Легуша С.М. Сутність, функції і механізм правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовується актуальність обраної теми дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами, формулюється мета і основні завдання, об'єкт і предмет дисертаційного дослідження, наукова новизна, методи дослідження, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію, публікацію основних положень дисертаційної роботи, його структуру та обсяг.

Розділ 1."Поняття, суть та мета правового виховання  курсантів вищих навчальних закладів МВС України" складається з трьох підрозділів. Він присвячений розкриттю сутності, змісту, аналізу загальних засад правового виховання населення, в тому числі й  курсантів вищих навчальних закладів МВС України.

Поняття "правове виховання"  досліджується відповідно до тих змін, що відбуваються в різних сферах суспільного життя після проголошення незалежності Україною. Поряд з цим висвітлено взаємодію правового виховання з іншими видами виховання. Аналізуються думки юристів, філософів, соціологів та педагогів щодо правового виховання, підходи сучасного правознавства до сутності праворозуміння, людського виміру права, правопорушень, причин, що до них призводять, а також визначення заходів їх запобігання та профілактики. Досліджується сутність та зміст правових актів, які стосуються правового виховання.

Визначено, що метою правового виховання курсантів є: формування належного рівня правової свідомості, правової і професійної культури та професійної підготовки; виховання законослухняності, службової дисципліни та правомірної поведінки, а також соціально-правової активності  курсантів; прищеплення курсантам поваги до Батьківщини, обраного фаху, бажання та готовність розбудовувати українську державу, вірно служити її народові; формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості; профілактика причин, наслідків і явищ правового нігілізму серед цієї категорії населення.

Крім того, мету правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України необхідно диференціювати за такими напрямами:

1)   освітній – набуття достатнього рівня правових і професійних знань про положення, норми і принципи Конституції України, законодавство держави та галузі права, правові норми та приписи, норми, що містяться в статутах, наказах, настановах та інших нормативних документах;

2)   виховний – (у вузькому розумінні) прищеплення, з одного боку, поважного ставлення до всіх правових приписів, а з іншого – свідомого, сумлінного, беззаперечного їх виконання;

3)   практичний – відображення вміння застосовувати згадані правові і професійні знання у практичній діяльності, тобто чітко орієнтуватися в законодавстві, вміти знаходити та використовувати необхідні правові норми та приписи, надані їм законом права та виконувати покладені на них обов'язки, реалізовувати в межах повноважень завдання та функції держави.

Встановлено, що до основних завдань правового виховання  курсантів необхідно віднести такі: виховання поваги до прав і свобод людини, її гідності, усвідомлення ролі працівників органів внутрішніх справ у реалізації і забезпеченні її прав і свобод; сприяння закріпленню у свідомості курсантів правових установок, правових переконань, правових навичок, правових вмінь і правових почуттів; вироблення необхідного правового мислення, волі, вмілого реагування в складних екстремальних ситуаціях; на основі отриманих правових знань і установок формування у курсантів вміння і навичок оперативно-службової діяльності, вміння творчо і активно здійснювати свої функціональні обов'язки, свідомо обирати правомірні варіанти поведінки, тверді переконання у необхідності права для нормальної життєдіяльності суспільства, його членів, а також дотримуватися чинного законодавства, брати активну участь у боротьбі з правопорушеннями тощо.

Проаналізовано дослідження українських та зарубіжних фахівців, які спеціалізуються на проблемах правового виховання та професійної підготовки курсантів. Зазначається, що вивчення їх досвіду є одним із шляхів удосконалення правовиховної роботи з майбутніми офіцерами правоохоронних органів.

У розділі аналізується один із найважливіших аспектів правового виховання, а саме - визначення змісту правовиховної роботи на сучасному етапі. Зокрема, особливу увагу акцентовано на взаємозв'язку освіти, навчання і виховання, які забезпечують вагомий внесок у розвиток та становлення  особистості курсантів. Разом з цим звертається увага на необхідність забезпечення цілеспрямованості системи взаємодіючих та взаємодоповнюючих компонентів освіти, навчання і виховання.

 Встановлено, що зміст правового виховання курсантів – це система правових знань, ідей, норм поведінки, вимог до особистості, колективу, відповідно до яких здійснюється виховний вплив з боку педагогів та вихователів, командирів, начальників, інших учасників правовиховного процесу на свідомість, волю та поведінку вихованців.

Реалізація мети, завдань та змісту правового виховання курсантів покладається на його механізм. Механізм правового виховання курсантів має на меті формування суспільних ідеалів, цінностей, принципів, підтримання суспільної дисципліни, законності та правопорядку, зміцнення соціальної поведінки, підвищення рівня їх правової свідомості та правової і професійної культури. Структурними елементами механізму правовиховного процесу є: суб'єкти, об'єкт, нормативно-правові акти, педагогічні технології, засоби, форми, методи та ін.

Визначено, що принципи правового виховання курсантів – це основні засади, тенденції, вихідні положення, ідеї, які є орієнтирами, вимогами його здійснення, що мають найвищу імперативність і загальну значущість, визначають процеси формування правової свідомості, правової та професійної культури, законослухняності, правомірної поведінки та соціально-правової активності. Виходячи з мети правового виховання, виділяють його загальні й спеціально-професійні принципи. До загальних принципів необхідно віднести:  гуманізм,  законність, демократизм, науковість, об'єктивність (правдивість), зв'язок з життям, доступність, дохідливість і популярність, відкритість, систематичність, системність, цілеспрямованість, доцільність.

Серед спеціально-професійних принципів необхідно виділити ті, що стосуються:

змісту правового виховання курсантів: особистісно-орієнтаційний принцип; об'єктивності; цілісності правовиховного процесу; зв'язку теорії правовиховного процесу з практичною професійною діяльністю; врахування специфіки формування особового складу;

організації правовиховного процесу: доцільності навчання та правового виховання; нероздільності навчання та правового виховання з вирішенням освітніх, навчальних, виховних і розвиваючих завдань; свідомості і активності правильного використання самостійної підготовки курсантів; єдності навчальної, практичної і дослідницької діяльності; широкого використання освітянського, навчального та виховного потенціалу вищого навчального закладу; створення належних умов для формування та становлення особистості; нероздільності правового виховання та правового самовиховання; формування в середовищі курсантів міцного колективу та доброзичливих колективістських відносин; правового виховання у колективі і через колектив; нероздільності і погодженності у правовиховній діяльності; вимогливості та поваги до особистості вихованців; комплектування форм, методів правового виховання в поєднанні з використанням інтенсивних технологій; охоплення правовиховним процесом усього особового складу; плановість проведення правовиховних заходів у  взводі, на курсі тощо; міцності й індивідуальності в навчанні та правовиховній роботі;

майбутньої професійної діяльності: професіоналізації; нероздільності теорії і практики; відповідність методики впливу гуманістичній, моральній спрямованості правового виховання курсантів; включення курсантів у активну суспільно-корисну діяльність; врахування та використання в правовиховній роботі з даною категорією населення її позитивних якостей; динамізму; врахування завдань, які виконують підрозділи курсантів, стану дисципліни серед них.

У роботі міститься характеристика загальних та спеціально-професійних принципів правового виховання курсантів. Це дало можливість встановити таке: принципи правового виховання курсантів розвиваються і конкретизуються у визначених правилах поведінки, виступаючи як загальноправові основи цих правил, як критерії їх групування і систематизації; ці принципи є науковою основою змісту правового виховання курсантів, на якій базується система правовиховної роботи; дія принципів правового виховання курсантів залежить від рівня їх наукового обгрунтування, ефективного використання прогресивних засобів, форм та методів правовиховної роботи тощо.

Правове виховання як вид суспільної діяльності і його соціальна цінність реалізуються та відображаються в його функціях. Відповідно висвітлюються різні наукові підходи, які існують в юридичній науці щодо визначення поняття та класифікації функцій правового виховання.

Визначено, що функції правового виховання курсантів – це напрями його впливу на свідомість, волю та поведінку цієї категорії населення, потреба існування якого викликана необхідністю здійснення правового виховання як організованого процесу. Вони відображають його найбільш важливі, характерні елементи, риси, закономірності і спрямовані на виконання завдань, які ставляться перед правовим вихованням в умовах сьогодення. Це прояв сутності та змісту правового виховання в суспільних відносинах, але не доречно механічно пов'язувати функції правового виховання з його сутністю та змістом, адже як будь-яке явище воно завжди містить певний елемент незалежності від функцій.

Доведено, що система функцій правового виховання курсантів зумовлює його структуру, засоби, форми та методи. Серед  основних функцій правового виховання цієї категорії населення, на нашу думку, виділимо такі: пізнавальна, регулятивна, охоронна, ідеологічно-виховна, практико-прикладна, прогностично-евристична, комунікативна, профілактична. Далі здійснюється дослідження змісту окремих функцій правового виховання курсантів вищих навчальних закладів МВС України і відповідно зроблено такі висновки: функції правового виховання цієї категорії населення мають складну, системну природу, з одного боку, їх реалізація відбувається одночасно, незалежно одна від одної, а з іншого – здійснення кожної стимулює ефективніше виконання інших функцій; їм притаманний динамізм, що пояснюється постійним удосконаленням, зміною відповідно до суспільних перетворень; функції правового виховання характеризуються послідовністю, безперервністю, систематичністю, що пояснюється необхідністю у постійному правовому вихованні  курсантів; системний підхід у дослідженні функцій правового виховання  курсантів забезпечує реалізацію його мети та дасть змогу повніше виявити об'єктивні можливості цього напряму виховання з урахуванням оптимального розподілу і координації зусиль учасників правовиховного процесу; дослідження функцій правового виховання курсантів допомагає дати правильну загальну оцінку теоретико-практичного призначення правового виховання та його ролі в суспільстві.

Розділ 2. "Система, організація та ефективність правового виховання курсантів". У цьому розділі з'ясовуються засоби, форми і методи, що використовуються у правовиховній роботі з курсантами вищих навчальних закладів МВС України, а також ефективність правового виховання та критерії її виміру.

Засобами правового виховання курсантів є організована методична система, що об'єднує предмети, технічні можливості, а також різні шляхи передачі змісту правових норм, інформації, тобто все те, що використовується для реалізації та досягнення правовиховної мети. Зазначається, що у правовиховній роботі з курсантами використовується багато різних засобів правового виховання, серед яких визначальними є: засоби масової інформації (радіо, телебачення, газети, журнали); культурно-освітні заклади (кінотеатри, театри, будинки культури, клуби); наукова і навчальна література та ін. На основі цього робимо висновок про безпосередній зв'язок засобів правового виховання з метою, адже, з одного боку, без необхідних засобів не реалізується мета, а з іншого – відсутність мети негативно впливає на засоби, але при цьому необхідно зазначити, що використання лише засобів у правовиховній роботі із курсантами не забезпечить досягнення бажаної мети. Лише поєднання ефективних засобів правового виховання із відповідними формами і методами надають можливість очікувати належного правовиховного результату. 

Що стосується форм правового виховання, то існують різні підходи до визначення самого поняття цієї категорії та їх класифікації. Це пояснюється складністю і багатоаспектністю системи правового виховання, а також недостатньою науковою розробленістю цієї проблеми. Встановлено, що форми правового виховання  курсантів – це, насамперед, зовнішній вираз організаційної діяльності, змісту, за допомогою якої учасники правовиховного процесу забезпечують виховання у цієї категорії населення поважне ставлення до правових актів України та інших норм, а також сприяють формуванню у них належного рівня правової свідомості та правової і професійної культури, законослухняності, прищеплюють їм навички службової дисципліни та правомірної поведінки,  підвищують їх соціально-правову активність.

Основними формами правового виховання  курсантів є: правова освіта (навчання); правова пропаганда; правова агітація; правова просвіта; індивідуально-виховна робота; правове самовиховання; правова практика. У роботі міститься загальна характеристика кожної із зазначених форм.

Визначено, що методи правового виховання  курсантів – це сукупність способів і прийомів однорідного за своєю педагогічною функцією впливу на свідомість, волю і поведінку цієї категорії населення, що здійснюється із врахуванням здібностей виховуваних, їх загальних та індивідуальних властивостей та залежно від конкретної правовиховної ситуації відповідно до мети та завдань правовиховного процесу. Основними методами правового виховання курсантів є: переконання; заохочення; примус; приклад;  вправи; змагання; спостереження. В дослідженні проаналізовано кожен із вказаних методів. Зазначається, що при розгляді методів правового виховання  курсантів необхідно передусім враховувати їх комплексність, тобто застосування в системі, а також необхідність індивідуального підходу, рівня сформованості колективу, характеру взаємовідносин між вихователем та вихованцем.

Робиться висновок про те, що методи правового виховання  курсантів мають двосторонній характер, який передбачає взаємодію вихователів, педагогів, начальників, інших учасників правового процесу і вихованців, а також між особистістю та колективом. Вибір методів правового виховання  курсантів не довільний і не стихійний процес впливу на особистість, а взаємна робота, з одного боку, вихователів, педагогів, а з іншого – виховуваних. Їх потрібно співвідносити з формами, принципами, засобами, закономірностями, змістом та метою правовиховного процесу.

Вищевикладене дає підстави сверджувати, що вибір застосування у правовиховній роботі із курсантами ефективних методів повинен відповідати таким умовам: врахування та особливості визначення мети освіти, навчання, виховання, в тому числі й правового виховання у вищому навчальному закладі, встановлення атмосфери співробітництва між учасниками правовиховного процесу; рівень правової свідомості та правової і професійної культури, підготовки курсантів, їх освіченість, розвиненість, вихованість, зокрема правову вихованість; професійну, методичну, теоретико-практичну підготовку, педагогічну майстерність, особисті якості начальників, командирів, вихователів, інших учасників правовиховного процесу, а також матеріально-технічне забезпечення вищого навчального закладу, наявність обладнання, навчальних посібників тощо.

Використання у правовиховній роботі із курсантами вищих навчальних закладів МВС України прогресивних засобів, форм та методів правового виховання допоможе донести до їхньої свідомості та поведінки такі варіанти дій, які містяться в положеннях, нормах, принципах Конституції і законах України, а також в інших правових приписах, які закріплені в суспільній свідомості та схвалені нею.

Автор погоджується з думкою В. В. Головченка, Г. І. Неліп та М. І. Неліпа, які дійшли висновку, що ефективність правового виховання можна розглядати у вузькому та широкому розумінні. У вузькому значенні ефективність правового виховання, як і будь-яку іншу діяльність, визначають як співвідношення між фактично досягнутим рівнем правовиховної діяльності і тією педагогічно-правовою метою, заради якої ця діяльність запроваджувалася. У більш широкому розумінні ефективність правового виховання – це здатність правовиховної діяльності реально, в оптимальні строки, з найменшими економічними витратами давати соціально-корисний результат. Це, насамперед, соціально-правові і педагогічні досягнення державних органів, громадських організацій, навчальних і педагогічних колективів, засобів масової інформації щодо формування у молоді глибоких і стійких уявлень про право, переконань, мотивів, звичок, які відповідають моральним принципам суспільства, загальнолюдським цінностям. Тобто – це високий рівень правової культури особи.

Проведені анкетування, інтерв'ювання, опитування курсантів Київського інституту внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України та в Національній академії внутрішніх справ України засвідчили, що саме ефективне правове виховання курсантів має забезпечити формування належного рівня їх правової свідомості та правової і професійної культури, законослухняності, службової дисципліни, правомірної поведінки, а також соціально-правової активності майбутніх офіцерів правоохоронних органів.

Серед критеріїв ефективності правового виховання виділяються такі: правові знання; правові переконання; правове мислення; правомірна поведінка; соціально-правова активність.

Розглядаючи правове виховання як компонент правової соціалізації особи, виділяються такі його критерії: правова вихованість; правова освіченість; правові і професійні знання, навички, вміння; правова розвиненість.

Визначено, що критеріями ефективності правового виховання і підготовки курсантів до дій в екстремальних ситуаціях є: спеціальні правова, професійна, педагогічна та психологічна підготовка та професійна розвиненість.