Методичні підходи до оцінки рівня конкурентоспроможності продукції

Краткое содержание

Визначальною умовою успішності прийняття управлінських рішень щодо посилення конкурентних позицій продукції на ринках збуту стає об’єктивна і своєчасна кількісна оцінка конкурентоспроможності продукції, без якої заходи, передбачені для підтримки належної конкурентоспроможності, залишаться тільки бажанням, оскільки відсутня об'єктивна основа визначення їх реального рівня.

Дослідження методів оцінювання рівня конкурентоспроможності продукції, розроблених вітчизняними і зарубіжними авторами, дозволило систематизувати їх за певними класифікаційними ознаками (додаток Б, табл. Б.1). Класифікація залишається відкритою на всіх рівнях і може бути доповнена іншими існуючими, а також новими методами.

Методи кількісного визначення рівня конкурентоспроможності продукції [12, 36, 52, 87, 88, 89, 90] відрізняються способами і джерелами одержання інформації та мають різний ступінь об’єктивності та універсальності. Зокрема, вимірювальний метод є найбільш об’єктивним, проте, дозволяє визначати лише ті значення показників, які є фізичними величинами. Натомість, експертиза є більш суб’єктивним методом, оскільки достовірність її результатів обумовлюється складом групи експертів, проте, вона дозволяє замінити будь-які інші методи одержання інформації. Саме тому експертний метод вважається універсальним і його найчастіше використовують для визначення показників конкуренто-спроможності продукції.

Одну з найбільш розповсюджених груп методів кількісної оцінки конкурентоспроможності складають методи, засновані на порівнянні окремих властивостей товарів-конкурентів [36, 52, 91]. Найбільш загальними методами вважаються диференційний, комплексний та змішаний. Диференційний метод, на нашу думку, дозволяє лише констатувати факт необхідності підвищення, або зниження параметрів продукції для забезпечення рівня її конкуренто-спроможності. Тільки по величинах одиничних показників неможливо однозначно оцінити рівень конкурентоспроможності продукції. У зв'язку з цим, більш широке застосування мають комплексні і змішані методи оцінки.

Сучасні методичні підходи до оцінки рівня конкурентоспроможності продукції приймають за основу методику, яка була опублікована у 1984 році видавництвом стандартів СРСР і мала назву «Методика оцінки  рівня конкурентоспроможності промислової продукції» [92]. Незважаючи на певну простоту та високий ступінь достовірності отриманого результату розрахунку показника рівня конкурентоспроможності продукції, ця методика має суттєві недоліки, що можуть призвести до необґрунтованого вибору конкурентоспроможної техніки. До них відносяться: відсутність чіткого економічного обґрунтування та дублювання показників конкурентоспроможності продукції, а звідси і певна складність з визначенням чинників, впливаючи на які, можна підвищити рівень конкурентоспроможності техніки. Розрахунки інтегрального показника рівня конкурентоспроможності продукції мають багато методичних недоліків, що робить управління конкурентоспроможністю  важким, або зовсім неможливим.