КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА УМИСНЕ ВБИВСТВО З МЕТОЮ ПРИХОВАТИ ІНШИЙ ЗЛОЧИН АБО ПОЛЕГШИТИ ЙОГО ВЧИНЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

            Актуальність теми.

Життя людини визнано в ч. 1 ст. 3 Конституції України однією з найвищих соціальних цінностей. Держава бере на себе обов’язок по утвердженню і забезпеченню права на життя шляхом встановлення, зокрема, кримінальної відповідальності за посягання на нього, найбільш небезпечним проявом якого є умисне вбивство.

Проблеми кримінальної відповідальності за умисне вбивство, окремі його різновиди розглядаються в працях багатьох вітчизняних науковців, зокрема, Ю.В. Бауліна, В.О. Глушкова, О.В. Гороховської, В.К Грищука, В.Т. Дзюби, М.Й. Коржанського, М.П. Короленка,              О.П. Литвина, В.М. Мамчура, В.О. Навроцького, В.І. Осадчого, Л.А. Остапенко,                      О.І. Перепелиці, В.В. Сташиса, С.Д. Шапченка, С.С. Яценка.

 Значну увагу розробці даної проблематики приділяють і російські вчені, серед яких    Л.А. Андрєєва, М.К. Аніянц, С.В. Бородін, М.І. Загородніков, О.С. Капінус, Т.В. Кондрашова,     А.А. Піонтковський, Е.Ф. Побігайло, О.М. Попов, М.Д. Шаргородський та інші. 

Разом з тим, окремі питання кримінальної відповідальності за деякі різновиди умисного вбивства при обтяжуючих обставинах, зокрема, умисного вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, залишаються відкритими і потребують свого вирішення. Аналіз правозастосовної практики свідчить про велику кількість помилок, які допускаються при кваліфікації даного різновиду умисного вбивства та при призначенні покарання за нього. Чинну редакцію п. 9 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України 2001 р. (далі – КК або КК України) не можна вважати повністю досконалою, оскільки формулювання, що в ній використовуються, звужують можливості застосування даної кримінально-правової норми, зокрема, не охоплюють всіх видів зв’язку між умисним вбивством та “іншим  злочином”.

Потребує перегляду санкція ч. 2 ст. 115 КК та ряду інших статей (частин статей) Особливої частини КК, в яких передбачено кримінальну відповідальність за специфічні різновиди умисного вбивства при обтяжуючих обставинах. Окремі роз’яснення постанов Пленуму Верховного Суду України (далі – ВСУ) з даного питання мають спірний характер, деякі з них повинні бути переосмислені і викладені у відповідності з теоретичними положеннями науки кримінального права.

Вищезазначене зумовлює необхідність проведення комплексного дослідження питань кримінальної відповідальності за умисне вбивство з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, що сприятиме вдосконаленню кримінального законодавства України, постанов Пленуму ВСУ, зменшенню помилок по даній категорії справ у правозастосовній діяльності.    

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять матеріали дослідження 60 кримінальних справ про умисні вбивства з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення, вчинені на території України в період з 1990 по 2004 рр., окремі ухвали ВСУ по даній категорії справ.

Зв’язок роботи з науковими програмами. Тема дисертації є складовою частиною плану наукової роботи кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка на 2003–2005 рр. “Проблеми боротьби зі злочинністю: кримінально-правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти”, затвердженого рішенням кафедри кримінального права та кримінології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 13 від 27 березня 2003 р.).