. Рейковський).

У молодшому шкільному віці змінюється соціальна ситуація розвитку дітей, яка пов’язується з висуванням перед учнями нових вимог, перебудовою їхніх взаємин з оточенням. Це провокує велику кількість ситуацій фрустрацій у процесі навчальної діяльності молодших школярів і слугує чинником виникнення в них негативних емоційних станів (Л. Божович, Г. Бреслав, В. Давидов, Б. Кочубей, В. Мухіна, А. Петровський, К. Поліванова, А. Прихожан, Л. Славіна, Г. Цукерман). Специфіка реагування дітей у ситуаціях фрустрації пов’язується з впливом вікових новоутворень молодшого шкільного віку й індивідуально-особистісних властивостей учнів.

Аналіз наукових джерел з корекційної педагогіки та спеціальної психології доводить, що ситуації неможливості задовольнити потребу можуть спричинити  виникнення в розумово відсталих дітей порушень емоцій та поведінки. В основі формування неадекватної ситуації поведінки в дітей цієї категорії закладено своєрідне поєднання інтелектуальних, емоційно-вольових, афективних компонентів (Л. Виготський, Д. Ісаєв, В. Ковальов, С. Конопляста, В. Кузьміна, М. Певзнер, Г. Сухарева, О. Фрейєров). Закріплення афективних форм реагування в розумово відсталих молодших школярів, неспроможність конструктивно розв’язувати складні життєві ситуації призводить до порушень соціалізації їхньої особистості в майбутньому (О. Агавелян, І. Бгажнокова, В. Бондар, О. Гаврилов, Г. Запрягаєв, К. Лебединська, Д. Малаєв, Ж. Намазбаєва, М. Певзнер, В. Синьов, О. Хохліна, Л. Фомічова, Д. Шульженко). Отже, актуальним постає питання розробки корекційних заходів, спрямованих на розвиток конструктивних форм емоційно-поведінкового реагування розумово відсталих дітей. Теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження дозволяє вважати молодший шкільний вік найбільш доцільним для реалізації зазначених корекційно-розвивальних заходів у роботі з розумово відсталими дітьми.

У другому розділі −„Експериментальне дослідження особливостей поведінки розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку в ситуаціях фрустрації” − представлено методику констатувального етапу дослідження, за результатами якого визначено психологічні особливості поведінки розумово відсталих дітей у ситуаціях фрустрації.

Констатувальний етап дослідження спрямовано на виявлення стану сформованості основних компонентів поведінки розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку, а саме – когнітивно-змістовного, мотиваційно-вольового та поведінкового; з’ясування особливостей поведінки розумово відсталих молодших школярів порівняно з дітьми з типовим розвитком; визначення діагностичних критеріїв, показників та рівнів сформованості поведінки розумово відсталих дітей у ситуаціях фрустрації.

В експерименті взяли участь 120 учнів спеціальних шкіл та 120 учнів молодших класів загальноосвітніх шкіл віком від 7 до 10 (11) років. Контингент загальноосвітніх шкіл складали учні 1 – 4 класів, у спеціальних школах дослідженням було охоплено учнів підготовчих, 1 – 3 класів та деякі учні 4 класів, вік яких відповідав молодшому шкільному. Порівняльний аналіз результатів дослідження дітей зазначених вікових груп і контингентів дозволив виявити загальні та специфічні особливості їхньої поведінки в ситуаціях неуспіху.

Перший етап дослідження мав на меті визначити особливості когнітивно-змістовного компонента поведінки й містив: з’ясування суб’єктивного розуміння дітьми сутності ситуацій фрустрації; виявлення стану сформованості в них уявлень про типи складних ситуацій у діяльності, можливі шляхи розв’язання труднощів. Критеріями оцінки когнітивно-змістовного компонента поведінки обрано усвідомленість і повноту знань.

Другий етап дослідження спрямовано на вивчення мотиваційно-вольового та власне поведінкового компонентів і проведено в умовах навчального процесу шляхом створення експериментальної моделі ситуації фрустрації. Це дозволило фіксувати види поведінки розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку, які вони реально використовують у складних ситуаціях. Критеріями оцінки обрано: мотивовідповідність; організованість; самостійність; прийняття допомоги; стійкість; конструктивність реагування в ситуаціях фрустрації.

На основі зазначених критеріїв і показників, за результатами проведеного факторного та кластерного аналізу визначено чотири рівні сформованості поведінки розумово відсталих молодших школярів у ситуаціях фрустрації. Узагальнення результатів дослідження показало, що більшість розумово відсталих дітей молодшого шкільного віку за сформованістю поведінки находяться на низькому й дуже низькому рівні (42,8% і 29,5% досліджуваних відповідно). Діти з нормальним розвитком показали переважно достатній і середній рівні сформованості поведінки в ситуаціях фрустрації (54,5% і 25,9% досліджуваних відповідно)