МАЙСТЕРНІСТЬ УЧИТЕЛЯ У СПАДЩИНІ АМЕРИКАНСЬКОГО ПЕДАГОГА-РЕФОРМАТОРА ДЖОНА ХОЛТА (1923-1985 рр.)

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність та доцільність дослідження; визначено його мету, завдання, об’єкт, предмет, хронологічні межі, теоретико-методологічну основу; охарактеризовано методи дослідження, його джерельну базу; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено інформацію про апробацію, впровадження результатів дослідження, публікації за темою дисертації, визначено її структуру та обсяг.

У першому розділі – «Ґенеза педагогічних ідей Джона Холта» – здійснено біографічне дослідження професійно-педагогічного становлення Дж. Холта, в ході якого було сформовано джерельну базу, визначено хронологію основних подій і схарактеризовано просвітницько-педагогічну діяльність Дж. Холта в контексті розвитку системи середньої освіти у США.

На основі біографічного методу здійснено дослідження професійно-педагогічного становлення Дж. Холта. Біографічне дослідження поділено на десять основних етапів. На першому етапі сформовано джерельну базу дослідження, яка включала доробок Дж. Холта (праці, статті, листування), матеріали з журналу «Особистісний ріст без шкільної освіти» та інтернет-сторінки Асоціації Джона Холта; різноманітні публікації з інтернет-джерел, в яких згадувалося ім’я Дж. Холта, його твори. На другому етапі біографічного дослідження на основі історико-педагогічного аналізу визначено хронологію основних подій життя Дж. Холта і встановлено сім періодів його професійної діяльності. В основу періодизації покладено вікові особливості й специфіку трудової діяльності Дж. Холта. На третьому етапі біографічного дослідження на основі причинно-наслідкового аналізу з’ясовано умови розвитку майбутнього педагога у період дитинства (1923-1929 рр.); вплив родини на розвиток його особистості; досліджено обставини, які сприяли розвитку здібностей і обдарувань, що в подальшому вплинули на професійно-педагогічне становлення Дж. Холта. На основі вивчення біографії встановлено, що Дж. Холт народився у заможній американській сім’ї Генрі й Елізабет Холт 14 квітня 1923 року у м. Нью-Йорк. Джон був єдиним сином і мав двох сестер, які народилися пізніше. Виховання Дж. Холта у достатньо вільній, без застосування авторитаризму атмосфері ще у дошкільному віці зумовило розвиток надзвичайно важливої здатності хлопчика до самонавчання, яка в подальшому стала сприятливою передумовою для самостійного здобуття Дж. Холтом педагогічної освіти. На четвертому етапі біографічного дослідження в результаті порівняння та узагальнення отриманої інформації виявлено успіхи Дж. Холта під час його навчання у школі й університеті (1929-1943 рр.); визначено здібності й обдарування, якими володів Дж. Холт у цей життєвий період. Встановлено, що матеріальне і соціальне становище родини Холтів сприяло гармонійному розвитку Джона та отриманню ним якісної освіти. Дж. Холт був учнем елітних приватних закладів. Педагогічні здібності Дж. Холта проявилися ще з дитинства (умів вчитися й умів доступно роз’яснити навчальний матеріал іншим). Професійну освіту Дж. Холт здобував на фізико-математичному факультеті в одному з найпрестижніших американських університетів – Єльському університеті. Проте зміст навчання, будучи занадто академічним, не задовольняв Дж. Холта, оскільки, за його словами, був далекий від практичних потреб. Дослідження автобіографії педагога дало можливість з’ясувати, що дефіцит спілкування з батьками, однолітками ще з перших років свого шкільного життя він компенсував захопленням музикою. Отже, біографічне дослідження дозволило встановити, що Дж. Холт, маючи високу академічну освіту, проявив здібності до навчання, здатність самому постійно вчитися і застосовувати музичне мистецтво для гармонізації власного стану.

На п’ятому етапі біографічного дослідження шляхом застосування методу причинно-наслідкового аналізу встановлено, що саме у період служби Дж. Холта в збройних силах і в урядових структурах США (1943-1952 рр.) відбувся злам у його поглядах. З’ясовано причини, які спонукали Дж. Холта відмовитися від державної служби. У дослідженні встановлено, що причиною, яка змусила Дж. Холта задуматися над зміною професії, була внутрішня невдоволеність, відчуття, що він займається справою, яка не відповідає його покликанню, не приносить задоволення. У період розмірковувань про власне життя, правильність зробленого професійного вибору Дж. Холт вирішує стати педагогом. Єдину перешкоду він вбачає у відсутності педагогічної освіти. Не бажаючи навчатися в умовах формальної освіти – у коледжі, Дж. Холт вирішує піти працювати у початкову школу. Завершуючи службові обов’язки в уряді, Дж. Холт мав сформований намір стати учителем початкової школи.

На основі застосування історико-педагогічного і ретроспективного методів наукового пошуку, шостий етап біографічного дослідження спрямовано на вивчення процесу становлення Дж. Холта як педагога (1953-1964 рр.). У результаті ретельного вивчення та аналізу наявних першоджерел вдалося прослідкувати становлення Дж. Холта як педагога і виявити початок формування його педагогічної майстерності. Важливим є те, що під час своєї педагогічної діяльності в якості вчителя приватних шкіл Дж. Холт виявив схильність до дослідницько-наукової роботи. Педагог поставив перед собою мету – вивчити причини навчальних невдач учнів і знайти засоби запобігання їх, у зв’язку з чим вів детальний щоденник власних педагогічних спостережень.

Застосування системно-функціонального аналізу на сьомому етапі біографічного дослідження забезпечило з’ясування сутності діяльності Дж. Холта як освітнього критика і реформатора (1964-1977 рр.). Перша книжка «Як діти зазнають провалу в школі», за словами Дж. Холта, за дуже короткий період часу перетворила його з учителя, який намагався змінити шкільне життя на краще, в освітнього критика і педагогічного лідера для багатьох американських учителів і батьків учнів, які поділяли його точку зору. Наступною, таким самим мільйонним тиражем, у 1967 році вийшла книга Дж. Холта «Як діти вчаться», що стала підсумком наукових досліджень Дж. Холта про природу і рушійні сили пізнавального процесу у найбільш інтенсивний період розвитку людини – дитинстві. Розробивши власну модель шкільної освіти, яка ґрунтувалася на природовідповідних процесах розвитку, Дж. Холт поринув в активну реформаторську діяльність. Не отримавши очікуваних результатів від шкільних реформ, Дж. Холт знаходить єдиний простір для застосування результатів своїх досліджень – домашню освіту, яка з 60-х років ХХ століття зазнає все більшого поширення в США.

На восьмому етапі біографічного дослідження, застосовуючи методи історико-педагогічного та термінологічного аналізу, з’ясовано роль Дж. Холта в розвитку альтернативної форми освіти – домашнього навчання (1977-1982 рр.). Обґрунтувавши теоретичні основи домашнього навчання і педагогічної майстерності домашнього вихователя, Дж. Холт стає загальновизнаним теоретиком домашньої освіти і для поширення своїх ідей започатковує журнал «Особистісний ріст без шкільної освіти» (видавався з 1977 до 2001 року), а пізніше «Асоціацію Джона Холта», що функціонує з 1971 року до теперішнього часу. Результати дослідження показують, що у період з 1964 до 1981 року Дж. Холтом було написано і опубліковано десять книг. Зміст інших публікацій Дж. Холта свідчить про те, що упродовж усього життя він не втрачав надії, що його ідеї будуть впроваджені в широку практику американських шкіл. Головною причиною того, що навчання і після його реформаторських зусиль мало змінилося на краще, Дж. Холт вважав небажання і нерозуміння більшістю політиків та освітніх менеджерів важливості освітніх змін.

Застосовуючи причинно-наслідковий і ретроспективний методи на дев’ятому етапі біографічного дослідження, проаналізовано період саморефлексії й переосмислення життєвих цінностей Дж. Холта (1982-1985 рр.). Наприкінці свого життєвого шляху Дж. Холт визначив суперечності, що заважали його духовному розвитку: перша суперечність – між напруженою професійною діяльністю і бажанням серйозно займатися музикою; друга – між плідним спілкуванням з педагогами й відсутністю віри в те, що школи можна зробити кращими; третя – між часом витраченим на роботу, включаючи вихідні й святкові дні, і необхідністю мати час для відпочинку і саморефлексії. Дж. Холт помер 14 вересня 1985 року у Бостоні, а його творча спадщина почала активно поширюватися в американському і світовому педагогічному просторі.

На десятому етапі біографічного дослідження на основі синтезу отриманих даних уточнено періодизацію життєдіяльності Дж. Холта і встановлено, що Дж. Холт розвивав свій педагогічний талант самостійно, набуваючи педагогічний досвід за допомогою самоосвіти і саморозвитку, а його професійно-педагогічний шлях може слугувати прикладом удосконалення педагогічної майстерності під час освітньо-педагогічної діяльності, яка ґрунтується на високих почуттях гуманізму, толерантності й акцептації учнів.

Теоретичне узагальнення історичних подій, явищ сприяло просвітницько-педагогічній діяльності Дж. Холта у контексті реформування системи середньої освіти у США в період з 60-х до 90-х рр. ХХ ст. Коли американське суспільство стало перед дилемою супутникового ажіотажу (кінець  50-х – початок 60-х рр. ХХ ст.), то значення книги Дж. Холта «Як діти зазнають провалу в школі», в якій розкривалися причини шкільних невдач учнів і водночас було визначено шляхи їх подолання, важко переоцінити. Можна без перебільшення сказати, що ця робота Дж. Холта була надзвичайно актуальною. Тому, не випадково Дж. Холт брав активну участь у процесі реформування освіти, який спочатку дав позитивні результати, а пізніше був припинений у зв’язку з небажанням уряду вкладати гроші в освітні реформи. Дж. Холт був переконаний у необхідності демократизації та індивідуалізації навчання, тому він підтримав поширення і легалізацію домашньої освіти у США. Саме так Дж. Холт вплинув на розвиток процесів демократизації американської системи освіти, яка з середини  80-х рр. ХХ ст. розширила права американських громадян щодо вибору форми навчання. У цей період громадянам США були запропоновані такі форми навчання: у державних, приватних незалежних, приватних конфесійних навчальних закладах або домашня освіта.

Використання типологічного методу до вивчення праць Дж. Холта дозволило встановити, що його ідеї є оригінальними, оскільки він їх викристалізував на основі емпіричних даних, власного професійного і життєвого досвіду. Праці Дж. Холта є автентичними і оригінальними. У зрілому віці Дж. Холт відкрив для себе типологічну спорідненість його концепцій з поглядами Дж. Дьюї, А. Нейла, М. Монтессорі.

У другому розділі – «Джерела і шляхи розвитку педагогічної майстерності вчителя» – розглянуто сутність педагогічної майстерності вчителя в дискурсі навчальних невдач учнів, охарактеризовано прояви неправильної поведінки педагога і окреслено шляхи вдосконалення його педагогічної майстерності на основі застосування закономірностей природовідповідного пізнання світу – надійного засобу забезпечення успішного навчання учнів.

Застосовуючи метод наративного дослідження, з’ясовано, що важливе джерело розвитку педагогічної майстерності вчителя Дж. Холт вбачав у здатності педагога визначити, яким чином учні сприймають школу: чи це «місце, куди вчителі змушують їх ходити, займатися різними речами, і де вчителі намагаються зробити життя дітей повним неприємностей, якщо вони не вчаться або вчаться погано», чи «місце, де діти вчать те, що хочуть знати, а не те, що їм нав’язують дорослі. Адже учень, який вчить те, що йому хочеться знати, запам’ятовує цей матеріал надовго і в майбутньому застосовує його, …така школа – це найкраще місце для вільного навчання дітей». Дж. Холт визначив, що негативне ставлення учнів до школи пов’язане з трьома основними факторами: а) учні бояться; б) учням нецікаво; в) учні дезорієнтовані. Аналізуючи причини навчальних невдач, Дж. Холт шляхом педагогічного спостереження й експериментування встановив безпосередню залежність неуспішності учня від неправильної поведінки вчителя, низького рівня педагогічної майстерності.

На основі аналізу й синтезу отриманих результатів встановлено, що до проявів неправильної поведінки вчителя Дж. Холт відносить такі педагогічні дії: акцентування уваги вчителя на правильній відповіді, а не на процесі мислення, розв’язуванні проблем; відсутність спостереження за діяльністю учнів на уроках і в позаурочний час; негативне оцінювання вчителем пізнавальних здібностей учнів; нагнітання атмосфери страху, приниження і недовіри; перетворення процесу навчання в догматичне, рецептурне, нівелююче, нудне дійство; постійне проведення тестування, контрольних зрізів, оцінювання; відсутність можливостей для експериментування учнів у класі, самостійного розв’язування поставлених завдань; нерозуміння природних особливостей учнів (вроджена здатність до пізнання, концентрація уваги на пригодах, подорожах тощо); ведення нескінченної психологічної війни з учнями, щоб відчути себе самодостатнім і успішним.

Біографічний аналіз показав, що Дж. Холт з’ясував результати неправильної поведінки вчителів: домінування у класі «продуцентів» (учнів, які не вникають в сутність матеріалу, а просто намагаються знайти, відгадати, визначити правильну відповідь, не заглиблюючись в сутність матеріалу, який вивчається), тоді як «мислителів» (учнів, які докладають зусилля, щоб подумати над значенням, доцільністю того, над чим вони працюють) набагато менше. Дж. Холт називає «мислителів» успішними учнями, тобто такими, які не дивлячись ні на які перешкоди, добре вчаться не лише з точки зору отриманих оцінок, а й в контексті самого процесу навчання, тобто є активними дослідниками, експериментаторами, творцями нестандартних ідей тощо. Дж. Холт називає «продуцентів» слабкими в тому сенсі, що пізнавальні здібності таких дітей не витримують авторитарного тиску, і ці учні втрачають інтерес до навчання. Такі «слабкі» учні, для того щоб уможливити більш-менш спокійне життя в школі, вдаються, за Дж. Холтом, до стратегій догоджання вчителям. Дж. Холт ідентифікував і детально описав стратегії, якими користуються учні у процесі навчання з метою уникнути виконання вимог учителів: «продукування відповіді», «відгадуй і дивись», «маніпулювання», «мовчання», «замасковане запитання навмання», «слабкість, некомпетентність, безсилля», «бормотання», «дай відповідь навмання і подивися, що трапиться», «змусь вчителя відповісти на свої власні запитання».

Отже, Дж. Холт довів, що здатність до спостереження, розуміння причин шкільних невдач учнів можуть стати джерелом розвитку педагогічної майстерності вчителя, який дійсно бажає демократизувати і ґуманізувати процес навчання, зробити його захоплюючим і цікавим для учнів. Заслугою Дж. Холта є те, що він не лише сформулював прояви неправильної поведінки вчителя, а детально й різноаспектно охарактеризував конкретні педагогічні ситуації, в яких окреслена негативна педагогічна дія.

На основі наукового аналізу встановлено, що оригінальність ідей Дж. Холта полягає в тому, що важливим підґрунтям розвитку педагогічної майстерності є закономірності аутентичного пізнання людиною світу, які притаманні дитині у дошкільному віці. З’ясовано, що, досліджуючи пізнавальні процеси у дітей дошкільного віку, Дж. Холт не тільки визначив умови активізації їх навчальної діяльності,  а  й  зробив  значний  внесок  у розвиток  дитячої  психології,  яка  в  60-70-тих рр. ХХ ст. не була предметом активних наукових розвідок. Виявлено, що закономірності пізнавальної діяльності, які встановив Дж. Холт, характеризувалися таким чином: якщо дитина з інтересом і зосереджено досліджує довкілля, то це свідчить про її високу здатність до концентрації уваги, схильність до експериментування, здатність робити абстрактні висновки, у неї високорозвинена уява і фантазія, креативність, уміння імпровізувати і виявляти самостійну активність. Зазначені якості набувають особливого розвитку в умовах ігрової і мистецької діяльності. Особливу увагу Дж. Холт приділяє грі як природовідповідній діяльності дітей, що може мати місце в різноманітних обставинах. Саме в іграх діти пізнають причинно-наслідкові зв’язки впливу на простір, у якому вони знаходяться. Критикуючи штучно створені педагогами ігри, Дж. Холт переконує, що ігрові задуми, сюжети та ігрові дії потрібно запозичувати, спостерігаючи за аутентичною поведінкою дітей. При цьому необхідно пам’ятати про важливість позитивного почуттєво-емоційного фону, в якому проводиться гра, і усвідомлювати, що насолода від ігрової діяльності – необхідна умова її проведення. Гру і мистецькі види діяльності Дж. Холт відносив до ефективних засобів, застосування яких дозволяє нейтралізувати дитячу жорстокість, що часто проявляється у дітей не як результат спеціально спланованих дій, а в ході пошуків можливих засобів впливу на інших дітей. Корекцію жорстоких дій Дж. Холт вбачав у роз’ясненні негативних наслідків агресивної поведінки і в ігровому моделюванні неприйнятних і небажаних способів спілкування.

Результати змістового аналізу педагогічної спадщини Дж. Холта дозволяють стверджувати, що, досліджуючи причини дитячого аутизму, педагог пов’язував з ситуаціями, які породжували страх і напругу у дітей. Дж. Холт підкреслював, що негативні емоції, сварки, конфлікти дорослих людей можуть породити втечу дитини у власний маленький світ, в якому вона замикається і не бажає спілкуватися з іншими. На думку Дж. Холта, лише сильне поле любові, терпіння, толерантності й емпатії може відродити у дитини бажання повернутися до життєвих реалій, встановити контакт з дорослими людьми. Таким чином, до головної причини аутизму педагог відносив дитячий страх перед світом дорослих, нездатність впливати на їх дії й рішення.

Системно-функціональний аналіз дозволив з’ясувати, що поряд з іграми, Дж. Холт надавав мистецьким видам діяльності важливі функції як засобам пізнання і самовираження дитини. Він націлював учителів на формування потреби розвивати уяву і фантазію дитини в ході образотворчої діяльності, застосовуючи різноманітні художні засоби, вказував на необхідність розвитку сприймання дітьми широкої палітри мистецтва. Розглядаючи мистецтво як терапевтичний засіб, що уможливлює втечу дитини від загрозливої реальності, педагог підкреслював високий пізнавальний потенціал мистецьких видів діяльності й рекомендував їх застосовувати для формування у дітей дидактичних умінь і навичок (мовлення, читання, письма, лічби, аналізу, синтезу, узагальнення, абстрагування, креативності).

Доведено актуальність поглядів Дж. Холта щодо впливу тестів на якість навчання. Педагог застерігав від надмірного захоплення тестуванням рівня засвоєння знань учнями, оскільки висновки про інтелектуальний розвиток школяра не повинні ґрунтуватися лише на результатах тестів. Перевірка знань учнів частим тестуванням створює ситуації напруженості й страху, завдає шкоди дитячій самоповазі й самооцінці.

Таким чином, актуалізовано пропозиції Дж. Холта щодо підвищення рівня педагогічної майстерності вчителя, ефективності навчання, які полягали в забезпеченні дослідницького підходу до вивчення різних дисциплін (діти повинні мати вибір у дослідженні світу в цей чи інший спосіб) і надання дітям свободи фантазування для глибшого пізнання світу й навчання змінювати його на краще. Фундаментальним принципом справжнього навчання, справедливо вважав Дж. Холт, є любов і повага до дитини. Педагог наголошував, що школи можуть не тільки надавати учням певний рівень знань, але й формувати у них відповідні компетентності, розвивати допитливість, сміливість, упевненість, незалежність, винахідливість, терпіння, виховувати активних дослідників довкілля.

У третьому розділі – «Прогностична оцінка можливостей використання педагогічної спадщини Джона Холта» – проаналізовано поширення ідей американського педагога-реформатора у світовому педагогічному просторі й окреслено можливості використання ідей Дж. Холта у вітчизняній педагогічній реальності за трьома основними напрямами: системно-розвивальним, теоретико-розвивальним і практико-розвивальним.

Метод наукової екстраполяції дозволив з’ясувати, що поширенню ідей Дж. Холта у міжнародному освітньому просторі сприяє ряд факторів:

– поширення ідей гуманістичної психології та педагогіки;

– діяльність американських громадських освітніх організацій: «Національного центру освітньої статистики», «Асоціації Джона Холта», «Вашингтонської організації домашнього навчання», «Асоціації захисту і легалізації домашньої освіти»; «Асоціації на підтримку домашнього навчання», «Національного дослідницького інституту домашньої освіти»;

– випуск упродовж 24 років журналу «Особистісний ріст без шкільної освіти»;

– переклад і видання праць Дж. Холта шістнадцятьма мовами;

– розвиток домашньої освіти як альтернативної форми навчання;

– поширення інформації про Дж. Холта і його спадщину за допомогою інформаційних комп’ютерних технологій на блогах, форумах, порталах, сайтах, присвячених проблемам реалізації альтернативної освіти.

Найбільшого поширення ідеї Дж. Холта набули в англомовних країнах: США, Великобританія, Австралія. Водночас інформація про американського педагога поширюється і в педагогічному просторі інших країн, зокрема: Іспанії, Франції, Австрії, Фінляндії, Італії, Аргентині, Бельгії, Болгарії, Угорщині, Греції, Данії, Німеччині, Польщі, Росії, Україні.

Заслуговує на окрему увагу поширення поглядів Дж. Холта в російському освітньому просторі. Так, ідеї Дж. Холта популяризуються в Міжнародному науковому педагогічному інтернет-журналі «Освіта: дослідження у світі» під патронатом Російської академії освіти і Державної наукової педагогічної бібліотеки імені К. Д. Ушинського та на 48 сайтах (науково-педагогічних, громадських, конфесійних).

Проведений аналіз поширення ідей Дж. Холта у міжнародному освітньому просторі й дослідження освітніх процесів в Україні, дозволили виокремити передумови поширення ідей Дж. Холта у вітчизняній педагогічній реальності, а саме:

– актуалізація процесів підвищення якості як загальної середньої, так і вищої освіти;

– потреби подальшого розвитку теорії й практики педагогічної майстерності викладача середньої і вищої школи;

– зростання вимог української громадськості до створення сприятливих умов для якісного навчання кожного учня незалежно від характеру, здібностей, зовнішньої привабливості, фізичного здоров’я, матеріального статку і соціального статусу його батьків;

– ведення дебатів на сторінках періодики, інтернет-сторінках стосовно інституалізації домашнього навчання у вітчизняній педагогічній реальності.

Визначено основні напрями поширення ідей Дж. Холта в Україні:

– системо-розвивальний (легалізація домашньої освіти, розширення можливостей вибору громадянами України форми навчання);

– теоретико-розвивальний (удосконалення педагогічної майстерності та характеристика проявів низької педагогічної майстерності вчителів, визначення джерел та шляхів її удосконалення) і практико-розвивальний (створення сприятливих умов для здобуття якісної педагогічної освіти шляхом збагачення змісту педагогічних дисциплін ідеями Дж. Холта).

Таким чином, цінність педагогічної спадщини Дж. Холта полягає в обґрунтуванні педагогічних умов творення природовідповідного і креативного свободотворчого педагогічного процесу. Очевидним є прогностичний характер його педагогічних ідей, які знаходять все ширше впровадження у сучасній педагогічній реальності.

Розкриття ґенези ідей Дж. Холта про педагогічну майстерність вчителя, джерел, шляхів її розвитку і визначення можливостей застосування прогресивних ідей американського педагога-реформатора в українському освітньому просторі дозволило дійти таких висновків:

1. Біографічне дослідження професійно-педагогічного становлення Дж. Холта здійснювалося упродовж десяти етапів і дозволило встановити сім періодів його життєдіяльності на основі аналізу вікових особливостей і провідного виду освітньо-професійної діяльності: перший – 1923-1929 рр. – дошкільного дитинства; другий – 1929-1943 рр. – навчання у школі й університеті; третій – 1943-1952 рр. – служби у збройних силах США і роботи на світовий уряд федералістів; четвертий – 1953-1964 рр. – професійно-педагогічного становлення – період роботи в школах; п’ятий – 1964-1977 рр. – роботи освітнім критиком і активна участь у шкільному реформуванні, заснування Асоціації Джона Холта; шостий – 1977-1982 рр. – започаткування журналу «Особистісний ріст без шкільної освіти» і обґрунтування засад безшкільної педагогіки; сьомий – 1982-1985 рр. – період переосмислення і саморефлексії. Біографічне дослідження показало, що ще в дитинстві, а пізніше в період навчання в школі й університеті, Дж. Холт виявляв здібності, які зумовили успішність його педагогічної діяльності, а саме: здатність учитися й учити інших. Відсутність у Дж. Холта формальної педагогічної освіти загострила неупереджений науковий погляд на педагогічну практику, а результати наукового дослідження встановили, що причина шкільних невдач учнів криється у низькій педагогічній майстерності вчителів, їх спрямованості, перш за все, на формальний результат навчання. Розвитку й реалізації педагогічного таланту Дж. Холта сприяв його унікальний досвід музичної самоосвіти. Свій науково-педагогічний досвід Дж. Холт висвітлив на сторінках книжок, наукової і популярної педагогічної періодики, і спочатку був переконаний, що його дослідження допоможуть покращити якість шкільної освіти. Дійшовши висновку, що уряд насправді не сприяє реформуванню шкільної освітньої системи, Дж. Холт присвятив останні дев’ять років свого життя обґрунтуванню доцільності альтернативної форми – домашнього навчання. Підкреслимо, що хоча Дж. Холт реалізувався у педагогічній діяльності, проте він вважав свою педагогічну місію незавершеною, оскільки прагнув перетворити школи в активно-креативні пізнавальні середовища. Отже, Дж. Холт був високо обдарованою особистістю щонайменше у трьох сферах (освітній, креативній і художній), які стали підґрунтям для розвитку й реалізації педагогічного таланту високого потенціалу.

2. Охарактеризовано просвітницько-педагогічну діяльність Дж. Холта, яка здійснювалася з 1964 до 1985 року і забезпечила поширення в американському освітньому просторі авторських ідей про те, що саме освітні менеджери та вчителі несуть відповідальність за якість навчального процесу, а проблеми, які виникають в учнів під час навчання, можуть бути розв’язані за умови розвитку педагогічної майстерності їх наставників. Просвітницько-педагогічну діяльність Дж. Холт здійснював за такими напрямами: демократизація (сприяв розвитку демократичності американської освітньої системи шляхом легалізації домашньої освіти як рівноправної  поряд з традиційними формами навчання: державні, приватні, конфесійні навчальні заклади); реформування (брав участь у реформуванні освітньої системи з метою підвищення якості її діяльності); розвиток педагогічної майстерності учителя (встановив, що досягти вершин педагогічної майстерності може вчитель, який реалізує науково-дослідницький підхід до власної діяльності й трактує причини навчальних невдач учнів як прояв недосконалості організованого вчителем навчального процесу); урізноманітнення альтернативних підходів до навчання (теоретично й методично обґрунтував домашню освіту як ефективну форму навчання дітей); збагачення теорії й практики самоосвітніх процесів (здійснив автобіографічне дослідження розвитку власної особистості, шляхів музичної самоосвіти); поглиблення наукових знань у галузі дошкільної педагогіки і психології; поширення американського досвіду; розвитку педагогічної майстерності у міжнародному освітньому просторі.

3. З’ясовано, що важливим джерелом розвитку педагогічної майстерності, за Дж. Холтом, є знання вчителем закономірностей природовідповідного пізнання людиною світу і вміння спостерігати й концентрувати увагу на діяльності учнів та коригувати педагогічні дії відповідно до отриманих результатів спостереження. Дж Холт визначив закономірності природовідповідного навчання у процесі дослідження пізнавальної активності дітей дошкільного віку, оскільки саме в цей період пізнавальна дія людини найбільш аутентична і є проявом внутрішньої потреби вивчати і досліджувати довкілля. Провідними закономірностями природовідповідного навчання є такі положення: найбільш фундаментальною властивістю особистості є пізнання, здатність до якого мають усі люди; дітям подобається пізнавати світ, який їх цікавить; в основі справжнього пізнання лежить любов і почуття естетичної насолоди; процес пізнання має індивідуалізований характер і за своєю сутністю є креативний; пізнавальний процес пов'язаний з емоційно-почуттєвим розвитком особистості, зокрема, формування математичних, природничих, лінгвістичних понять та уявлень пов’язане з почуттями, які або сприяють глибокому засвоєнню інформації, або, навпаки, блокують цей процес; пізнавальний процес характеризується такими основними функціями: людинотворча (поступовий розвиток дитини у багатогранну особистість); терапевтична (виявлення почуттів і емоцій); контрольно-регулювальна (вибір способів і прийомів пізнання). Ігрові й мистецькі види діяльності є основними засобами пізнання дитиною самої себе й навколишнього світу.

4. Визначено, що Дж. Холт установив шляхи вдосконалення педагогічної майстерності на основі аналізу причин навчальних невдач учнів і вивчення закономірностей людського пізнання. Педагог з’ясував, що головною причиною навчальних невдач учнів є догматично-дидактичні, рецептурно-моралізаторські дії вчителя, нездатність застосовувати науковий підхід до навчальної діяльності. Шляхи вдосконалення педагогічної майстерності вчителя Дж. Холт вбачав у реалізації таких положень: в основі педагогічної діяльності лежить любов до дитини, віра в її пізнавальні можливості й здатності; організація і перебіг навчального процесу повинні ґрунтуватися на закономірностях людського пізнання світу, щоб навчальний процес був природовідповідним, дослідницьким, творчим; у своїй діяльності педагог має керуватися науково-дослідницьким підходом і створювати навчальні ситуації, що відповідають індивідуальним особливостям учнів; домінантами у педагогічній діяльності є процесуальні характеристики навчання, а його результати й перевірка не повинні бути самоціллю. Педагогу належить концентрувати увагу на таких характеристиках педагогічного процесу: дослідницький, творчий характер навчання; поєднання раціонально-прагматичного й мистецько-інтуїтивного підходів до вивчення навчального матеріалу; забезпечення позитивної психоемоційної атмосфери, самостійної активності учнів, розвитку їх пізнавальних інтересів; створення навчального середовища, в якому для кожного учня наявні умови для самопізнання і самореалізації власного пізнавального  потенціалу.

5. На підставі проведеного компаративно-педагогічного дослідження окреслено сфери можливого застосування педагогічних ідей Дж. Холта в українському освітньому просторі, а саме: концептуально-творча (розробка концепції вдосконалення педагогічної майстерності вчителя – дослідника власної професійної діяльності, який вміє працювати над процесами розвитку людини, соціуму, школи, освіти, власної особистості; дослідження процесів самоосвіти і професійно-педагогічного саморозвитку; визначення умов створення ефективного навчального середовища); діагностико-реабілітаційна (з’ясування навчальних невдач учнів і розробка підходів до їх подолання; створення програм діагностики індивідуальних проявів пізнавальних процесів в учнів; розробка рекомендацій щодо нейтралізації негативних впливів надмірного застосування тестування у навчальному процесі; надання педагогічної підтримки батькам, вчителям учнів, які навчаються вдома); професійно-педагогічна (збагачення змісту педагогічних дисциплін ідеями Дж. Холта про розвиток педагогічної майстерності, розробка спецкурсів з педагогічної самоосвіти і саморозвитку на основі досвіду американського педагога-реформатора).

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів розглянутої проблеми. Подальшого дослідження потребує розвиток ідей американських учених, доробок яких перекликається з працями Дж. Холта. Предметом наукових досліджень може стати музичний розвиток особистості в умовах неформальної та інформальної освіти.