МЕХАНІЗМ ФОРМУВАННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СТРАТЕГІЇ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ

Краткое содержание

Розділ 1. Інноваційна діяльність промислового регіону як об’єкт державного регулювання. На основі аналізу теоретичних засад і принципових підходів до формування і реалізації державної інноваційної політики, висвітлених в літературних джерелах, встановлено, що відсутність ясного розуміння ролі науки та інновацій в умовах перехідного періоду в Україні призвела до різкого зниження частки бюджетних витрат на науку. Кризові явища призвели до різкого падіння обсягів виробництва, насамперед продукції важкої промисловості, що сприяло реальному зниженню надходжень у бюджет, інфляції і росту цін на більшість матеріалів і виробів.

По більшості галузей народного господарства обсяги науково-дослідних праць упали в кілька разів. У значній кількості наукових організацій склалася багатомісячна заборгованість із заробітної плати персоналу, припинилося відновлення науково-технічної і приладової бази. Це призвело до втрати майже 50% наукового потенціалу країни.

За останні роки держава здійснила ряд важливих заходів для реалізації науково-технічної та інноваційної політики: Верховною Радою України схвалена Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України, прийняті доповнення до Закону України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, законодавчі акти про інтелектуальну власність, відбулося приєднання України до міжнародних договорів у цій сфері, розробляється Державна програма захисту і використання інтелектуальної власності. Створюються нові інноваційні структури, діяльність яких націлена на виробниче використання наукомістких розробок, високих технологій і конкурентноспроможної на світовому ринку продукції. Позитивні зміни очікуються і у регіонах завдяки впровадженню механізмів стимулювання регіонального розвитку, передбачених Концепцією державної регіональної політики, а також після прийняття Верховною Радою України Державної стратегії регіонального розвитку України і Закону України “Про стимулювання регіонального розвитку”. Тому основним завданням державного регулювання науково-технічного прогресу України повинне стати створення оптимального економічного механізму, який поєднував би державні і ринкові важелі впливу на наукові та інноваційні процеси, був орієнтований на економічне зростання України, її інтеграцію в світову економіку.

На основі вивчення і аналізу стану інноваційної діяльності в регіоні визначено, що політика держави в цій сфері має свої особливості, але економічна і науково-технічна стратегія України і її регіонів на найближчі роки й у довгостроковій перспективі повинна бути спрямована на переведення вітчизняної економіки саме на інноваційний шлях розвитку. В дослідженні виявлено та охарактеризовано фактори активізації інноваційних процесів у регіоні, означена роль і ступінь впливу кожного з них на можливості інноваційного розвитку регіону.

Акцентовано вплив інтелектуальної власності на інноваційну активність. Доведено, що інноваційна діяльність безпосередньо пов'язана з об'єктами інтелектуальної власності. Цей зв’язок полягає в тому, що створення і (або) впровадження останніх у виробництво або соціальну сферу зумовлює інноваційний характер підприємницької діяльності.

Тому головною метою інноваційної діяльності є просування інтелектуального капіталу на ринок з метою отримання прибутку.

Окремо визначено специфіку інновацій як товару. Це дозволило стверджувати, що процес управління інноваційною діяльністю можна будувати на принципах та концепціях маркетингу.

Зазначено зростаючу роль регіональної складової інноваційного механізму. Доведено, що саме в регіоні є можливість для створення досить гнучких інституціональних форм підтримки інноваційної активності на принципах ринкових відносин. Це потребує розробки і впровадження стратегії інноваційного розвитку регіональних моделей, що повинні будуватися на оптимальному поєднанні форм і методів державного регулювання з використанням ринкових економічних важелів і стимулів. Зроблено висновок, що умови, які склалися сьогодні на ринку інновацій вимагають формування, підтримки і стимулювання інноваційного попиту за допомогою державного регулювання. А для забезпечення високого інноваційного потенціалу в регіоні необхідні вироблення і реалізація єдиного комплексу заходів, спрямованих на нарощування міцності інноваційного потенціалу, на консолідацію сил, досвіду кадрів, матеріальних і фінансових ресурсів усіх підприємств, організацій та інших підприємницьких структур, які функціонують на території регіону. Запропоновано перелік дій, які повинні здійснювати органи державного управління для вирішення існуючих проблем у галузі інноваційної діяльності регіонів.

Доведено необхідність удосконалення національного законодавства з питань захисту прав інтелектуальної власності. Визначено, що однією з найважливіших умов успішного розвитку науково-технічних досягнень промисловості, торгівлі та інших сфер діяльності є не тільки визнання за авторами об'єктів промислової власності й особами, що дістали права на ці об'єкти, певних цивільних прав, але і забезпечення надійного захисту цих прав. Однією з основних функцій державного регулювання економіки визначено нормативну (регламентуючу) функцію, завдяки якій держава за допомогою законів, законодавчих актів і нормативів установлює правила діяльності для суб'єктів економіки, визначає правовий простір. А також функція контролю, що полягає в державному нагляді і контролі за виконанням і дотриманням законів, нормативних актів, економічних, екологічних і соціальних стандартів. Без належної системи, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості отримання аналогічних прав іншими, система інтелектуальної власності не має цінності.

Визначено, що основні проблеми, з якими зустрічаються промислові підприємства Донецького регіону при здійсненні державної інноваційної політики, це проблеми інвестицій і фінансування науково-технічних програм. Промислові підприємства регіону для фінансування інноваційної сфери використовують державний бюджет, державний інноваційний фонд, господарські угоди замовників, власні кошти. Фінансування інноваційної діяльності в сучасних умовах потрібно для збереження наукової бази, що відповідає рівню проведення наукових досліджень, розробці та освоєнню наукомісткої конкурентоспроможної продукції. Тому, на перше місце повинно вийти державне фінансування інноваційних програм. Маючи ресурси, держава зможе регулювати надходження і використання іноземних інвестицій, сприяти поліпшенню внутрішнього інвестиційного клімату, забезпечувати формування механізмів багатоканального фінансування науково-технічної діяльності. Орієнтиром для інвесторів буде служити довгострокова стратегія науково-технічного розвитку, що забезпечує отримання конкурентоспроможних переваг. Доведено, що для своєчасного коригування державних пріоритетів науково-технічного розвитку буде необхідна комплексна система прогнозування пріоритетних напрямів науки і технологій. Ці пріоритети повинні визначати структуру економіки регіону на період не менше 5-10 років.

Розділ 2. Моделі і методи державного управління інноваційною діяльністю в промисловому регіоні.

Проаналізовано методологічні принципи дослідження проблем управління інноваційною діяльністю підприємств регіону. Окреслені в роботі якісні ознаки науково-технічного прогресу дозволили визначити поняття науково-технічного прогресу як закономірно-історичного етапу розвитку продуктивних сил, всі елементи якого беруть участь у виробничому процесі, що використовує досягнення науки щодо заміни живої праці технікою та безупинно оновлює виробництво і підвищує його ефективність. Важливим методологічним принципом дослідження науково-технічного прогресу є проведення кількісного аналізу в поєднанні з якісним, що формує новий аспект дослідження науково-технічного прогресу з позицій виявлення його міри.

Крім того, доведено, що важливу роль в ефективному управлінні інноваційною діяльністю регіону грає правильна організація процесу купівлі об’єктів інтелектуальної власності, який в роботі представлений у вигляді відповідної моделі.

У залежності від складу продуктивних сил, змісту й організаційних форм інноваційного процесу запропоновано проводити класифікацію нововведень за відповідними критеріями. Визначено, що зараз чинне законодавство України не створює достатньої зацікавленості учасників інноваційного процесу в реалізації нововведень. Зокрема, немає суттєвих пільг в кредитуванні, оподатковуванні і матеріально-технічному забезпеченні інноваційних програм. Для часткового чи повного вирішення зазначених вище протиріч необхідне докорінне вдосконалення господарського механізму, пов'язаного зі створенням і впровадженням інноваційних проектів. З цією метою запропоновано відповідні методологічні питання. Модель господарського механізму в сфері нововведень загалом може виглядати так: ефект нової техніки – надбавка до ціни – додатковий прибуток – премія. Така послідовність етапів дозволить підвищити зацікавленість працівників у зростанні ефективності виробництва на базі нової техніки. Доведено, що комплекс завдань сучасного управління науково-технічним прогресом вимагає формування в регіоні інформаційного ринку, який є механізмом, що забезпечить найкращий розподіл і ефективне застосування всіх інтелектуальних ресурсів регіону.

У роботі обгрунтовано необхідність формування і розвитку патентного фонду, який на практиці повинен реалізувати принцип поєднання прийнятних умов доступу до патентної інформації користувачів і економічні інтереси відомств, що надають ці послуги.

Аналіз аспектів інноваційної діяльності регіону дозволив визначити, що найбільш важливими є саме кадрові аспекти, які потребують особливої уваги з боку державних органів управління. В роботі запропоновано кадрову модель організації інноваційної діяльності підприємств промислового регіону, яку розглянуто на прикладі великого промислового підприємства регіону – ВАТ “Концерн Стирол”, що постійно здійснює розробку і впровадження інновацій. Запропоновано інноваційно-інвестиційну модель розвитку промислових підприємств регіону. Доведено, що необхідно формування регіональної інноваційно-інвестиційної політики, яка являє собою систему заходів, спрямованих на розвиток і структурно-технологічне вдосконалення регіональних господарських комплексів. Визначено, що для поліпшення умов інноваційно-інвестиційного розвитку в Україні і її промислових регіонах необхідне створення системи організаційного та інформаційного забезпечення сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату в регіоні та зазначено, що успішний розвиток регіону багато в чому зумовлюється ефективністю системи його організаційного забезпечення. Запропоновано під системою організаційного забезпечення сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату в промисловому регіоні розуміти взаємозалежну сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів регіонального органу управління, що забезпечать розробку і прийняття рішень по окремих аспектах інвестиційної діяльності в регіоні і будуть відповідати за результати цих рішень.

Запропоновано організаційне забезпечення сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату в регіоні покласти на сформовану в регіональному органі управління структуру управління інноваційно-інвестиційною діяльністю в регіоні (ІІДР), елементами якої повинні стати окремі менеджери, служби, відділи та інші організаційні підрозділи апарату управління. Відповідно до загальної теорії систем, система інноваційно-інвестиційної діяльності регіону повинна стати складовою частиною загальної системи управління регіональним розвитком. Таке інтегрування дозволить знизити загальний рівень управлінських витрат, забезпечити координацію дій системи інноваційно-інвестиційної діяльності регіону з іншими керуючими системами регіону, підвищити комплексність і ефективність контролю за реалізацією прийнятих рішень.