У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, висвітлено ступінь вивчення проблеми, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; визначено мету та задачі, об’єкт і предмет дослідження, охарактеризовано методи; виокремлено наукову новизну, розкрито практичне значення одержаних результатів; визначено особистий внесок здобувача; надано відомості про апробацію результатів дослідження, публікації.
Розділ1 «Кримінально-правова охорона громадського порядку та моральності в науці кримінального права» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Методологічні засади дослідження кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності» визначено основні методи наукового пошуку та з’ясовано їх сутність. Була підтримана концепція визначення трьох основних рівнів методології, що дало змогу використати відповідні окремі методи пізнання кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності. Зокрема, визначено такі основні методи (на відповідних рівнях методології), що були використані в дослідженні: 1) на філософському рівні – діалектичний метод пізнання; 2) на загальнонауковому рівні: а) емпіричні методи (спостереження, порівняння, рахування); б) теоретичні методи (ідеалізації, аксіоматичний, історичний, системний, висунення гіпотез); в) мішані методи (абстрагування, моделювання, індукції, дедукції, аналізу та синтезу); 3) на конкретно-науковому рівні – догматичний метод. Для отримання якісно нових наукових результатів пріоритет був відданий таким методам: історичному, порівняння, системному та моделювання. Зокрема, предметом порівняльного аналізу було кримінальне законодавство всіх країн колишнього СРСР і деяких зарубіжних країн (Австрії, Австралії, Аргентини, Бельгії, Болгарії, Вануату, Великої Британії, Данії, Ізраїлю, Ірану, Іспанії, Китаю, Кірібаті, Кореї, Островів Кука, Німеччини, Нідерландів, Норвегії, Польщі, Сан-Марино, Соломонових Островів, штату Техас (Сполучені Штати Америки), Туреччини, Франції, Островів Фіджі, Швеції, Швейцарії, Японії). Визнано логічним, спираючись на класифікацію правових сімей Рене Давіда та Камілли Жоффре-Спінози, виділяти два типи регламентації кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності: 1) низькодиференційований, характерний для «соціалістичної сім’ї права»; 2) високодиференційований, характерний для «великої сім’ї західного права».
У підрозділі 1.2 «Історичний розвиток кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності в Україні» проаналізовано історичний процес становлення норм про відповідальність за злочини проти громадського порядку та моральності в українському законодавстві. Визначено періодизацію розвитку кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності, яка дала змогу автору дійти таких висновків: 1) установлено більш тривалу історію розвитку кримінальної відповідальності за окремі злочини проти моральності, на відміну від розвитку відповідальності за окремі злочини проти громадського порядку; 2) за Військовим Артикулом 1715 р. було вперше започатковано відокремлену систематизацію норм про кримінальну відповідальність за злочини проти громадського порядку та моральності; 3) згідно зі Зводом законів 1832 р. (Уголовне уложення) почалося завершення формування системи норм про відповідальність за злочини проти моральності; 4) згідно з Уложенням про покарання уголовні та виправні 1845 р. почалося завершення формування системи норм про відповідальність за злочини проти громадського порядку; 5) встановлено періоди законодавчого оформлення системи норм про відповідальність за злочини проти громадського порядку (1845–1917 рр., 1960–2012 рр.) та системи норм про відповідальність за злочини проти моральності (1832–1922 рр., 2001–2012 рр.), які свідчать про більш тривкі традиції комплексної кримінально-правової охорони громадського порядку саме радянського періоду розвитку законодавства. Крім цього, такий висновок може набувати протилежного змісту під час оцінювання дореволюційного періоду (до 1917 р.) розвитку вітчизняного кримінального законодавства; 6) у процесі порівняння періодизацій розвитку кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності за об’єктом злочинів установлено тотожні суспільні відносини, які зазнають відповідних посягань: відносини власності (1649–1715 рр.); релігійні відносини (1845–1864 рр.); порядок управління, релігійні відносини (1864–1917 рр.); порядок управління (1917–1922 рр.); порядок управління (1922–1927 рр.); порядок управління (1935–1960 рр.); громадська безпека, громадський порядок і народне здоров’я (1960–2001 рр.); громадський порядок й моральність (2001 р. й дотепер). Серед указаних об’єктів явно домінує один з них – порядок управління, який не є характерним для КК України 2001 р. Констатовано факт, що повне об’єднання норм про відповідальність за такі злочини в одній структурній частині кримінального законодавства, а також спільне визначення родових об’єктів відбулося лише в сучасному КК України 2001 р.; 7) аналіз періодизації розвитку відповідальності за злочини проти громадського порядку за об’єктом посягання дав змогу автору встановити найбільш поширені об’єкти, які підпадали під відповідну кримінально-правову охорону – державна влада (основи правопорядку) та порядок управління. Тобто це засвідчило про більш публічний зміст відповідних злочинів; 8) аналіз періодизації розвитку відповідальності за злочини проти моральності за об’єктом посягання надав можливість установити найбільш поширені об’єкти, які підпадали під відповідну кримінально-правову охорону – релігійні відносини, шлюбно-сімейні та статеві відносини. Іншими словами, це засвідчило про більш приватний зміст відповідних злочинів; 9) визначено різну історико-правову природу посягань на громадський порядок і моральність; 10) аналіз історії розвитку кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності надав можливість зробити обґрунтований висновок про самостійні етапи генезису відповідальності за злочини проти громадського порядку та інші періоди розвитку відповідальності за злочини проти моральності. На підставі дослідження розвитку відповідальності за вказані злочини обґрунтовано висновок про штучний характер об’єднання відповідних родових об’єктів злочинів.
У підрозділі 1.3 «Інститут кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності в науці кримінального права» здійснено огляд наукової літератури за темою і обґрунтовано напрям дослідження. Аналіз основних спеціальних літературних джерел (дисертацій, монографій, посібників) радянської, сучасних української та російської кримінально-правової науки, щодо вивчення проблеми кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності, дав змогу констатувати: по-перше, факт відсутності комплексних дослідницьких праць з вказаної тематики, а по-друге, висновок про те, що кількість робіт (204), в яких розглянуто окремі питання, свідчить про неабиякий інтерес наукової громадськості до вказаної проблематики. Диференціацію вказаних публікацій було здійснено умовно за філософськими категоріями загального, особливого та окремого. Визначено, що загальними працями є роботи, які стосуються кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності; особливими – роботи, у яких розглядаються окремо кримінально-правова охорона громадського порядку та кримінально-правова охорона моральності; окремими – роботи, які прямо чи опосередковано стосуються питань відповідальності за певні вказані злочини. Доведено, що деякі науковці, як правило, обмежуються самостійним дослідженням кримінально-правової охорони або громадського порядку, або моральності. Під час огляду наукової кримінально-правової літератури, що присвячена кримінально-правовій охороні громадського порядку та моральності, не виявлено відповідних робіт, в яких було б розглянуто питання відповідальності за злочини, передбачені ст. 295, 298-1, 302 КК України. Установлено однакові умовні тенденції інтенсивності інтересу дослідницького пошуку до вивчення проблеми кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності: загальний підвищений науковий інтерес до дослідження кримінально-правової охорони моральності (в країнах колишнього СРСР) та аналогічний інтерес до вказаних питань в Україні. Актуалізовано теоретичну потребу в проведенні фундаментального наукового дослідження проблеми кримінально-правової охорони громадського порядку та моральності.
