КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВТЯГНЕННЯ НЕПОВНОЛІТНІХ У ЗЛОЧИННУ АБО ІНШУ АНТИГРОМАДСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА  ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний стан становлення України як правової держави характеризується спрямованістю держави на забезпечення прав і свобод людини, вільний і всебічний розвиток її особистості, а також виховання людини в дусі поваги до національних традицій та законодавства України. Згідно ст. 23 Конституції України кожна людина має право на розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості. Особлива увага приділяється забезпеченню гармонійного розвитку дітей та підлітків, захисту неповнолітніх від протиправних посягань на їх моральний та фізичний розвиток. У своїй діяльності в цьому напрямку Україна виходить з принципів і документів міжнародної спільноти й у першу чергу з положень Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. і ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 р. Відповідно до положень цієї Конвенції в Україні були розроблені та прийняті Національна програма „Діти України”, затверджена Указом Президента України від 18 січня 1996р. № 63/96, та Додаткові заходи щодо забезпечення виконання Національної програми „Діти України” на період до 2005 року, затверджені Указом Президента України від 24 січня 2001 р. № 42/2001, в яких визначені основні напрямки державної політики стосовно розвитку дітей та заходи щодо профілактики злочинності, наркоманії, алкоголізму, запобігання дитячій бездоглядності, безпритульності, бродяжництву, жебрацтву, а також негативному впливу на свідомість дітей інформації, яка містить елементи жорстокості, бездуховності, насильства, пропагує антисоціальну поведінку. Захист дітей від протиправних посягань на їх моральний та фізичний розвиток має особливу значущість також у зв'язку з тим, що давно відома певна залежність злочинності загалом від злочинності неповнолітніх, яка сьогодні набула загрозливого розмаху. Особливого занепокоєння на цьому фоні викликає тенденція до зростання злочинності серед неповнолітніх. Так, за даними статистики, опублікованими Верховним Судом України, спостерігається постійна тенденція до збільшення серед засуджених неповнолітніх осіб. Якщо у 1992 році було засуджено 11625 неповнолітніх осіб, то у 2003 році – 21111. При цьому підліткова злочинність постійно молодшає, тобто постійно зростає як загальна кількість, так і питома вага неповнолітніх підлітків, які вчинили злочини у віці 14-15 років. Зростає й кількість неповнолітніх, які вчинили злочин у групі з участю дорослих, і якщо у 1992 році таких неповнолітніх було засуджено 2951 особа, то у 2003 році – 6532 осіб, тому підвищення ефективності боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність є однією з найактуальніших проблем сучасності.

Питання кримінально-правової та кримінологічної протидії втягненню неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність розглядалися в працях багатьох вчених, особливо таких як Т.С. Барило, Ю.В. Баулін, М.М. Биргеу, М.І. Блум, Ф.Г. Бурчак, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, В.П. Ємельянов, О.М. Костенко, Л.М. Кривоченко, І.П. Лановенко, В.А. Ломако, П.С. Матишевський, Г.С. Мауленов, Г.М. Міньковський, В.О. Навроцький, В.К. Негоденко, А.П. Пермінова, А.А. Примаченок, Ю.Є. Пудовочкін; Г.В. Ткаченко, А.П. Тузов, Є.В. Фесенко, Н.С. Юзікова, С.С. Яценко та багатьох інших.

Праці цих авторів мають велике наукове та практичне значення, але у зв'язку з прийняттям нового Кримінального кодексу України раніше сформульовані висновки та пропозиції потребують уточнення й доповнення. У 2002 році деякі аспекти цієї проблеми вивчала В.В. Вітвіцька в дисертаційному дослідженні за темою „Кримінологічні проблеми попередження злочинних посягань на моральний і фізичний розвиток неповнолітніх", у 2003 році ці проблеми аналізувала І.О. Топольскова в дисертаційному дослідженні „Кримінально-правові та кримінологічні аспекти боротьби із втягненням неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність". У цих працях висвітлюється широке коло питань, але переважно в кримінологічному аспекті. Що ж стосується кримінально-правових характеристик, то в цих працях тією чи іншою мірою мова йде про втягнення неповнолітніх, передбачене ст. 304 КК України. Але в новому КК України відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність передбачена також в багатьох інших статтях, причому як основний склад злочину, так і як кваліфікуюча ознака.

Тому перед вченими-юристами постають нагальні завдання щодо систематичного аналізу нових аспектів проблеми, проведення суто кримінально-правових досліджень з метою розроблення кримінально-правових характеристик всіх діянь, передбачених статтями КК України, в яких встановлюється відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну або іншу антигромадську діяльність, визначення їх спільних рис та відмінностей та вдосконалення кримінального законодавства. Незважаючи на очевидну наукову і практичну значущість ця проблема ще не була об'єктом самостійного комплексного кримінально-правового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося відповідно до плану науково-дослідницької роботи кафедри кримінального права і кримінології Національного університету внутрішніх справ у межах державної Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000, а також у межах Тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень на період 2002-2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635.