Лисиця Розробка енергоощадних прийомів оптимізації стану ампелофітоценозу

Краткое содержание

Вступ

       У розділі йдеться про актуальність роботи, її зв’язок з науковими програмами, темами, зазначено мету і завдання досліджень, наукову новизну та практичне знання результатів досліджень, розкрито особистий внесок здобувача, рівень апробації результатів роботи, перелік публікацій, показана структура та обсяг дисертації.

Критичний аналіз стану вивченості питання

У розділі розглянуто результати вітчизняних та іноземних досліджень з особливостей формування забур’яненості виноградників, адаптації рослин-засмічувачів до існуючих технологій догляду. Зазначено, що бур’яни серед насаджень винограду не відрізняються специфічністю і загалом формують постійно діючий ампелофітоценоз. Показано, що у розповсюдженні бур’янів більший вплив мають умови середовища ніж характер агрокомплексу.

Шкодочинність бур’янів у промисловому виноградарстві проявляється по різному і зумовлюється багатьма факторами, зокрема рівнем забур’яненості, строками сумісної вегетації, видовим складом, фазами розвитку кущів, біологічними особливостями рослин-засмічувачів та винограду.

Наприкінці розділу приведено огляд теорії та сучасної практики контролю присутності бур’янів у ампелофітоценозах. Зазначено, що не дивлячись на найбільш досконалі засоби, механізми і прийоми які нині застосовуються в процесі догляду за насадженнями, до повної перемоги над бур’янами так же далеко як і тисячі років тому. На основі проведеного аналізу літератури за темою досліджень висловлена гіпотеза, що вирішення проблеми захисту виноградників від бур’янів не може бути досягнуте шляхом застосування одного прийому, навіть найбільш ефективного. Пошуки необхідно вести в різних напрямках, впроваджуючи нові технології внесення гербіцидів, нові препарати, які можуть забезпечити високу біологічну ефективність при значно меншому негативному впливу на навколишнє середовище, менших витратах енергії.

Умови, об’єкти та методи проведення досліджень

Польові дослідження, впродовж 2005-2007 років, проводились на промислових насадженнях винограду ВАТ ім. Покришева  (с. Таврійське, Голопристанського району, Херсонської області).

Ґрунтовий покрив дослідної ділянки відносно однорідний і представлений чорноземами осолоділими супіщаними. Особливістю цих грунтів є значна товща гумусового профілю (до 0,6м) при незначному вмісті гумусу – 0,8-1,2%. Середній вміст елементів живлення: нітратів – 2,4; рухомого фосфору – 3,1; обмінного калію – 19,7мг/100г грунту. Основною грунтоутворюючою породою дослідної ділянки є лесовидні суглинки легкого механічного складу від супіщаного до                 піщано-легко-суглинистого з домінуванням фракції піску від 39,7% до 80,3%. Вміст мулу незначний і коливається в межах 6,6-24,4%.

За механічним складом грунт відноситься до супіщаних відмінностей, має незначну ємність поглинання 5,03-6,08мг – екв. В основі поглинутих лугів переважає кальцій, сліди натрію, вміст магнію коливається в межах 15-17% до суми поглинутих лугів.

Реакція ґрунтового розчину нейтральна і з глибиною майже не змінюється.

За час проведення дослідів метеорологічні умови зимівлі та наступної вегетації кущів складалися під впливом різних природних явищ і змінювалися в часовому вимірі, від помірних температур до екстремальних, від перевищення багаторічної норми опадів для району до гострого дефіциту зволоження. Такий перебіг метеорологічних факторів дав змогу прослідкувати за розвитком бур’янів та винограду, їх взаємного впливу, ефективністю дії досліджуваних гербіцидів для контролю присутності рослин-засмічувачів.

Досліди були закладені згідно «Методики польового досліду» (Б.А. Доспехов, 1986) та «Методическим рекомендациям по агротехническим исследованиям в виноградарстве Украины». – (Ялта.-2004.-264с) і включали:

1.                      Визначення ботанічного складу та домінуючих угрупувань бур’янів, їх порогову чисельність і вплив на ріст, розвиток і продуктивність винограду, залежно від строків сумісної вегетації;

2.                      Визначення ефективності контролю присутності бур’янів серед промислових насаджень винограду, сучасними ґрунтовими гербіцидами;

3.                      Розробку та вивчення режиму застосування сучасних ґрунтових гербіцидів для контролю чисельності і розвитку бур’янів серед промислових насаджень винограду.

Досліди проводили на промислових насадженнях винограду сортів Аліготе, 1981 року садіння за схемою 3,0х1,5м і Біанка, 2001 року закладки за схемою 3,0х1,2м. Формування кущів – штамбовий двоплечий кордон з висотою штамбів 1,2м. Навантаження кущів пагонами, в межах кожного сорту, було однаковим, з коливанням, залежно від морозних пошкоджень та умов вегетації.

  Робочий розчин гербіцидів, з розрахунку 400 л/га вносили на поверхню грунту, локально в межах захисної смуги шириною 0,6м, вільної від бур’янів. На ділянці де застосували гербіцид раундап бур’яни перед внесенням розчину препарату не видалялися. Після внесення робочий розчин гербіцидів дуал голд, харнес перемішували з верхнім шаром грунту. Інші гербіциди, фронтьєр, півот, мерлін, люмакс та гроділ ультра, стійких до випаровування, з грунтом не перемішували. Вносили робочі розчини гербіцидів ранцевим оприскувачем ОПР -2 «Універсал».

Повторність дослідів – чотирикратна. Розмішення повторностей за латинським прямокутником. Площа кожної елементарної ділянки 0,02 га. Облікових кущів – 60 по 15 в повторенні.

В процесі досліджень застосовували методи, що прийняті у виноградарстві, загальному землеробстві які включали: метеорологічні та фенологічні спостереження, обліки елементів розвитку та врожайності винограду (покустно).

Площу листя та обсяги однорічного приросту пагонів, їх визрівання визначали за методами С.О. Мельника і В.І. Щигловської (1953, 1957).

Визначення коефіцієнтів ембріонального плодоношення бруньок винограду проводили методом швидкого мікроскопування (О.П. Дикань, 1996).

Визначення видового та ботанічного складу бур’янів, щільності популяції, маси рослин – засмічувачів проводили до і після внесення гербіцидів, а також через кожні 15 діб вегетації кількісно-ваговим методом в 10 кратному повторенні (Марков М.В., Куликова, 1964, Туликов А.М., 1974, Ялта, 2004).

Біологічну ефективність дії гербіцидів визначали за зниженням питомої забур’яненості (шт.м², г/м²) в досліді, порівняно з контролем на час проведення обліків (Методические указания по полевому испытанию гербицидов в растениеводстве. М.: ВИЗР.-1981.-46с., Методики випробовування і застосування пестицидів.-Київ.-2001.-448с.). Визначення залишків гербіцидів та продуктів їх метаболізму в грунті, проводили по закінченню дослідів у Одеській пограничній державній контрольно-токсикологічній лабораторії та акредитованій контрольно-токсикологічній лабораторії АР  Крим.

Економічну ефективність застосування ґрунтових гербіцидів розраховували за методикою В.А. Захаренко «Методика оцінки економічної ефективності гербіцидів», 1978, 1998 та «Визначення витрат виробництва та формування цін на продукцію сільського господарства і переробної промисловості в умовах ринкової економіки.- Київ.-1995.-УААН.

Енергетичну оцінку ефективності застосування гербіцидів у виноградарстві проводили за «Методическими указаниями по энергетической оценке агротехнических приемов и  технологий в виноградарстве», Одеса – 1994,-37с та «Енергетична оцінка систем землеробства і технологій вирощування с.г. культур (рекомендації). Київ.-Нора-принт.-2001.-60с.

Математичну обробку експериментальних даних здійснювали за загальноприйнятими методами дисертаційного аналізу, програми «Agrostar» і пакету даних елекроної таблиці Exsel. 

Результати досліджень та їх обговорення

Видовий склад бур’янів та його зміна, залежно від часу та умов експлуатації промислових насаджень винограду

 Проведеними дослідженнями встановлено, що забур’яненість промислових виноградників, які культивуються на малопродуктивних землях лівобережного Нижньодніпров’я, має свою специфіку, що зумовлено особливостями технології догляду за насадженнями, формуванням та віком рослин, зрідженістю, наявністю та відстанню до джерела постійного надходження насінневого  матеріалу бур’янів та іншими факторами.

Зокрема на виноградниках старшого віку (Аліготе, 1981р. садіння), та молодих, що тільки вступили в плодоношення (Біанка 2001р. садіння) забур’яненість різниться як за складом рослин-засмічувачів, так і за щільністю домінуючих видів бур’янів. У сорту Аліготе, що експлуатується 22 роки, засміченість, сформована 68 видами бур’янів, які відносяться до 19 родів. Крім цього серед кущів сорту вегетує і берест листовий (Uemus campestus), що   доповнює склад забур’яненості. Серед ботанічного різноманіття бур’янів родина айстрових найбільша і займає 17,8%  загальної чисельності видів. Другу сходинку займають хрестоцвітні (капустні) – 13,4%. Частка бур’янів родини злакових сягає 10,4%, а лободових та амарантових – 7,4% і 6% відповідно. Угрупування бур’янів родини бобових також займає сегмент в 6%. (рис. 3.1).  Із загального складу бур’янів серед промислових виноградників старшого віку ярові та озимі складають 40,5%, зимуючі – 12,4%, дійсні дворічники – 12,2%, а факультативні, тобто не справжні 16,7% (рис. 3.2). Частка  багаторічних бур’янів у загальному складі засміченості становить 18,3%.          

У загальному складі забур’яненості промислових виноградників домінують угрупування дводольних бур’янів, частка яких сягає 86,6%. Частка однодольних складає  13,4%, проте за  щільністю  популяції  окремі  види  бур’янів значно випереджають всі інші як серед дводольних, так і серед однодольних.   У першу чергу це свинорий пальчастий (Cynodon dactylon), щільність популяції якого в середньому складає більше 100 рослин на 1 м², з коливанням від 60-80 шт/м² до 320-350  шт/м². Меншу, проте досить велику щільність мають і деякі інші види бур’янів родини тонконогових: бромуc житній  - 11,5 шт./м², вівсюг звичайний – 18,2 шт./м² мишій сизий – 14,7 шт./м² та просо курине – 15,7 шт./м². Ці види бур’янів найбільш поширені і формують сталі домінуючі угрупування. Однодольні мають і найбільшу зустрічаємість, особливо на початку вегетації та впродовж першої її половини. Щільність популяції дводольних бур’янів значно менша і коливається від 15,2 шт./м² – щириці звичайної (Amaranthus retrofleхus) до 0,3-0,8 шт./м² – лопух справжній (Arctium lappa), спориш звичайний (Poligonum aviculare), проте, формуючи змішаний тип забур’яненості   виноградників,   вони   ускладнюють вибір оптимального методу контролю їх присутності та суттєво зменшують ефективність прийому.

За структурою кореневої системи серед бур’янів домінують коренестержневі – 48,5% і кореневідприскові – 13,4%. Шкодочинні та важковидаляємі кореневищні та повзучі займають відповідно 6% і 4,5%. Чисельність стеблових паразитів не перевищує 3% - повитиця європейська (Cuscuta europaea) та повитиця одностовпкова (Cuscuta monogynаs). Розвиваються бур’яни на промислових виноградниках старшого віку нерівномірно, формуючи найбільшу чисельність в межах осі ряду кущів та захисної смуги, шириною до 60 см. У міжряддях чисельність бур’янів значно менша, а видовий склад бідніший. Майже повністю відсутні бур’яни, або розвиваються з малою чисельністю, в межах технологічної колії, де складуються малосприятливі грунтові умови в зв’язку з його ущільненям.

Рівень забур’яненості молодих виноградників (на прикладі ділянки сорту Біанка), значно менший, а видовий склад суттєво бідніший. Загалом у складі бур’янів ділянки сорту Біанка ідентифіковано 25 видів, які відносяться до 12 родів, серед яких присутні як багаторічники, так і малорічники, одно-та дводольні (рис. 1; 2). Не дивлячись на зменшення кількості родів, представлених в складі бур’янового ценозу молодих насаджень, співвідношення між домінуючими угрупуваннями рослин – засмічувачів майже не змінилося. Менша чисельність бур’янів серед молодих виноградників, пов’язана з перевальною оранкою ґрунту, внаслідок якої основна маса насіння бур’янів була переміщена в глибокі шари, а запаси насінневого матеріалу верхніх горизонтів недостатні для формування високого рівня забур’яненості, притаманного виноградникам старшого віку.