КОВЕРГА Сергій В’ячеславович УПРАВЛІННЯ ЗБАЛАНСОВАНИМ РОЗВИТКОМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Краткое содержание

У першому розділі «Теоретико-методологічні аспекти збалансованого розвитку промислових підприємств» викладено результати діалектичного і теоретичного аналізу збалансованості розвитку економічних систем та методологічного аналізу збалансованого управління підприємствами.
У результаті аналізу обмежень існуючих трактувань збалансованості та дисбалансів в економічних системах встановлено, що дисбаланс у функціонуванні та розвитку промислового підприємства – це недостатній ступінь відповідності між характеристиками одних елементів підприємства як економічної системи і потребами інших елементів цієї системи, а також між характеристиками системи та об’єктів зовнішнього середовища, що перешкоджає досягненню заданих цілей і критеріїв функціонування й розвитку системи.
Виявлено брак об’єктивних критеріїв для оцінки дисбалансів, а також те, що ключова роль у виявленні й аналізі збалансованості та дисбалансів належить точці зору спостерігача – дисбаланс є скоріше його оціночним судженням, сформованим з урахуванням цільових орієнтирів і суб’єктивного розуміння ситуації, ніж об’єктивним явищем.
На основі результатів аналізу наукової літератури, присвяченої дисбалансам на мікрорівні, а також вітчизняної та міжнародної практики функціонування промислових підприємств здійснено класифікацію дисбалансів залежно від середовища виникнення (внутрішні, зі зовнішнім середовищем, у зовнішньому середовищі), за ступенем об’єктивності (об’єктивні і суб’єктивні), за характером впливу (позитивні та негативні), за характером показників оцінки (кількісні, якісні та часові), за функціональною роллю (дисбаланси входів, виходів, управляючих впливів і механізмів), а також за конкретною сферою виникнення, що створює перспективи розробки типових управлінських рішень для конкретних видів і комбінацій видів дисбалансів.
За результатами аналізу існуючих підходів до теоретичного обґрунтування розвитку підприємств виділено три основних підходи до ідентифікації розвитку підприємства як явища: кількісний (зростання обсягів виробництва продукції, інвестицій, споживання ресурсів різних видів, фінансового результату тощо); структурний (зміна структури, кількісного або якісного складу об’єктів, що складають підприємство, їх взаємної конфігурації, ієрархічної співпідпорядкованості тощо); якісний (зміна якісних індикаторів окремих елементів, ступінь їх корисності та властивостей). Більшість науковців сходяться в думці, що розвиток відрізняється від функціонування наявністю якісних змін, що протиставляється наявності лише кількісних змін, як у випадку з функціонуванням.
З урахуванням результатів діалектичного аналізу збалансованості економічних систем, а також розглянутих теоретичних основ розвитку підприємств запропоновано авторське визначення збалансованого розвитку підприємства як зміни якісного стану підприємства, що супроводжується досягненням оптимальних з точки зору поставлених цілей підприємства співвідношень між взаємопов’язаними характеристиками окремих процесів підприємства, а також між характеристиками процесів підприємства і характеристиками зовнішнього середовища при динаміці його основних фінансово-господарських показників і конкурентних позицій, що не погіршуються.
Встановлено, що існуючим методичним підходам до збалансованого розвитку властивий ряд недоліків концептуального характеру, а саме:
більшість авторів використовують термін «розвиток» як синонім слова «діяльність» або «зміни» і не намагаються формалізувати це поняття як економічну категорію або виділити відмінності розвитку від функціонування, діяльності, змін тощо;
багато науковців ототожнюють управління збалансованим функціонуванням і розвитком зі збалансованим управлінням функціонуванням і розвитком, що концептуально неправильно, оскільки збалансоване управління відповідає на питання «як управляти?», а збалансоване функціонування і розвиток вказує на те, якими мають бути результати цього управління;
існує цілий ряд робіт, автори яких пропонують здійснювати управління збалансованим функціонуванням і розвитком на основі збалансованої системи показників (далі – ЗСП). Відзначаючи, що ЗСП може бути ефективним способом оцінки, передусім, за рахунок залучення великої кількості сфер і виходу за рамки одних тільки фінансових показників, слід зауважити, що ЗСП повною мірою може задовольнити лише потреби одного з елементів системи управління – оцінки. Крім того, при використанні ЗСП йдеться про збалансованість самої системи показників, а не про підвищення збалансованості розвитку підприємства як економічної системи.
Також існує велика кількість робіт, присвячених окремим аспектам управління, пов’язаним із різними сферами збалансованого розвитку підприємств, включаючи інноваційний та інвестиційний розвиток, персонал, фінанси тощо. Одним із напрямів сучасної економічної думки є збалансоване спільне застосування різних інструментів управління (стратегічного менеджменту, «6 сигм», ощадливого виробництва, кайдзен тощо). Таким чином, найчастіше управління збалансованим розвитком підміняється збалансованим управлінням, ототожнюється зі збалансованою системою показників, розглядається фрагментарно або трактується як збалансоване застосування різних методів.
Доведено необхідність подальшої розробки науково-методичного інструментарію управління збалансованим розвитком промислових підприємств, з огляду на те, що існуючі підходи неповною мірою задовольняють потреби вітчизняних промислових підприємств.
У другому розділі «Передумови формування системи управління збалансованим розвитком промислових підприємств» викладено результати аналізу тенденцій розвитку промислових підприємств України з позицій збалансованого розвитку, встановлено зв'язок між збалансованістю функціонування промислових підприємств і станом промисловості в цілому та її окремих галузей, проведено виконано практичний аналіз дисбалансів у функціонуванні і розвитку промислових підприємств і запропоновано напрями їх ліквідації.
Як свідчить аналіз основних макроекономічних показників економіки України (рис. 1), у вітчизняній економіці простежується значна вразливість перед впливом зовнішніх криз і кон’юнктури, що обумовлено її низькою конкурентоспроможністю.