МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У першому розділі ”Теоретичні основи забезпечення сталого розвитку підприємства” з’ясовано сутність поняття ”сталий розвиток підприємства” та сформовано його основні концептуальні положення, визначено суть процесів управління сталим розвитком підприємства та принципи й структуру механізму управління сталим розвитком підприємства.

Аналіз теоретичних підходів до інтерпретації поняття ”сталий розвиток” засвідчив наявність певних суперечностей у визначенні його сутності. Основна суперечність поняття ”сталий розвиток” на мікрорівні полягає в тому, що його частіше ототожнюють зі стабільним економічним розвитком та стійким фінансовим станом. Не визначено, в яких межах економічний розвиток можна вважати стабільним, що порушує змістову сутність сталого розвитку.

Автором запропоновано визначення сталого розвитку підприємства як цілеспрямованого та безперервного розвитку, який підтримує рівень економічних, виробничих, технічних, соціальних показників у межах, визначених впливом зовнішнього та внутрішнього середовищ. Ознаками сталого розвитку слід вважати: зрівноваженість, стабільність, стійкість, безперервність, адаптивність, здатність до самопоновлення. З’ясовано, що управління сталим розвитком підприємства потребує формування концепції на базі об’єднання управління протягом часових періодів, дотримання ієрархії рівнів управління, врахування ознак та факторів.

Із урахуванням існуючих підходів до розуміння поняття ”управління розвитком підприємства” й сутності сталого розвитку уточнено визначення, в якому запропоновано розглядати  управління сталим розвитком підприємства як процес розроблення та впровадження у систему підприємства цілеспрямованих, незворотних, якісних за характером змін, спрямованих на забезпечення сталого розвитку підприємства, переміщення системи з одного стану в інший із новими якісними характеристиками. Основою управління сталим розвитком підприємства доцільно вважати діалектичний зв’язок екстенсивного та інтенсивного процесів. Застосування діалектичного підходу забезпечує здійснення управління внутрішніми процесами та пристосування до зовнішніх впливів.

6

Розроблено підхід до визначення показників діяльності підприємства, котрі враховують його внутрішні параметри і зовнішні фактори впливу, що дало змогу отримати інструменти аналізу діяльності підприємства та здійснення управління. Запропоновано діалектичне поєднання показників ринкового середовища та показників діяльності підприємства здійснити на основі базового показника сталого розвитку.

Визначено, що управління сталим розвитком доцільно здійснювати за умови використання відповідного механізму як сукупності послідовних і погоджених між собою методів та інструментів управління, застосованих суб’єктами управління для цілеспрямованого забезпечення розвитку підприємств. Це частина системи управління, що активно реагує на зміну факторів зовнішнього та внутрішнього середовищ, підтримує сталість розвитку об’єктів управління.

З’ясовано, що принципами формування механізму управління сталим розвитком є: цілеспрямованість – відповідність механізму та процесу управління сталому розвиткові підприємства для забезпечення його безперервності; комплексність – всеосяжність залучення до механізму управління розвитком усіх елементів підприємства, зв’язків між ними та середовищем підприємства; взаємозв’язок і взаємообумовленість – функціонування окремого елементу зумовлює особливості дії іншого, а взаємний вплив та цілеспрямованість усієї сукупності елементів забезпечує результативність процесу управління сталим розвитком; гнучкість – швидка адаптація до змін умов функціонування; сумісність – гармонійна взаємодія елементів управління сталим розвитком; епіморфізм – прагнення до забезпечення сталого розвитку елементів системи, забезпечення надійності та ритмічності їх функціонування.

На підставі послідовної характеристики об’єкту, цілей, критерію, факторів, методів, ресурсів управління сталим розвитком та узгодження зв’язків між ними в роботі запропоновано структуру механізму управління (рис. 1). Цей механізм, на відміну від існуючих, здатний забезпечити ефективність розвитку підприємства, його конкурентоспроможність за рахунок обґрунтування вибору і забезпечення досягнення цілей діяльності підприємства, адаптації до умов зовнішнього середовища. Він орієнтований на пошук і реалізацію можливостей підприємства, що забезпечать сталий розвиток та виживання підприємств у період післятрансформаційної економіки.

У другому розділі ”Аналіз та оцінка сталого розвитку підприємств харчової промисловості в умовах структурних змін виробничого середовища” розроблено методичні підходи до аналізу та оцінки сталого розвитку підприємств, виявлено фактори, які здійснюють на нього найвагоміший вплив, досліджено тенденції розвитку підприємств харчової промисловості.