МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ МОТИВАЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ ПЕРСОНАЛУ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі показано актуальність теми дослідження, розкрито ступінь її наукового розроблення, визначено мету та завдання дисертаційної роботи, сформульовано об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади управління мотиваційним процесом персоналу” розкрито категоріальний апарат, сутність мотивації персоналу та мотиваційного процесу, проаналізовано уявлення дослідників щодо етапів цього процесу та управління ним.

Автором дисертації запропоновано визначення мотивації як процесу, що відбувається під впливом потреб і виражається у формуванні та реалізації сукупності внутрішніх спонукальних чинників (мотивів), які визначають напрям діяльності людини. Це визначення ґрунтується на твердженні, що мотивація є процесом, який відбувається в самій людині і спонукає її до діяльності, а також поєднує два існуючі підходи до пояснення мотивації як внутрішнього процесу.

У представленій автором дисертації схемі мотиваційного процесу, центральним елементом є мотиваційна сфера особистості, що формується під впливом потреб. Сформована сукупність мотивів визначає напрям діяльності людини, що приводить до задоволення її потреб, і може здійснюватися не лише у результаті діяльності, а також у самому процесі. Структура мотиваційної сфери впливає на рівень активності людини (рівень мотивації), а також на успішність прояву цієї активності (ефективність діяльності).

З метою покращення ефективності діяльності працівників за рахунок  підвищення рівня їх мотивації на підприємстві здійснюється управління мотиваційним процесом персоналу. Розглянувши існуючі підходи до управління мотиваційним процесом, можна зробити висновок, що вони адекватно розв'язували мотиваційні задачі на певному часовому проміжку та на території країни, для якої вони були побудовані. Проте сучасні механізми господарювання за умов економічної кризи потребують врахування більш потужних множин чинників впливу змішаного характеру, зовнішнього і внутрішнього середовищ функціонування, постійного відстеження рівня мотивації працівників та змінюваної структури мотиваційної сфери.

На думку автора дисертації, для підвищення ефективності управління мотиваційним процесом необхідно визначити фактичний рівень мотивації і, якщо він є недостатнім, то потрібно оцінити мотиваційну сферу працівників з метою виявлення найважливіших для них мотивів до діяльності та активізувати ці мотиви за допомогою зовнішніх стимулів, що уможливить зростання рівня мотивації та ефективності діяльності організації. Отже, автором запропоновано управління мотиваційним процесом персоналу здійснювати шляхом вирішення таких основних задач:

1. Визначити рівень мотивації працівників підприємства, що дозволить зробити висновок про ефективність діючої системи управління мотиваційним процесом та необхідність її підвищення.

2. За умови достатності рівня мотивації, обґрунтувати резерви його подальшого підтримання. У іншому випадку, слід оцінити особливості побудови мотиваційної сфери персоналу з виявленням потенційних мотивів до діяльності.

3. На базі сформованої мотиваційної сфери персоналу розробити систему стимулів з метою коригування цієї сфери.