КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ФІКТИВНЕ БАНКРУТСТВО ТА ДОВЕДЕННЯ ДО БАНКРУТСТВА

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки (ч. 4. ст. 13). Важливе місце при цьому  відводиться захисту прав та законних інтересів кредиторів і інвесторів, оскільки посягання на ці права не лише зачіпають власні інтереси, але і підривають довіру до держави, позбавляючи її економіку важливого фінансового джерела - кредитів та інвестицій, і становлять велику суспільну небезпеку.

Нині у Кримінальному кодексі України (далі – КК) передбачено низку норм, яких в українському кримінальному праві до переходу до ринкових відносин не існувало. Це є наслідком корінних змін в економіці країни, що знайшло своє відображання у нормах Розділу VІІ КК “Злочини у сфері господарської діяльності”.

В Україні набули поширення нові види злочинів, до яких відносяться злочини, пов’язані з фіктивним банкрутством та доведенням до банкрутства в той час, коли проблема кримінальної відповідальності за фіктивне банкрутство і доведення до банкрутства, незважаючи на її значущість і актуальність, у науці кримінального права є ще недостатньо теоретично розробленою. Для вітчизняної правової науки розробка кримінально-правових заходів щодо запобігання кримінальним формам банкрутства на даному етапі є значною мірою новим напрямом наукового пошуку, який має враховувати реалії сьогодення.

Теоретичною основою дослідження слугували праці вчених у галузі  кримінального права,  кримінології,  фінансового,  господарського права в межах, необхідних для пояснення предмету дослідження, зокрема, українських: Г.В. Андрусіва, П.П. Андрушка,  М.І. Бажанова, В.І. Борисова, І.П. Голосніченка, В.Г. Гончаренка, І.М. Даньшина, В.П. Ємельянова, М.Й. Коржанського, О.М. Костенка, П.С. Матишевського, В.О. Навроцького, М.І. Панова, В.М. Поповича, В.В. Сташиса, В.Я. Тація; російських: Я.М. Брайніна, В.В. Волженкіна, Л.Д. Гауфмана, В.В. Колесникова, А.М. Медведєва, А.М. Трайніна, Б.С. Утевського, Е.А. Фролова, А.М. Яковлєва, П.С. Яні; іноземних: К. Гайарфаса, Де Брюс Л., Дж. Ерла, Р. Дрейка, Г. Папе, А. Рапачинського, М. Редвана, Р. Фридмана, А. Халустік та ін.

Незважаючи на наявність таких наукових досліджень як монографії О.М. Бірюкова, В.В. Джуня, М.І. Тітова, а також дисертації Р.Г. Афанасьєва, В.А. Малиги, Б.М. Полякова, В.В. Радзивилюка та інших вчених, Україна на сьогодні не має цілісної концепції, яка б відображала реальний стан протидії фіктивному банкрутству та доведенню до банкрутства. Питання щодо такої протидії досліджено лише у двох наукових дослідженнях: Н.М. Ляпунової “Кримінальна відповідальність за приховування банкрутства і фіктивне банкрутство” та О.О. Круглової “Кримінальна відповідальність за доведення до банкрутства (аналіз складу злочину)".

Відмічаючи значний внесок цих авторів в розробку багатьох теоретичних проблем, слід зазначити, що наукова праця Н.М. Ляпунової була присвячена відповідальності за злочини в сфері банкрутства, якi були передбачені статтями 156², 156³ Кримінального кодексу України 1961 р., тобто ще до прийняття чинного КК, а О.О. Круглової – відповідальності лише за один склад злочину, передбачений ст. 219 КК.

У цьому секторі правового поля існує ще багато теоретично не узагальнених і не вирішених практикою питань, зокрема, спеціального суб'єкта та суб'єктивної сторони цього злочину, встановлення матеріальної шкоди, диференційного підходу до кримінальної вiдповiдальностi за злочини, передбачені статтями 218, 219 КК, їх квалiфiкацiйних ознак, диспозицій цих статей, приведення законодавства України у вiдповiднiсть до європейських стандартів, наявності протиріч між КК та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом". Саме це робить актуальним завдання більш глибокого дослідження специфіки цих складів злочинів, їх місця серед господарських злочинів.

Окрім зазначених праць, проблематика банкрутства досліджується в окремих статтях таких авторів, як: В. Бондаренко, П.Е. Власов, А. Волченко, В.М. Гайворонський, Т. Джі, С. Жамен, І.А. Клепицький, Б. Колб, Л. Лакура, В.Д. Ларичев, К. Логінов, Е.В. Смірнова,  А.Х. Тімербулатов, М.І. Тітов, А.Н. Трайнін, Г. Федотова, А. Флеснер, Г.Ф. Шершеневич.

Оскільки на сьогодні відсутній уніфікований понятійний апарат, необхідний для об’єктивного відображення процесів, пов’язаних із кримінальними формами банкрутства, а також, що феномен “банкрутство” має міждисциплінарний характер і виходить за межі предмета наявних правових та економічних наук, розробка комплексної системи протидії кримінальним формам банкрутства є актуальною і детермінується нагальними потребами теорії та практики, що в свою чергу вимагає вивчення досягнень української науки кримінального, господарського, фінансового права, кримінології, узагальнення кримінально-правового досвіду, аналізу та використання зарубіжного законодавства і відповідних міжнародно-правових актів на рівні дисертаційного дослідження.

Зазначені обставини визначають актуальність, наукову і практичну значущість цієї проблеми.

Тему дисертації “Кримінально-правова відповідальність за фіктивне банкрутство та доведення до банкрутства” затверджено на засіданні Вченої ради Національної академії внутрішніх справ України (протокол № 1 від 27 січня 2004 року).

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження базується на основних положеннях Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року № 1376/2000.

Дисертацію виконано згідно з планами Національної академії внутрішніх справ України (п. 13 Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на 2001-2005 рр.). Особливого наукового значення набуває зв’язок дисертаційного дослідження з Концепцією розвитку законодавства України на 1997-2005 роки.