КРИМІНАЛІСТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАМИКАЮЧИХ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Здійснювані в Україні соціально-економічні й політичні перетворення, побудова демократичної правової держави стримуються наростанням негативних факторів у сфері охорони (захисту) прав, свобод, честі, достоїнства, здоров'я й недоторканості особи, права власності і економічного благополуччя. Конституція України гарантує „невід'ємне право на життя і здоров'я” (ст. 27), „на охорону здоров'я, медичну допомогу” (ст. 49), право власності і право на її захист (ст. 13).

За даними МВС України за 2005 рік зареєстровано 485725 злочинів, з яких 440618 злочинів носять загальнокарну спрямованість і 45107 економічну. Кількість злочинів проти власності становить близько 60% від загальної кількості зареєстрованих злочинів.

Захист життя, здоров'я, честі й достоїнства особистості, її майна, від злочинних зазіхань є найважливішим завданням, як органів правопорядку, так і суспільства в цілому. Часто подібні злочини є наслідком слабкої профілактичної роботи правоохоронних структур і недостатнього інформаційного забезпечення суспільства. Тільки сукупна наступальна протидія злочинності правоохоронних органів і громадськості може гарантувати зниження її рівня й підвищення правопорядку в державі. Певна роль у цьому відведена охоронним технічним засобам, використання яких, підвищує ефективність захисту конституційних прав і свобод людини, що знайшло своє відображення в комплексній програмі профілактики злочинності на 2001-2005 роки, відповідно до якої необхідно „вирішити питання про впровадження технічного захисту” житлових будинків і гуртожитків, „про поширення позитивного досвіду щодо здійснення охорони житлових приміщень за рахунок коштів їхніх мешканців” (п. 15.), „забезпечити заміну технічно застарілої апаратури на охоронюваних об'єктах, сучасною автоматизованою і автоматичною технікою” (п. 16), „впровадження сучасних технічних систем охорони” (п. 17).

Це завдання двоєдине для сучасної криміналістики і передбачає із одного боку – удосконалення правових основ охорони й профілактики суб'єктів прав власності технічними замикаючими засобами; з іншого боку – розробку тактики застосування спеціальних знань і методики дослідження замикаючих технічних засобів і засобів криміналістичної профілактики в судовій криміналістичній експертизі.

Технічні засоби захисту займають особливе місце в загальній структурі засобів охорони. Вони перешкоджають фізичному протиправному проникненню на певний об'єкт, через що нерідко стають об'єктами судової криміналістичної експертизи, призначуваної на досудовому і судовому слідстві.

Проблеми судової криміналістичної експертизи замикаючих технічних засобів досліджувалася в роботах таких вчених-криміналістів, як: В.Є. Бергер, Ю.П. Голдованський, В.Г. Гончаренко, Г.Л. Грановський, В.П. Курапка, О.М. Моїсеєв, М.П. Молібога, С.І. Поташник, Г.В. Прохоров-Лукін, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай і ін.

У роботах даних учених розглядаються особливості криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів (замків) епохи постінформаційного суспільства, що не зменшує актуальності теми дисертаційного дослідження, а навпаки, свідчить про існування цілого шару невирішених науково-прикладних завдань криміналістичного дослідження замикаючих технічних засобів, сучасного інформаційного суспільства, у якому „держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання ...” (ч.4 ст. 13 Конституції України). Певна їхня сукупність пов'язана з актуалізованою вище проблематикою і у сучасній криміналістичній науці належним чином не була досліджена, що у свою чергу обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень кафедри судових експертиз Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ. Тема дисертації узгоджується і витікає з вимог п. 21. Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р., затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376 і пп. 2.1., 4.2. Плану основних організаційно-практичних заходів МВС України щодо реалізації вимог Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 р., затвердженого наказом МВС України №129 від 21 січня 2001 р.