МЕХАНИЗМ ОЦЕНКИ ИННОВАЦИОННОГО ПОТЕНЦИАЛА ПРОМЫШЛЕННОГО ПРЕДПРИЯТИЯ

Краткое содержание

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету і завдання, розкрито об’єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення роботи, наведено результати апробації дисертації та кількість публікацій, окреслено структуру дисертаційної роботи.

У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретичні аспекти сутності інноваційного потенціалу і його роль в діяльності підприємства» досліджено економічну сутність і роль інноваційного потенціалу промислових підприємств та існуючі підходи до його оцінки; проаналізовано існуючі підходи до визначення поняття «інновації» та класифікації інновацій; уточнено визначення інновацій і інноваційного потенціалу промислового підприємства.

Аналіз існуючих підходів до трактування поняття «інноваційний потенціал», їх переваг і недоліків, а також дослідження складу інноваційного потенціалу дозволило дійти висновку, що інноваційний потенціал слід трактувати більш комплексно, охоплюючи всі рівні управління на підприємстві: інноваційний потенціал – це характеристика підприємства, що відображає його здатність використовувати наявні в розпорядженні наукові, матеріальні, технічні, фінансові, кадрові, організаційні, управлінські ресурси для досягнення в процесі здійснення інновацій поставлених цілей на всіх рівнях управління: оперативному – максимізація прибутку; тактичному – поліпшення фінансового стану й підвищення привабливості підприємства для потенційних інвесторів, акціонерів, кредиторів; стратегічному – збільшення частки на ринку й максимізація ринкової вартості підприємства.

Сутність та роль інноваційного потенціалу у діяльності та розвитку підприємства розкривають його складові елементи. Аналіз існуючих підходів до питання складу інноваційного потенціалу підприємства дозволив дійти висновку про те, що серед вітчизняних та закордонних вчених немає єдиної думки щодо кількості, змісту та функціонального значення елементів інноваційного потенціалу підприємства.

Обґрунтовано, що існуючі методи оцінки інноваційного потенціалу не можуть бути повною мірою використані на практиці, оскільки мають недоліки: використовувані показники запозичені з методик, що характеризують не власне інноваційну діяльність, а пов’язані з нею види діяльності; не завжди чітко й однозначно вказують на зв'язок інноваційного потенціалу з результатами фінансово-господарської діяльності підприємства; не завжди враховують у розрахунках негативний вплив інфляції, ризику й невизначеності; використання існуючих методів не дає можливості встановити зв'язок інноваційного потенціалу з ринковою вартістю підприємства.

Обґрунтовано правомірність використання показників оцінки вартості підприємства в якості критерію оцінки інноваційного потенціалу, оскільки вартість підприємства оцінюється потенційними можливостями розвитку, а інноваційний потенціал – основний фактор розвитку підприємства; інноваційний потенціал й вартість підприємства оцінюються за однаковими елементами. Це обумовило необхідність розробки механізму оцінки інноваційного потенціалу, який би ґрунтувався на методах оцінки вартості підприємства, оцінки ефективності інноваційних проектів і фінансового стану підприємства, включав би усі складові елементи інноваційного потенціалу; враховував вплив факторів ризику, інфляції й вартості грошей в часі.

Аналіз існуючих підходів до визначення інновацій дозволив дійти висновку, що інновації варто трактувати так: це знов створені (використані) та/або вдосконалені конкурентоспроможні процеси, технології, продукція або послуги, організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, які є результатом формування прогресивних ідей в економічній і технічній сферах як прояв досягнень науково-технічного прогресу і забезпечують його подальший розвиток і поліпшення якості продуктів, процесів, технологій для забезпечення виробничих, соціальних потреб підприємства й національних інтересів.

У другому розділі роботи «Аналіз теорії і практики оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств» проаналізовано рівень реалізації інноваційного потенціалу на підприємствах України, визначено роль кадрової складової в інноваційному потенціалі промислового підприємства; досліджено методи визначення ефективності і ризикованості інновацій в процесі реалізації інноваційного потенціалу промислових підприємств; уточнено визначення ефективності інновацій, інноваційного ризику.

Дослідження сучасного рівня інноваційного потенціалу промислових підприємств України, стану окремих складових інноваційного потенціалу, дозволило виявити низький інноваційний потенціал промислових підприємств. Існуючий потенціал реалізований не в повному обсязі, що й приводить до невисоких темпів інноваційного розвитку вітчизняних промислових підприємств.

Виявлено, що для інноваційного розвитку сучасних промислових підприємств важливу роль грає інформація, інтелект, знання, носієм яких є кадровий потенціал підприємства. Тому особлива увага приділена кадрової складової інноваційного потенціалу промислових підприємств. Проведений аналіз свідчить, що для кадрової складової інноваційного потенціалу підприємств України характерні негативні явища: скорочення кількості організацій та чисельність наукових співробітників, які виконують наукові дослідження й розробки, відтік кадрів вищої кваліфікації зі сфери виробництва. Визначено причини, що стримують розвиток кадрового потенціалу науки в Україні та заходи, реалізація яких буде стимулювати розвиток кадрової складової інноваційного потенціалу підприємств.

Дослідження показало, що важливим елементом оцінки інноваційного потенціалу підприємства є ефективність інновацій. Аналіз підходів до трактування ефективності інновацій з урахуванням запропонованої автором трактовки поняття «інновації» дозволив дійти висновку, що під ефективністю інновацій слід розуміти позитивний (або негативний) результат від впровадження у виробничий процес знов створених (використаних) та/або вдосконалених конкурентоспроможних процесів, технологій, продукції або послуг, які мають нові властивості або передбачають використання нових технологічних процесів, а також організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що є результатом науково-технічного прогресу.

В роботі показано, що ефективність інновацій може бути позитивною, коли має місце успішна реалізація інновацій й приріст інноваційного потенціалу підприємства, або негативною – у випадку неотримання очікуваного ефекту від інновацій, в результаті чого спостерігається зниження інноваційного потенціалу підприємства. Аналіз підходів спеціалістів до видової класифікації ефекту від реалізації інновацій дозволив виявити основні види ефекту: ефект на рівні продукту, підприємства й держави.

Аналіз робіт, присвячених методам оцінки ефективності інновацій, дозволив виявити, що існуючи підходи мають недоліки, які не дозволяють їм дати точний і об'єктивний результат. Це обумовлює необхідність удосконалення системи показників оцінки ефективності інновацій для оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств з урахуванням основних положень теорії часової вартості грошей, фактору інфляції і інноваційного ризику, а також змін в показниках фінансового стану підприємства.

Враховуючи роль і значення інноваційного ризику у виробничо-господарській діяльності промислового підприємства і наявність зв'язку між наслідками прояву ризиків і інноваційним потенціалом підприємства, інноваційний ризик слід розуміти як імовірність недоотримання (або неотримання) очікуваного прибутку або науково-технічних, ресурсних, соціальних і екологічних видів ефекту від реалізації інновацій, що впливає на величину інноваційного потенціалу підприємства.

Аналіз існуючих методичних підходів до оцінки ризиків дозволив зробити висновок, що не слід обмежуватися одним методом в процесі оцінки ризику, а потрібно використовувати у сукупності ті з них, що найбільш відповідають умовам проведення аналізу інноваційних ризиків з метою оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства. Обґрунтовано, що найбільш доцільним методом оцінки ризику інноваційного проекту є метод імітаційного моделювання; визначено переваги та особливості застосування імітаційних моделей для оцінки інноваційного ризику.

У третьому розділі дисертаційної роботи «Розробка механізму оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств» запропоновано механізм оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства; розроблено методичний підхід до оцінки й управління інноваційним ризиком промислового підприємства, а також удосконалено систему показників до оцінки ефективності інновацій.

Для комплексної оцінки інноваційних ризиків при дослідженні інноваційного потенціалу підприємства розроблено комплексний методичний підхід (рис. 1), мета якого полягає в оцінці величини інноваційного ризику і реалізації заходів щодо управління ризиком для отримання запланованих результатів від інновацій.

Важливе місце у розробленому методичному підході займають методи імітаційного моделювання, які забезпечують отримання найбільш адекватних результатів оцінки ризику інновацій. Доповнюють імітаційне моделювання традиційні методи оцінки ризику, методи оцінки фінансового стану підприємства та методи оцінки ефективності інновацій. Результати аналізу величини інноваційних ризиків служать підставою для визначення прийнятності реалізації інноваційного проекту або для вибору відповідного методу управління ризиком з метою забезпечення його прийнятність для реалізації й підвищення інноваційного потенціалу підприємства. Визначено групи методів, які найбільш доцільно використовувати для зниження інноваційних ризиків на оперативному, тактичному і стратегічному рівнях.

Особливостями використання запропонованого динамічного комплексного підходу до оцінки та управління інноваційним ризиком є: можливість оцінки інноваційний ризик у безперервному режимі; забезпечення комплексності оцінки за рахунок як аналітичних, так і методів імітаційного моделювання; можливість зімітувати поведінку системи у часі; врахування змін у фінансовому стані підприємства протягом реалізації інновацій та показників ефективності інновацій; можливість оперативно розробляти заходи щодо мінімізації ризику на оперативному, тактичному й стратегічному рівнях управління. Це забезпечить підвищення інноваційного потенціалу промислового підприємства.

Недоліки існуючих підходів до оцінки ефективності інновацій обумовили необхідність удосконалення методологічних підходів до оцінки ефективності інновацій при дослідженні інноваційного потенціалу підприємства. Удосконалена система показників для оцінки ефективності інновацій при визначенні інноваційного потенціалу промислового підприємства  передбачає: використання значної кількості показників, які всебічно відображають ефективність реалізації інновацій та їх економічні наслідки для підприємства; внесення змін у методику їхнього розрахунку (в основі – прибуток, а не грошовий потік); врахування змін показників фінансового стану підприємства в процесі реалізації інновацій; врахування впливу інфляції й ризику на ефективність інновацій; використання в розрахунках коефіцієнта дисконтування, що забезпечить отримання більш коректних результатів.

Використання удосконаленої системи показників оцінки ефективності інновацій дозволить порівнювати розраховані показники з аналогічними показниками інших підприємств, з аналогічними показниками, розрахованими в період реалізації підприємством інших інноваційних проектів (в інші роки, наприклад), а також одержувати інтегральні оцінки ефективності інновацій.

Удосконалена система показників для оцінки ефективності інновацій передбачає розрахунок чотирьох груп показників: група попередньої оцінки, основна група оцінки, група порівняльної оцінки, група показників фінансового стану підприємства.

Дослідження сутності існуючих методів оцінки інноваційного потенціалу обумовило необхідність розробки механізму оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств, який: містить усі складові елементи, що визначають інноваційний потенціал (науковий, матеріальний, технічний, фінансовий, кадровий, організаційний, управлінський, ринковий); використовує методи оцінки вартості підприємства, оцінки ризику й ефективності інноваційних проектів; використовує удосконалену систему показників для оцінки ефективності інновацій; припускає методику розрахунку величини кожного складового елементу інноваційного потенціалу з використанням коефіцієнтів, абсолютних показників і експертної думки фахівців в області інновацій; припускає використання теорії нейронних мереж в цілях оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства; враховує коригування розрахунків на можливий вплив інфляції і невизначеності. Оскільки інфляція і невизначеність мають місце в умовах ринкового господарювання і чинять істотний вплив на кінцеві показники фінансово-економічної діяльності, це обумовлює необхідність обліку цих чинників (рис. 2).

Відповідно до розробленого механізму оцінки, величину інноваційного потенціалу промислового підприємства слід оцінювати на основі наступних складових елементів-потенціалів: наукового, матеріального, технічного (технологічного), фінансового, кадрового, організаційно-управлінського потенціалу й потенціалу ринкового оточення підприємства. Такий склад елементів оптимальним чином відображає зміст й сутність інноваційного потенціалу промислового підприємства. Кожний зі складових елементів розраховується за окремою методикою з використанням коефіцієнтів, абсолютних показників, відносних показників або експертної думки фахівців у цій області. При визначенні інноваційного потенціалу підприємство отримує можливість не тільки визначити значення свого інноваційного потенціалу, але й

позиціонувати себе за його значенням щодо інших підприємств або щодо попередніх років роботи.