Методика визначення показників ефективності інтенсифікації галузей тваринництва

Краткое содержание

Процес виробництва у тваринництві характеризується галузевими особливостями, які дещо ускладнюють оцінку ефективності інтенсифікації. Безумовно, основу підвищення ефективності розвитку тваринництва становить інтенсифікація. Збільшення обсягу корисного ефекту можна досягти тільки за рахунок нарощування ресурсного потенціалу, тобто збільшення сукупної живої сили (людського капіталу), підвищення віддачі засобів праці (основного капіталу), поглиблення переробки, використання нових властивостей, поєднання комбінації предметів праці (оборотного капіталу). Обсяг корисного результату виробництва можна збільшити за рахунок приросту маси використаних виробничих ресурсів або ж шляхом зміни якісного їх складу. За умов об’єктивно існуючого балансу «ресурси – корисний ефект» обсяг споживних вартостей детермінується якісними характеристиками системоутворюючих чинників «поля виробництва». Тому в принципі неможливо досягти його прирощення на безеквівалентній ресурсній основі [4, 27, 132].

Ефективність агропромислового виробництва формується під впливом загальних і специфічних чинників. Дослідження методологічних основ аграрної економіки, проведене С. Данквертом, виявило чотири групи підсистем адаптивного сільськогосподарського виробництва: технологічна (організація виробничих процесів, дотримання технологій, забезпечення основними та оборотними засобами, зміцнення технологічної дисципліни); економічна (ціни і тарифи, податки, дотації, страхування ризиків, матеріальне стимулювання праці); організаційна (кадри, матеріально-технічне забезпечення, маркетинг, інформаційне забезпечення); соціальна (демографічні чинники, умови праці та відпочинку, матеріальний добробут працівників) [40].

Виробництву продукції тваринництва притаманні технологічні особливості, які вагомим чином впливають на показники ефективності інтенсифікації галузі. Особливе значення у підвищенні ефективності виробництва продукції, зокрема тваринницької, має концентрація, оскільки з підвищенням рівня концентрації поголів’я великої рогатої худоби і свиней знижується собівартість продукції, а тому, ефективність виробництва значно зростає. Дослідження В. Я. Месель-Веселяка доводять, що оптимальні розміри аграрних підприємств при цьому повинні бути 5-6 тис. га сільськогосподарських угідь [85]. До реформування сільськогосподарських підприємств у Черкаській області частка великих підприємств (згідно з класифікатором наявності земельних ресурсів) становила 67% загальної кількості, нині – 17%.