КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Створення ефективної систем покарань, яка б дозволила максимально індивідуалізувати кримінальну відповідальність з урахуванням принципів економії репресій, є актуальною проблемою для всіх країн світу. Не є виключенням і Україна, де сучасний стан державної політики у сфері виконання і відбування покарання характеризується як проблемний. Особливе місце в реалізації державної політики у зазначеній сфері належить Державній кримінально-виконавчій службі України (далі – ДКВС України), в структурі якої, згідно зі ст.11 КВК України, є органи і установи, метою яких є забезпечення дотримання прав і свобод засуджених, їх виправлення і ресоціалізації, запобігання вчиненню засудженими повторних злочинів, повернення їх у суспільство законослухняними громадянами. Століттями правники ведуть дискусію про те, які саме види покарань слід застосовувати до осіб, що вчиняють злочини. Окреслена проблема викликана наявністю соціальних, економічних, політичних та інших чинників. Із прийняттям в Україні у 2001 р. нового КК України система покарань набула дещо іншого формату як кількісно, так і якісно. Однак покарання у виді виправних робіт залишилося, хоча і зазнало деяких змін, а всі дискусії щодо виключення його із системи покарань виявилися передчасними.

Покарання у виді виправних робіт являє собою один із видів кримінально-правового примусу і є альтернативним покаранням у виді позбавлення волі, арешту, обмеження волі. Крім того, виправні роботи розглядаються нами як ефективний превентивний захід, якому не властиві негативні якості, притаманні позбавленню волі. Виконують цей вид покарання, згідно зі ст. ст. 13 і 41 КВК України, кримінально-виконавчі інспекції (далі – КВІ). За офіційними даними управління кримінально-виконавчої інспекції ДКВС України (далі – УКВІ), протягом останніх п’яти років простежується тенденція до зростання призначення покарання у виді виправних робіт (по відношенню до інших видів покарань, які виконує цей орган). Так, якщо у 2004 р. на обліку перебувало 4220 осіб, то вже у 2007 р. – 4507, 2008 р. – 4722, 2009 р. – 4934 осіб, а на 1 березня 2010 р. – 904 особи. Тому є всі підстави прогнозувати, що у 2010 р. ці показники можуть суттєво збільшитися, що є позитивним кроком держави в реалізації кримінально-правової політики щодо зменшення питомої ваги покарань у виді позбавлення волі.

Питання порядку та умов виконання і відбування покарання у виді виправних робіт не є новими для юридичної науки, проте цілісного дослідження кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді виправних робіт на сьогодні здійснено не було. Науково-теоретичне підґрунтя розробок у цьому напрямку становлять праці вчених у галузі кримінального та кримінально-виконавчого права, інших галузевих наук: Л.В. Багрія-Шахматова, О.М. Бандурки, Ю.В. Бауліна, М.І. Бажанова, В.А. Бадири, О.В. Беци, І.Г. Богатирьова, М.Г. Вербенського, Н.О Гуторової, В.К. Грищука, В.В. Голіни, О.М. Джужи, Т.А. Денисової, В.П. Ємельянова, Р.А. Калюжного, О.М. Костенка, В.Г. Павленка, М.П. Мелентьєва, В.О. Меркулової, В.А. Мисливого, В.І. Осадчого, А.Х. Степанюка, В.І. Тютюгіна, В.П. Тихого, В.М. Трубникова, В.О. Уткіна, С.Я. Фаренюка, П.Л. Фріса, С.С. Яценка та ін.

Слід зазначити, що дослідженням покарання у виді виправних робіт у різні часи тією чи іншою мірою займалися також Є.М. Бодюл, О.І. Богатирьова, І.А. Вартилецька О.В. Ткачова, С.В. Черкасов, С.І. Халимон та зарубіжні вчені А.П. Коваленко, В.П. Марков, В.М. Орлов, Ю.І. Савельєв, С.В.Чубраков.

Визнаючи досягнення цих вчених, підкреслимо, що їхні роботи, безсумнівно, збагатили наукову думку щодо проблем становлення та розвитку покарання у виді виправних робіт і на сьогодні становлять значну прикладну цінність. Відзначимо, що проведений нами аналіз праць вищезгаданих вчених дозволив засвідчити рівень сучасних досліджень у цій сфері та виробити напрямки їх подальшого розроблення і вдосконалення. Таким чином, наукову розробку кримінально-виконавчої характеристики покарання у виді виправних робіт не можна визнати достатньою, а тим більше завершеною в науці кримінально-виконавчого права. А отже, зазначені вище обставини свідчать про актуальність обраної теми дисертації, її теоретичне й практичне значення.