КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СТВОРЕННЯ СТІЙКИХ ЗЛОЧИННИХ ОБ’ЄДНАНЬ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зміст і стан проблеми, яка підлягає аналізу, характеризується зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами, визначаються мета і задачі дослідження, його об’єкт, предмет, методологічні і теоретичні засади, висвітлюється наукова новизна і практична значущість дослідження, формулюються положення, що виносяться на захист, подано дані про їх апробацію.

Розділ 1 «Обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань» складається з трьох підрозділів і присвячений аналізу історичного розвитку та обумовленості кримінального законодавства України щодо відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань, сучасних підстав криміналізації створення вказаних злочинних об’єднань та поняття і ознак, притаманних цим угрупованням.

У підрозділі 1.1. «Історико-правовий аналіз розвитку кримінального законодавства України щодо відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань» простежується процес історичного розвитку уявлень щодо небезпечності створення стійких злочинних об’єднань.

Першим пам’ятником права, в якому зустрічаються відгомони відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань, є «Артикул воїнський», прийнятий Петром І у 1715 р., який містив норму, що передбачала відповідальність за створення непередбачених законом збройних формувань, з огляду на сучасне кримінальне законодавство. Необхідність встановлення відповідальності за створення вказаних об’єднань, вірогідно, обумовлювалася тим, що формування централізованої влади мало змогу зіштовхнутися зі супротивом з боку воєнізованих формувань, що могли створюватися окремими суб’єктами з метою повалення існуючого строю. У подальшому кримінальне законодавство у цій сфері змінювалося відповідно до перебудови державного устрою та розвитку суспільства.

У чинному кримінальному законодавстві передбачається відповідальність за створення таких видів стійких злочинних об’єднань: «злочинна організація» (ст. 255 КК України); «банда» (ст. 257 КК України); «терористична група або терористична організація» (ст. 258³ КК України); «непередбачене законом воєнізоване або збройне формування» (ст. 260 КК України).

У підрозділі 1.2. «Підстави криміналізації створення стійких злочинних об’єднань» зазначається, що криміналізація створення стійких злочинних об’єднань є цілком обумовленою і повністю відповідає загальним підставам криміналізації суспільно небезпечних діянь. Підставами криміналізації створення стійких злочинних об’єднань є: суспільна небезпечність злочинів, що передбачають відповідальність за створення формувань, які віднесені до стійких злочинних об’єднань; негативна динаміка зазначених злочинів; необхідність кримінально-правової гарантії охорони конституційних прав; об’єктивна необхідність кримінально-правової охорони громадської безпеки від створення стійких злочинних об’єднань; обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за створення стійких злочинних об’єднань міжнародно-правовим досвідом необхідності та допустимості такої криміналізації; можливість доведення факту вчинення діяння кримінально-процесуальними заходами; визначеність та єдність термінології.

Всі норми, що передбачають відповідальність за створення та діяльність стійких злочинних об’єднань, відповідають підставам криміналізації. Але окремі тотожні підстави у різних формах аналізованих угруповань не кореспондують між собою, зокрема через те, що всі зазначені формування віднесені до стійких злочинних об’єднань, а саме такі, як обумовленість встановлення кримінальної відповідальності за створення та діяльність стійких злочинних об’єднань міжнародно-правовим досвідом необхідності та допустимості такої криміналізації та визначеність та єдність термінології. Зазначене також обумовлює актуальність проведення комплексного дослідження різних форм стійких злочинних об’єднань та уніфікації чинного кримінального законодавства у цій сфері.

У підрозділі 1.3. «Поняття та ознаки стійких злочинних об’єднань» аналізуються поняття «злочинна організація», «банда», «терористична група», «терористична організація», «непередбачене законом воєнізоване формування», «непередбачене законом збройне формування» та притаманні їм ознаки. На підставі аналізу ознак стійких злочинних об’єднань доводиться, що різновидом цих злочинних формувань є піратська група.

На підставі того, що у ст. 28 КК України передбачається вичерпний перелік форм співучасті, найнебезпечнішою з яких являється злочинна організація, задля єдності та нерозривності норм Загальної та Особливої частин КК України вважаємо, що всі стійки злочинні об’єднання (окрім терористичної групи) являються різновидами злочинної організації.

Банда – це злочинна організація, створена з метою нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих громадян.

Терористична група – це організована група, створена з метою вчинення терористичних актів та терористичної діяльності.

Терористична організація – злочинна організація, яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов’язкові для всіх осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів.

Непередбачене законом воєнізоване формування – злочинна організація, яка має організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну і в якій проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

Непередбачене законом збройне формуванням – це різновид непередбаченого законом воєнізованого формування, яке незаконно має на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

Піратська група – це озброєна злочинна організація, створена для нападів на річкові або морські судна.

Досліджено кожну з ознак цих формувань. Доведено, що стійким злочинним об’єднанням притаманні такі загальні ознаки: кількісний склад, стійкість, ієрархічність. Доведено, що з метою покращення діяльності слідчих та судових органів в ракурсі правильного застосування положень кримінального законодавства та уникнення необхідності використання невизначених понять, виключення помилок при кваліфікації діянь, формалізму при проведенні стадій кримінального процесу та спрощення змістовної завантаженості кримінального закону є доцільним виключення такої ознаки, як стійкість.

Специфічною ознакою злочинної організації є мета створення – вчинення тяжких чи особливо тяжких злочинів.

Специфічною ознакою банди є мета створення – вчинення нападів.

Специфічною ознакою терористичної групи та терористичної організації є мета створення – вчинення терористичних актів та терористичної діяльності.

Специфічними ознаками непередбаченого законом воєнізованого формування та непередбаченого законом збройного формування є зовнішня схожість з передбаченими законами України військовими формуваннями; організаційна структура, яка виявляється у єдиноначальності, підпорядкованості та дисципліні; проведення військової, стройової чи фізичної підготовки; воєнізований характер завдань і методів діяльності такого формування. Для збройних формувань також характерною є наявність придатної для використання вогнепальної, вибухової чи іншої зброї.

Специфічними ознаками піратської групи є мета – напад на морське або річкове судно та озброєність, тобто наявність вогнепальної або холодної військової або мисливської зброї, саморобної чи переробленої (зокрема, обрізів), вибухівки та вибухових пристроїв.

Обґрунтовано, що з метою розвантаження кримінального закону надмірною кількістю понять та норм, які є тотожними, покращення діяльності практичних підрозділів з метою виключення помилок при кваліфікації діянь є доцільним виключення норм, передбачених ст. 257 та ст. 258³ КК України та відповідальність за стійки злочинні об’єднання передбачити в окремій уніфікованій нормі.

Розділ 2 «Кримінально-правова характеристика створення стійких злочинних об’єднань» складається з чотирьох підрозділів і присвячений аналізу об’єктивних та суб’єктивних ознак злочинів, передбачених ст.ст. 255, 257, 258³, 260 КК України.

У підрозділі 2.1. «Об’єкт злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань» подано аналіз різноманітних підходів до визначення об’єкта злочину, що досліджується.

Позиція законодавця, викладена в КК України, відповідно до якої ст.ст. 255, 257, 258³, 260 передбачені в розділі ІХ «Злочини проти громадської безпеки», є правильною, адже саме громадська безпека, перш за все, страждає від суспільно небезпечної діяльності стійких злочинних об’єднань.

Обґрунтовується доцільність в якості безпосереднього об’єкта діянь, відповідальність за вчинення яких передбачена ст. 446 «Піратство» КК України, розглядати громадську безпеку та пропонуються відповідні зміни до кримінального законодавства.

Структура суспільних відносин, на охорону яких спрямована дія норм, що передбачають відповідальність за створення та діяльність стійких злочинних об’єднань, характеризується: предметом суспільних відносин відносно об’єкта злочинів, дослідженню яких присвячена ця робота, яким є нормальні умови існування (відсутність небезпеки або загальна безпека) будь-якої людини, що проживає в нашій державі, та нормальні умови існування самої держави; суб’єктом зазначених суспільних відносин, яким, на нашу думку, являються люди (будь-яка особа), які потребують безпечних умов існування, та держава в цілому в особі своїх органів та службовців, які забезпечують життєдіяльність держави в тій чи іншій сфері; соціальний зв’язок, який при цих суспільних відносинах, на нашу думку, виявляється у наявності передбачених чинним законодавством прав та обов’язків, що дозволяють досягти стану захищеності інтересів невизначеного кола осіб у різних сферах суспільного життя.

У підрозділі 2.2. «Об’єктивна сторона злочинів, що передбачають відповідальність за створення стійких злочинних об’єднань» розкривається сутність злочинних дій та інших ознак об’єктивної сторони досліджуваних злочинів.

Визначено, що створення (організація) зазначених угруповань характеризується двома стадіями, а саме формуванням об’єднання та набуттям цим об’єднанням специфічних ознак.

Керівництво як форма об’єктивної сторони може виражатися у двох аспектах: перший характеризується тим, що керівництво злочинною організацією здійснюється особою (особами), яка (які) її створила(и), а другий – тим, що особа (особи) приймає(ють) на себе функції керування вже існуючою злочинною організацією, тобто вона (вони) не приймає(ли) участь у створенні цього об’єднання.

Відносно участі у цих об’єднаннях визначається, що згода особи може виражатися як у письмовій, так і в усній формі та обов’язковою умовою при цьому являється усвідомлення нею факту, що вона дає згоду на участь саме у тому чи іншому виді стійких злочинних об’єднань.

Стосовно такої форми, як участь у злочинах, вчинених тим чи іншим формуванням, зазначається, що її суб’єктами є як члени формування, так і особи, які не є їх членами, але поряд з ними приймають участь у вчиненні будь-якого злочину, з метою вчинення якого створене це об’єднання.

Організація зустрічі (сходки) представників злочинних організацій або організованих груп як форма об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, характеризується вчиненням будь-яких діянь, спрямованих на те, щоб у реальній дійсності відбулося зібрання представників злочинних організацій або організованих груп. Обґрунтовується, що однією з необхідних умов вчинення зазначеної форми об’єктивної сторони являється те, що у реальній дійсності відбулося зібрання представників злочинних організацій або організованих груп, не залежно від того, чи являються вони самостійним злочинними об’єднаннями, чи структурними підрозділами одного злочинного об’єднання.