ЛІНГВОДИДАКТИЧНІ ЗАСАДИ СИСТЕМИ ТЕСТІВ З МОРФОЛОГІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ В ОСНОВНІЙ ШКОЛІ

Краткое содержание

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання і методи дослідження, схарактеризовано етапи експериментально-дослідної роботи, розкрито наукову новизну і практичне значення здобутих результатів.

У першому розділі – «Теоретичні засади створення системи тестів з морфології української мови в основній школі» – обґрунтовано теоретичні основи педагогічного тестування, зокрема схарактеризовано його сутність, цілі, функції, принципи, описано зміст, структуру і види тестів навчальних досягнень; визначено психолого-педагогічні закономірності тестування результатів навчальної діяльності учнів основної школи, а також лінгводидактичні аспекти тестового контролю мовних знань і вмінь учнів.

У дисертації проаналізовано основні позиції зарубіжних і вітчизняних учених (В. Аванесов, І. Булах, К. Інгенкамп, М. Челишкова) щодо визначення сутності поняття «педагогічне тестування». Установлено, що це поняття розглядається в тісному взаємозв’язку з поняттями «педагогічна діагностика» і «педагогічний контроль». Науковці не мають єдиного підходу до розуміння сутності тестування і визначення цього поняття. Його розглядають, по-перше, як метод вимірювання, по-друге, як узагальнену назву процесу вимірювання. Для нашого дослідження важливим є розуміння тестування в руслі концепції В. Аванесова, який визначає його як сукупність організаційних і методичних заходів, об’єднаних загальною метою і вимогами до педагогічного тесту, і призначених для підготовки та проведення формалізованої процедури подання цього тесту учням, обробки, аналізу, інтерпретації та представлення результатів.

Аналіз педагогічної і тестологічної літератури дав змогу визначити, що тестування є одним із перспективних методів контролю результатів навчальної діяльності учнів і засобів успішного розв’язання завдань реформування освіти. Порівняльний аналіз відомих методів вимірювання рівня знань, що використовуються в сучасній педагогіці, свідчить про те, що тестовий контроль за умов належної попередньої підготовки найбільшою мірою може задовольняти критерії якості (об’єктивність, точність, надійність, валідність). У процесі визначення рівня навчальних досягнень учнів він характеризується найвищою оперативністю та є найбільш придатним для комп’ютерної реалізації. Водночас тестування не може розглядатись як абсолютний, універсальний метод педагогічного контролю, оскільки його можливості обмежені: з його допомогою досить складно перевіряти творчі здібності учнів, їхні вміння логічно мислити, формулювати і висловлювати власні думки. Подолати ці недоліки допомагає правильно організована система контролю навчальних досягнень учнів, у якій оптимально поєднано тестовий і традиційні методи.

У своєму дослідженні ми виходимо з того, що тестування як метод контролю результатів навчальної діяльності учнів виконує завдання, які нерозривно пов’язані з цілями, функціями і принципами педагогічного контролю. Основна мета тестування – забезпечити об’єктивне оцінювання підготовленості учнів на основі педагогічного вимірювання. Істотне значення для нашого дослідження мають класифікації цілей тестового контролю, розроблені О. Петращук і В. Аванесовим. Вважаємо, що для практичної діяльності вчителя зручно орієнтуватися на такі функції тестового контролю, як діагностична, навчальна, організаційна і виховна, які, на наш погляд, вбирають у себе всі інші. Зазначені функції реалізуються за умови комплексної побудови тестів, тобто якщо складені завдання дають змогу водночас реалізувати декілька цілей. Процес тестового контролю регламентується такими принципами: зв’язку контролю з навчанням і вихованням, об’єктивності, справедливості та гласності, науковості й ефективності, систематичності й усебічності, наступності тестування, урахування вікових психологічних особливостей учнів, практичності.

У дисертації проаналізовано поняття, які посідають центральне місце в системі тестового контролю навчальних досягнень учнів, – педагогічний тест, тест навчальних досягнень, завдання в тестовій формі і тестове завдання. Відзначається, що існують різні визначення поняття «педагогічний тест», проте всі вони містять такі істотні ознаки цього поняття: спеціально підготовлений і випробуваний набір завдань специфічної форми та зростаючої складності; система завдань дає змогу якісно оцінити структуру знань учнів, ефективно виміряти рівень навчальних досягнень. Тести навчальних досягнень є різновидом педагогічних тестів, вони створюються для перевірки знань, умінь і навичок учнів відповідно до навчальної програми і використовуються на різних етапах контролю.

На основі типологій тестів, розроблених І. Булах, О. Майоровим, Є. Михайличевим, М. Челишковою та іншими вченими, у роботі запропоновано узагальнені класифікації тестів навчальних досягнень і систем завдань у тестовій формі, на які ми спиратимемося в дисертаційному дослідженні. Аналіз теоретичних джерел дав змогу виділити основні етапи конструювання тестів навчальних досягнень. Установлено, що найважливішою передумовою створення тесту високої якості є науково обґрунтований відбір його змісту.

Завдання в тестовій формі (або передтестові завдання) визначають як одиницю контрольного матеріалу, зміст, логічна структура і форма подання якого задовольняє ряд специфічних вимог і забезпечує однозначність оцінок результатів учнів за обраною шкалою. Щоб такі завдання стали тестовими, вони повинні відповідати чітко визначеній формі, змісту, рівневі складності, пройти попередню фахову та статистичну експертизу й мати відповідні схвальні характеристики.

У роботі подано узагальнену класифікацію завдань у тестовій формі, визначено особливості їх змісту, роль і місце в навчальному процесі, переваги і недоліки кожної з форм, вимоги щодо їх побудови та якісні характеристики (складність і диференційна здатність). Установлено, що для активізації навчальної діяльності та під час поточного контролю навчальних досягнень учнів доцільно використовувати системи завдань у тестовій формі, які є продуктивним навчальним прийомом і ефективною формою контролю.

Опрацювання психологічної літератури дає підстави стверджувати, що здійснення тестового контролю неможливе без урахування вікових психологічних особливостей школярів, що значно впливають на успішність виконання тестових завдань. У дослідженнях, присвячених проблемам педагогічного тестування, виділяють поняття «психологічна готовність до виконання тестів», яким визначається конкретний ступінь (достатній чи обмежений) готовності учнів відповідної вікової групи до тестового контролю. Визначення ступеня психологічної готовності учнів до тестування дає змогу прогнозувати успішність виконання ними тестових завдань. Складовими психологічної готовності до виконання тесту є сформованість інтересу школярів до навчального предмета і мотивації до тестування, інтелектуальна спроможність учнів виконувати тестові завдання, наявність у них попереднього досвіду виконання тестів. Ступінь психологічної готовності береться до уваги під час розробки тестів, призначених для контролю результатів навчальної діяльності учнів конкретної вікової групи.

Здійснений нами аналіз дав змогу уточнити ступінь психологічної готовності учнів 6–7 класів до виконання мовних тестів. У різних вікових групах вона неоднорідна. Так, психологічна готовність молодших підлітків (учнів 6-х класів) за інтересами і мотивацією є достатньою, за інтелектуальною спроможністю – обмеженою. Психологічна готовність старших підлітків (учнів 7-х класів) за інтересами і мотивацією є обмеженою, за інтелектуальною спроможністю – достатньою.

Лінгводидактичний аспект дослідження передбачав визначення мети, принципів, змісту і форм контролю, зокрема тестового, навчальних досягнень учнів 6–7 класів з морфології. У нашому дослідженні об’єктом тестування виступає мовна компетенція, під якою ми розуміємо знання мови (мовних одиниць, їх виражальних можливостей), володіння мовними вміннями. Основними показниками сформованості мовної компетенції учнів є їхні навчальні досягнення – обсяг засвоєних у процесі навчання мовних знань і вмінь.

У дисертації проаналізовано поняття «знання з мови» і «мовні вміння», визначено типи мовних умінь, схарактеризовано роль граматичних знань і вмінь, зокрема морфологічних, у формуванні комунікативної компетенції учнів.

У роботі розглянуто основні методи перевірки рівня мовної компетенції учнів, зокрема метод тестового контролю, з’ясовано його місце на уроках рідної мови, переваги та недоліки, уточнено поняття «лінгводидактичний тест», «мовний тест» і «тест з морфології», визначено функції і види тестових завдань для контролю мовних знань і вмінь.

Аналіз лінгводидактичної літератури і чинних програм з рідної (української) мови дав змогу окреслити основні завдання вивчення розділу «Морфологія» в основній школі, з’ясувати зміст курсу і державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів 6–7 класів з морфології.

У другому розділі – «Експериментально-дослідне навчання за розробленою системою тестів з морфології української мови в основній школі» – проаналізовано стан організації тестового контролю мовних знань і вмінь учнів на уроках морфології у 6–7 класах, основні труднощі його впровадження, розроблено і теоретично обґрунтовано систему тестів з морфології української мови в основній школі, розкрито хід формувального експерименту, проаналізовано його результати.

З метою аналізу реального стану досліджуваної проблеми в шкільній практиці навчання рідної мови проводився констатувальний експеримент. Здійснювалося анкетування вчителів української мови і літератури з метою визначення рівня їхньої підготовки до застосування тестового контролю мовних знань і вмінь учнів на уроках морфології. З’ясовано, що більшість учителів усвідомлюють ефективність тестування мовних знань і вмінь учнів під час вивчення морфології, проте використовують тести епізодично, здебільшого лише на уроках тематичного оцінювання. Тестовий контроль навчальних досягнень учнів не носить систематичного характеру. Учителі необізнані з можливостями тестових технологій, вони визнають тестування як ефективний об’єктивний метод контролю, але недооцінюють його як дійовий навчальний прийом. Форми тестування на уроках одноманітні, переважно це самостійне виконання тестових завдань множинного вибору. До пояснень процедури тестування, алгоритмів виконання тестових завдань учителі вдаються лише зрідка. Наслідком цього є низька підготовленість школярів до тестового контролю, передусім відсутність навичок роботи з тестами, що у свою чергу негативно відображається на результатах тестування.

Аналіз спеціальних збірників тестових завдань для перевірки мовних знань і вмінь учнів з морфології сприяв виявленню цілого комплексу недоліків, засвідчуючи низьку тестологічну культуру розробників, їхню необізнаність із вимогами щодо розробки тестових матеріалів. З огляду на це результати виконання таких завдань не можуть бути надійним показником рівня навчальних досягнень учнів.

Таким чином, аналіз результатів проведеного констатувального зрізу засвідчив, що стан організації тестового контролю мовних знань і вмінь учнів на уроках морфології характеризується низкою недоліків, а це негативно позначається на об’єктивності оцінювання навчальних досягнень учнів.

У ході дослідження розроблено систему тестів, спрямовану на забезпечення надійного й ефективного управління процесом навчання морфології шляхом своєчасного і систематичного визначення реального рівня навчальних досягнень учнів в оволодінні мовними знаннями і вміннями відповідно до програмових вимог.

Система тестів реалізується на різних етапах тестового контролю, який у процесі навчання морфології в основній школі виступає цілісною функціональною системою, що майже за всіма характеристиками співвідноситься із загальною системою навчального процесу з рідної мови. Систему тестового контролю утворюють взаємодіючі елементи (рис. 1):

–     цілі, функції, принципи, об’єкти тестування;

–     етапи, види, форми і засоби тестування;

–     інструменти вимірювання (мовний тест, тестове завдання), вимоги до їх якісних характеристик;

–     результати тестування і методи оцінювання відповідей.