КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЕКСПЛУАТАЦІЮ ДІТЕЙ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Згідно з положеннями Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року та Конвенції «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, прийнятих Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй, дитина внаслідок фізичної та розумової незрілості потребує спеціальної охорони й піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. До одного з основних засобів такого захисту міжнародне співтовариство зараховує визнання права дитини на захист від економічної експлуатації, примусової праці, виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров’я, бути перешкодою в одержанні освіти чи заподіювати шкоду її здоров’ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному або соціальному розвиткові.

Український законодавець підтримав зазначену загальносвітову тенденцію, закріпивши в ч. 2 ст. 52 Конституції України положення про те, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом, а приписами частин 3, 5 ст. 43 Основного Закону України категорично заборонив використання примусової праці дітей і праці дітей на небезпечних для їхнього здоров’я роботах.

Утім, не зважаючи на комплекс міжнародних і національних заборон, кількість фактів протизаконного використання праці дітей як в Україні, так і за її межами є вражаючою. За даними Міжнародної організації праці, наприкінці ХХ століття в усьому світі понад 250 мільйонів дітей віком від 5 до 14 років працювали попри законодавчу заборону та небезпеку цього явища. Близько половини з них працювали щодня протягом усього року. Дослідженням, проведеним Державним комітетом статистики України у співпраці з Міжнародною організацією праці, було встановлено, що в 1999 – 2000 роках середньомісячна чисельність дітей, які працюють в Україні, становила 456 тисяч осіб, із яких 48% – це діти у віці, у якому офіційно працювати заборонено, до того ж майже половина з таких дітей працювала у віці від 7 до 12 років.

Така ситуація засвідчувала неспроможність існуючих правових засобів ефективно протидіяти незаконному використанню праці дітей і зумовлювала необхідність ужиття більш рішучих заходів у боротьбі з розгляданим антисоціальним явищем. Саме тому в ст. 150 нового Кримінального кодексу України (далі – КК) уперше в історії українського законодавства було передбачено кримінальну відповідальність за експлуатацію дітей, які не досягли віку, із якого дозволяється працевлаштування, шляхом використання їх праці з метою отримання прибутку.

Водночас, незважаючи на правильне рішення українських парламентаріїв щодо боротьби із суспільно небезпечним використанням праці дітей засобами кримінально-правового впливу, назвати цю боротьбу ефективною навряд чи можна. Так, за результатами проведеного у вересні 2010 року опитування дітей Луганщини віком від 7 до 16 років установлено, що, як мінімум, праця кожного сьомого з них використовується сторонніми особами з порушенням норм трудового законодавства, а кожного п’ятнадцятого – із застосуванням фізичного чи психічного примусу. І це не дивно, адже за більше ніж 9 років чинності ст. 150 КК України до кримінальної відповідальності за фактом вчинення експлуатації дітей у Луганській області було порушено лише одну кримінальну справу, а загалом в Україні – 146. Викладені обставини свідчать про наявність певних проблем законодавчого або правозастосовного характеру в цій сфері, а отже, й зумовлюють необхідність комплексного дослідження кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей з метою пошуку шляхів більш ефективного застосування положень ст. 150 КК України та розроблення пропозицій щодо вдосконалення кримінального законодавства України у сфері боротьби з суспільно небезпечними формами використання праці дітей.

Наступною обставиною, яка свідчить про актуальність дослідження обраної теми, є те, що питанням кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей у вітчизняній кримінально-правовій літературі приділено недостатньо уваги. Їх аналіз міститься здебільшого на сторінках науково-практичних коментарів і підручників з кримінального права. Вагомий внесок у дослідження кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей зробили, зокрема, такі науковці, як М.І. Бажанов, В.І. Борисов, Т.В. Варфоломеєва, М.Й. Коржанський, В.О. Корнієнко, І.Г. Поплавський, С.І. Селецький, О.С. Сотула, Є.Л. Стрельцов, С.Д. Шапченко, О.П. Шем’яков, М.І. Хавронюк та І.В. Хохлова. Окремі аспекти складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, було розглянуто в публікаціях М.О. Колесник та А.М. Орлеана.

Лише нещодавно явище експлуатації дітей і юридичний склад злочину, передбаченого ст. 150 КК України, стали предметом більш ґрунтовних досліджень. Зокрема, у 2008 році успішно захищено дві дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук: І.М. Доляновською за темою «Кримінальна відповідальність за експлуатацію дітей (аналіз складу злочину)» та О.В. Паньчук за темою «Кримінологічна характеристика експлуатації дітей». Проте багато важливих питань кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей, що потребують негайного вирішення, залишилися поза увагою цих науковців. Крім того, деякі з обстоюваних ними положень, а також висунутих пропозицій видаються недостатньо арґументованими або ж дискусійними (зокрема висновки І.М. Доляновської про те, що основним безпосереднім об’єктом складу злочину, передбаченого ст. 150 КК України, є трудові права дітей; що життя дитини належить до додаткових об’єктів цього злочину; що тілесна недоторканність дитини є предметом злочину «експлуатація дітей»; що під заподіянням істотної шкоди для здоров’я дитини слід розуміти не лише завдання їй фізичної шкоди, а й шкоди моральної, яка полягає у втраті соціальних зв’язків дитини та, відповідно, деформації моральних норм; а також пропозиція декриміналізувати діяння, передбачене ч. 1 ст. 150 КК України, через малозначність).

Суперечлива ж слідча та судова практика застосування відповідних положень кримінального закону, численні помилки, допущені правозастосовними органами під час кваліфікації дій винних осіб, звільнення їх від кримінальної відповідальності та від покарання, а також під час призначення покарання додатково підтверджують актуальність теми дисертації, її науково-теоретичну та практичну значущість.

Для проведення повного й усебічного аналізу кримінальної відповідальності за експлуатацію дітей у дослідженні широко використовувалися загальнотеоретичні положення науки кримінального права, розроблені такими вченими, як Ю.В. Александров, П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, Я.М. Брайнін, В.К. Грищук, О.О. Дудоров, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, Н.Ф. Кузнєцова, В.М. Куц, В.Т. Маляренко, М.І. Мельник, А.А. Музика, В.О. Навроцький, А.А. Піонтковський, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, С.А. Тарарухін, В.Я. Тацій, А.Н. Трайнін, Є.В. Фесенко, П.Л. Фріс, М.І. Хавронюк, С.Д. Шапченко, С.С. Яценко та інші.