КВАЛІФІКАЦІЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ УМИСНИХ ВБИВСТВ ПРИ ОБТЯЖУЮЧИХ ОБСТАВИНАХ

Краткое содержание

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Відповідно до ст.ст. 3 і 27 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Кожна людина має невід'ємне (абсолютне) право на життя. Обов'язок держави захищати життя людини. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.

Ці положення Конституції України відповідають загальновизнаним принципам міжнародного права, сформульованим у Загальній Декларації прав людини, Європейській Конвенції з прав людини, Міжнародному Пакті про громадянські та політичні права та ін. і   закріплюють пріоритет загальнолюдських цінностей та положення про заборону свавільного позбавлення життя. Сучасна криміногенна ситуація в Україні характеризується зростанням злочинності, в тому числі умисних посягань на життя людини. Про це свідчать статистичні дані про зростання кількості умисних вбивств, як на терені раніше СРСР, так і на терені України зараз. В 1956 році в СРСР було зареєстровано 9 649 вбивств, а в 1991р. – 25 437, в Росії за 1986-1995 р.р. кількість вбивств збільшилась в 3,4 разів.

В Україні в 1972 р. було зареєстровано 1 577 вбивств, в 1992 р. – 3 679, а в 2000 р. – 4 034 вбивства, при цьому значна частина цих злочинів залишилась нерозкритою. Відмічається зростання латентності цих особливо тяжких злочинів.

Аналіз структури і динаміки вбивств дає підстави стверджувати, що в даний час умисні вбивства вчиняються з більшою жорстокістю і зухвалістю, та набувають надзвичайно високого рівня організованості при підготовці до їх вчинення та укриття їх наслідків, що призводить до суттєвого спотворення розуміння фактичних обставин і подальшої хибної юридичної оцінки діяння, негативно впливаючи на призначення справедливого покарання.

Саме правова охорона людини від злочинних посягань на її життя і здоров'я, як на найбільш важливі соціальні цінності, повинна бути забезпечена нормами Кримінального кодексу України 2001 р. В розділі II   КК більш чітко визначені ознаки злочинів проти життя людини, а саме найтяжчий їх різновид – умисне вбивство при обтяжуючих обставинах, та встановлює більш суворіше покарання за нього порівняно з КК УРСР 1960р.

Законодавством всіх країн світу умисне вбивство віднесено до найбільш тяжких злочинів, а тому переважна більшість кримінальних кодексів започатковує Особливу частину нормами, що містять положення про відповідальність за умисне вбивство, тим самим стверджуючи пріоритет загальнолюдських цінностей. Адже свавільне позбавлення життя людини на війні, внаслідок теракту, або  в результаті злочину надзвичайно тяжко сприймається  родичами і близькими потерпілого, співробітниками по роботі, викликає негативне відношення громадськості, як до вбивці, так і до певних політичних ситуацій і державних інституцій.

Проблема умисного вбивства взагалі і вбивства при обтяжуючих обставинах вимагає:

-         подальшої деталізації ознак юридичних складів умисного вбивства, виходячи з його нормативного визначення (ч. 1 ст. 115);

-         вироблення чітких роз'яснень змісту обтяжуючих (кваліфікуючих) ознак, які суттєво впливають на кваліфікацію дій суб'єкта вбивства і , природньо, на призначення законного та справедливого покарання;

-         проведення більш точної класифікації обтяжуючих обставин умисного вбивства, для уникнення можливих помилок в правозастосовчій діяльності, а в деяких випадках – можливих зловживань з боку працівників правоохоронних та правозастосовчих органів.

Зумовлено це тим, що для прийняття судом законного рішення і постановлення  законного вироку, необхідно провести довгострокові та затратні оперативні і слідчі дії, надзвичайно складні експертизи та інші дослідження. Все це разом робить досудове і судове слідство по факту вбивства при обтяжуючих обставинах надто трудомістким та витратним.

Іншою проблемою є те, що структура Особливої частини КК України, архітектоніка її норм створюють ускладнення, пов'язані з конкуренцією кримінально-правових норм та кваліфікацією дій співучасників.

Названі проблеми постійно досліджувались відомими як вітчизняними, так і зарубіжними вченими-криміналістами. На Україні цією проблематикою займались: Александров Ю.В.,Андрушко П.П., Бажанов М.І., Борисов В.І., Глушков В.О., В.Т.Дзюба, Кобзаренко П.В., Коржанський М.Й., Матишевський П.С., Мельник М.І.,    Навроцький В.О., Смітієнко В.М., Сташис В.В., Тарарухін С.А., Фесенко Є.В., Шапченко С.Д., Яценко С.С., а в Російській Федерації: Аніянц М.К., Антонян Ю.М., Бородін С.В., Загородніков М.І., Кузнєцова Н.Ф., Побєгайло Є.Ф.,   Шаргородський М.Д.

 Проте слід зазначити, що ці дослідження проводилися в іншій політико-правовій ситуації за умов соціалістичної системи права. Нове кримінальне законодавство України, яке має іншу філософську та концептуальну природу, вимагає дослідження проблем класифікації та кваліфікації умисних вбивств при обтяжуючих обставинах на нових правових та наукових засадах.

Це в першу чергу стосується визначення поняття вбивства, об'єкту злочинів проти життя, з'ясування тих фактичних даних, які враховані при визначенні нових обтяжуючих обставин, та які, в подальшому, повинні бути враховані законодавцем при вдосконаленні кримінального законодавства. Подальша розробка цієї проблеми позитивно впливатиме на правотворчу та правозастосову діяльність, сприятиме кращому розумінню механізму вчинення вбивства, в тому числі і кваліфікованого. Проблема полягає і в тому, що в Україні не проводилось монографічного дослідження, яке в комплексі охоплює проблему кримінальної відповідальності за умисне вбивство та його різновиди. Також відсутні щодо нового законодавства роз'яснення Пленуму Верховного Суду  України з питань кваліфікації вбивств при обтяжуючих обставинах. Окрім цього, навіть саме нове законодавство України про кримінальну відповідальність за посягання на життя людини має бути приведено у відповідність до норм міжнародного права щодо прав людини, а в силу цього, відповідно, вдосконалено архітектоніку відповідних кримінально-правових норм тощо. Цим і пояснюється вибір теми дисертації.