Ковалевська О.П. Адміністративно-правове забезпечення функціонування інституту комунальної власності в Україні

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі розкрито сутність і стан досліджуваного питання; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну користь одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та опублікування основних результатів дослідження.

Розділ 1 “Теоретичні засади адміністративно-правового забезпечення функціонування інституту комунальної власності” складається з трьох підрозділів, які присвячено висвітленню теоретичних основ адміністративно-правового забезпечення функціонування та аналізу динаміки формування інституту комунальної власності в Україні.

Підрозділ 1.1. “Генезис формування інституту комунальної власності як економічної основи місцевого самоврядування” присвячено дослідженню формування та розвитку інституту комунальної власності, здійснено теоретичний аналіз та обґрунтовано необхідність функціонування інституту комунального господарства. Зазначено, що органи управління комунальною власністю на відміну від домашніх господарств (через недостатній рівень їх організації), центральних органів державної влади (через їх віддаленість від населення і централізовану структуру завдань), можуть належним чином забезпечити суто місцеві потреби населення, яке сконцентровано проживає на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Виходячи з того, що інститут комунальної власності виражає економіко-правову природу суспільних відносин у сфері місцевого самоврядування, проведено історико-правовий аналіз розвитку місцевого самоврядування на території сучасної України та формування комунальної власності як джерела економічної самодостатності територіальних громад. За результатами аналізу діяльності самоврядування для міського господарства встановлено, що у різних містах і в різні періоди вони були неоднаковими. Громадське управління, маючи суттєві наслідки у великих містах, не досягло аналогічних результатів у невеликих містах. Ця відмінність результатів діяльності самоврядування пояснювалася, з одного боку, наявністю у розпорядженні великих міст значних матеріальних засобів, а з іншого – більшою сприйнятливістю невеликих міст до впливу несприятливих умов для міського господарства через обтяження обов'язковими витратами, постійним накопиченням недоїмок міських зборів тощо.

У підрозділі 1.2. “Методологічні основи адміністративно-правового забезпечення функціонування інституту комунальної власності” уточнено сутність адміністративно-правового забезпечення інституту комунальної власності, проаналізовано елементи методологічного забезпечення його функціонування. Встановлено, що більшість наукових підходів до визначення комунальної власності обмежується розглядом або об'єкта права комунальної власності, або його суб'єкта, що значно звужує її суть. Тому це питання вимагає більш глибокого опрацьовування. Визначено особливість права комунальної власності, що проявляється в характері її об'єктів та їх правовому режимі. При цьому володіння, користування і розпорядження майном становлять правомочність його власника, що в сукупності характеризує право комунальної власності.

Проаналізовано правовий режим комунальної власності в Україні, який забезпечується, зокрема, Конституцією України та законами України, Європейською хартією місцевого самоврядування та іншими нормативно-правовими актами. Проте вони не створюють належних правових основ для ефективного функціонування інституту комунальної власності в Україні. Так, Конституція України визнає суб'єктами комунальної власності лише територіальні громади сіл, селищ і міст, що створює підстави для розгляду її як різновиду публічної власності, яка не належить державі. Щодо комунальної власності районів і областей, то Конституція України не передбачає існування такого виду комунальної власності, але містить поняття загальної власності територіальних громад, яке вимагає відповідного науково-критичного аналізу. У зв’язку із вищезазначеним, автором обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про право комунальної власності” як першочерговий крок у цьому напрямі.

Аналізуючи наукові підходи до розуміння сутності адміністративно-правового забезпечення функціонування інституту комунальної власності, автором встановлено відсутність єдиної позиції у цьому питанні та спроби ототожнення його з поняттям правового регулювання. Проте на основі аналізу категоріального апарату визначено, що адміністративно-правове забезпечення функціонування такого інституту можна визначити як систему правових методів і засобів, спрямованих на формування і вдосконалення адміністративно-правових норм, які регулюють відносини комунальної власності. Тобто останнє передбачає наявність певних умов для функціонування об’єкта, на противагу правовому регулюванню, що характеризується здійсненням певного впливу на відповідний об’єкт.

У підрозділі 1.3. “Забезпечення правових основ функціонування інституту комунальної власності” розглянуто питання щодо формування джерел права комунальної власності та галузевої належності відповідних норм до інституту права власності взагалі та права комунальної власності зокрема. Автором встановлено, що інститут права комунальної власності є міжгалузевим, оскільки в ньому існують елементи, які є предметом правового регулювання конституційного, господарського права, цивільного, та фінансового права. Проте пріоритетним є адміністративне право, що пов’язано із суспільно-обслуговуючою спрямованістю функціонування об’єктів комунальної власності.

Разом з тим необхідним є розвиток інституту права комунальної власності як самостійного правового інституту, що зумовлено об’єктивною потребою регулювання комплексу суспільних відносин та процесів у масштабі адміністративно-територіальної одиниці. Досліджуючи особливість предмету правового забезпечення функціонування інституту комунальної власності, що полягає, насамперед, у сфері суспільних зв’язків, які закріплюються його правовими нормами, виявлено недостатнє визначення у законодавстві правового режиму комунального майна, у тому числі адміністративно-господарської компетенції територіальної громади, порядку управління її корпоративними правами, правових засад приватизації та передачі комунального майна. Доведено, що на сьогодні процес реального формування комунального сектору економіки випереджає відповідне його законодавче регулювання. Це зумовлює необхідність подальших досліджень у сфері комунальної власності, вдосконалення правового режиму комунального майна та забезпечення чіткої структури відповідного правового інституту.

Розділ 2 “Особливості адміністративно-правового забезпечення функціонування інституту комунальної власності” присвячений дослідженню специфіки адміністративних правовідносин у сфері комунальної власності, а також здійсненню ґрунтовного аналізу нормативно-правових актів щодо набуття та припинення права комунальної власності.

У підрозділі 2.1. “Адміністративно-правова характеристика інституту комунальної власності” наведено специфіку комунальних правовідносин, яка полягає не лише в їх формі та змісті, але і в їх суб’єктах та об’єктах. Зокрема, зазначається, що на рівні галузей права вчені виявляють специфіку правовідносин, що обумовлюється предметом і методом правового регулювання певної галузі суспільних відносин. Визначено, що питання правовідносин в юридичній літературі належать до ключових і посідають центральне місце в науці будь-якої галузі права, однак поки що не існує універсального визначення цього поняття.

Проведений аналіз виявив існування численних підходів до розуміння адміністративно-правових відносин. Так, спираючись на аналізовані вище здобутки загальної теорії права та галузевих наук, автор стверджує, що адміністративні правовідносини виникають на основі правової норми та мають вольовий характер, тобто за своєю сутністю обумовлені волею держави, громадян, їх об'єднань, територіальних громад тощо. Зазначені відносини базуються на принципах диспозитивності та рівності сторін. У роботі аналізується їх сутність як одного з видів адміністративних правовідносин. Отже, адміністративні правовідносини у сфері комунальної власності є суспільними відносинами з приводу організаційно-правового забезпечення володіння, користування та розпорядження майном, що належить територіальній громаді села, селища, міста, району в місті (в особі місцевих рад відповідного рівня або інших, уповноважених територіальними громадами, органів) на праві комунальної власності, а також об'єднанням територіальних громад на праві їх спільної власності, що врегульовані комплексом норм різних галузей права.