МЕТОД АДАПТИВНОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ И СИСТЕМА КОМПЛЕКСНОЙ ФОТОТЕРАПИИ С МИКРОПРОЦЕССОРНЫМ УПРАВЛЕНИЕМ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність виконаної роботи, сформульовані мета та завдання наукового дослідження, наведені дані про зв'язок роботи з науковими програмами, викладена наукова новизна, практичне значення та реалізація результатів досліджень, наведені відомості про їх апробацію, публікації та впровадження.

У першому розділі проведено огляд механізмів впливу ЕМВ ВД на організм людини з лікувальною метою, визначені фотофізичні, фотохімічні і фотобіологічні реакції, що є пусковими процесами в організмі людини. Ці процеси викликають зміни на всіх рівнях організації живої матерії: субклітинному, клітинному, тканинному, органному і системному. Ступінь і специфічність прояву відповідних реакцій (біологічний відгук) на ЕМВ ВД визначається довжиною хвилі, щільністю дози впливу (щільність енергії), складом і просторово-часовими параметрами біооб’єкту. Максимум біологічного відгуку спостерігається в діапазоні щільності енергії 1-2 Дж/см² («класична» доза для лазерної терапії) та в діапазоні 10^-3-10^-4 Дж/см² (відгук на інформаційну компоненту впливу). Використання частотної модуляції в діапазоні 0,1-100 Гц, дозволяє отримати до семи максимумів біологічного відгуку, що обумовлено впливом на періодичні фізіологічні процеси в організмі людини.

Для визначення величини біологічного відгуку під час впливу ЕМВ ВД, використовуються фізіологічні показники стану людини. Найбільш поширеними серед них є показники серцево-судинної і дихальної системи, такі як оксигенація артеріальної крові і частота сердечних скорочень (частота пульсу), частота дихання. Однак контроль цих показників дозволяє лише опосередковано оцінити вплив випромінювання на організм і вимагає особливої уваги від медичного персоналу.

Необхідність регулювання ряду параметрів в широкому діапазоні, потребує особливих вимог, що висуваються до випромінювачів ЕМВ ВД. Аналіз штучних джерел ЕМВ ВД які можуть бути використані в таких випромінювачах, що найбільш доцільним є використання напівпровідникових СВД. В порівнянні з лампами розжарювання, люмінесцентними і газорозрядними лампами, а також лазерами, СВД мають високу світловіддачу до 150 лм/Вт, термін служби досягає 100000 годин, низьку інерційність, що дозволяє використовувати широтно-імпульсну модуляцію для лінійного регулювання величини світлового потоку, удароміцну конструкцію.

Проведений аналіз літературних джерел показав, що визначення параметрів впливу, які дозволяють отримати максимальний терапевтичний ефект від виконаних процедур фототерапії є перспективною і актуальною задачею. Вирішення якої потребує розгляду цілого ряду питань пов’язаних як з формуванням впливу ЕМВ ВД так і з аналізом реакції пацієнта на процедуру, що проводиться.

У другому розділі запропоновано методику розрахунку геометричних параметрів випромінювача на основі СВД з урахуванням його технічних характеристик та розподілу випромінювання на поверхні і всередині шкірних покривів, що підлягають впливу ЕМВ ВД.

При проведенні процедур фототерапії основними параметрами впливу є величини: інтенсивність випромінювання I [Вт/м²], коли мова йде про вплив на шкірні покриви і яскравість джерела випромінювання L_V [кд/м²] – при впливі на зоровий аналізатор людини. Кількісно вплив ЕМВ оцінюється щільністю дози D, що представляє собою інтенсивність випромінювання на поверхні біологічного об’єкту протягом деякого часу Т.