Криміналістичне забезпечення збереження таємниці досудового слідства

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Ефективність діяльності з розслідування злочинів залежить від багатьох чинників. Особи, які її здійснюють, стикаються з широким колом проблем різного характеру: правового, організаційного, технічного, професійного та ін. Серед обставин, що можуть негативно вплинути на всебічність, повноту й об’єктивність розслідування кримінальної справи, є розголошення інформації, яка може становити таємницю досудового слідства.

Аналіз слідчої практики показує, що розголошення таємниці досудового слідства може призвести до негативних наслідків як для слідства, так і для його учасників. У результаті опитування 250 слідчих ОВС і прокуратури 99,2% респондентів указали, що розголошення таємниці досудового слідства негативно впливає на процес розкриття злочину. Цей вплив проявляється у різних формах: протидія слідству – заявили 50,8% опитаних слідчих, фізичний або психічний вплив на потерпілих, свідків та інших осіб – 62,1%, приховування й знищення слідів злочину, ухилення від слідства – 48,4%.

Для вирішення проблеми забезпечення збереження таємниці досудового слідства важлива роль належить відповідним криміналістичним прийомам і засобам, які створюють умови зі збереження таємниці розслідування від розголошення. Визначення наявних і розроблення нових прийомів і засобів збереження таємниці, їх раціональне застосування у слідчій діяльності є одним із важливих напрямів її вдосконалення.

На важливості та необхідності такого забезпечення наголошують як науковці, так і практики. Свого часу В.П. Лавров підкреслював, що проблема забезпечення слідчої таємниці заслуговує набагато більшої уваги практиків і вчених – насамперед, представників наук кримінального процесу та криміналістики. У наукових працях також указується на відсутність криміналістичних рекомендацій щодо збереження таємниці досудового слідства (В.Є. Далін). Анкетування слідчих показало, що розроблення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства вважають необхідним 95,2% респондентів.

Проблемам удосконалення слідчої діяльності приділяли увагу у наукових працях відомі вчені України: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Т.В. Варфоломеєва, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.А. Кириченко, Н.І. Клименко, В.О. Коновалова, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Г.А. Матусовський, О.Р. Ми-хайленко, В.Т. Нор, М.І. Панов, І.В. Постіка, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, І.Я. Фрідман, В.Ю. Шепітько, М.Є. Шумило та ін. Деякі з них досліджували окремі аспекти збереження таємниці досудового слідства та питання, що з цим пов’язані.

Досліджувана проблема певною мірою висвітлювалася у працях вітчизняних і зарубіжних учених: Т.В. Авер’янової, В.Д. Берназа, Р.С. Бєлкіна, І.О. Биховського, В.В. Бірюкова, О.Д. Бой-кова, В.І. Гаєнка, О.М. Гуміна, В.Є. Даліна, А.В. Дулова, С.Д. Ігнатова, Г.Г. Камалової, В.А. Ко-лесника, І.О. Копилова, В.П. Лаврова, О.М. Ларіна, Є.Д. Лук’янчикова, Є.І. Макаренка, З.В. Мака-рової, І.І. Мартинович, А.Є. Маслова, М.А. Михайлова, П.Д. Нестеренка, О.В. Одерія, І.Л. Пе-трухіна, С.Б. Пєстрікова, О.О. Садченка, М.О. Сергатого, І.В. Смолькової, Т.М. Телеги, В.В. Ти-щенка, А.А. Фатьянова, О.Г. Філіппова, П.В. Цимбала та ін.

Наукові розробки зазначених авторів мають важливе значення для вирішення проблеми нерозголошення таємниці досудового слідства, але у цих працях не проводилося її комплексне дослідження, не ставилася мета розроблення криміналістичного забезпечення збереження таємниці досудового слідства. У зв’язку з цим є потреба у науковому дослідженні вказаних аспектів.

Викладені обставини зумовили вибір теми наукового дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з Пріоритетними напрямами фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр. (наказ МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення Колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. за № 9 КМ/1). Положення роботи відповідають заходам щодо подальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян, передбаченим Указом Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002. Тема дисертації передбачена планом науково-дослідної роботи Національної академії внутрішніх справ України (затверджена вченою радою академії 29 грудня 1999 р., протокол № 13), а у 2001 р. затверджена Координаційним бюро з проблем криміналістики, юридичної психології та судової експертизи Академії правових наук України.