Методологічне обґрунтування засобів ідентифікації середнього класу

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі викладено актуальність та ступінь наукового опрацювання теми дисертації, сформульовано мету і завдання роботи, визначено об’єкт та предмет дисертаційного дослідження, його методологічну базу, розкрито наукову новизну та практичну значущість результатів, наведено дані про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади дослідження середнього класу» розглядається досвід теоретичного та методологічного аналізу середнього класу в сучасній соціології.

З’ясовується концептуальний апарат та підходи різних дослідників до структурації суспільства у класичній, вітчизняній та зарубіжній літературі. Узагальнено дослідження середнього класу в Україні та пострадянських суспільствах. Використовуються концептуальні засади праць С. Макеєва, О. Куценко, О. Симончук, С. Оксамитної, М. Кона, В. Хмелька, В. Паніотто. Особливості ідентифікації середнього класу розглядаються через призму стратифікаційного підходу, в рамках якого акцентується увага на ієрархічно впорядкованій соціальній нерівності. Звертається увага на такі виміри стратифікації як власність (економічний вимір), влада (адміністративно-управлінський вимір) та престиж (освітньо-професійний вимір). Нерівномірне розподілення соціальних благ, що обумовлене певним обсягом ресурсів, які є у розпорядженні індивіда або групи, формує вертикальну ієрархію членів суспільства за рівнем доходів, обсягом адміністративно-управлінських повноважень та освітньо-кваліфікаційним рівнем.

Показані теоретико-методологічні витоки підходу до вивчення середнього класу, зокрема в марксистських та неомарксистських дослідженнях соціальної структури, веберіанських та неовеберіанських дослідженнях, а також в альтернативних дослідженнях соціальної структури та середнього класу, що представлені у П. Бурдьє, А. Соренсена, М. Кастельса. Здійснюється порівняльний аналіз структурно-функціонального, діяльнісного та інтегративного підходів в дослідженні середнього класу і засобів його ідентифікації.

На основі аналізу доробку вітчизняних та зарубіжних дослідників у розділі представлено визначення середнього класу, яке є операціональним для подальшого дослідження. Поняттям «середній клас» запропоновано позначати соціальну групу, яка володіє достатнім обсягом матеріальних ресурсів, адміністративно-управлінських повноважень і має достатньо високий професійно-кваліфікаційний рівень, що обумовлює її життєві шанси та надає можливість їх реалізації в якості інвестицій на перспективу. На основі такого визначення проведена конкретизація змісту й обсягу поняття та виділені наступні його складові компоненти: економічна, адміністративно-управлінська та освітньо-професійна. Для кожної компоненти розробляється відповідна система емпіричних індикаторів.

У кінці розділу робиться висновок про те, що особливої уваги вимагає обґрунтування відповідності теоретичної та емпіричної інтерпретації середнього класу як необхідної та достатньої умови методологічного обґрунтування засобів ідентифікації середнього класу.

В другому розділі – «Емпірична ідентифікація середнього класу в соціологічних дослідженнях» проаналізовано методики та результати вимірювання середнього класу.

Обґрунтовано доцільність та релевантність використання багатовимірного підходу до аналізу середнього класу та засобів його емпіричної ідентифікації. Узагальнення концептуальних вихідних теоретичних принципів та засад багатовимірного підходу і є мотивом для подальших теоретико-методологічних пошуків у цьому контексті.

У дисертації зазначено, що середній клас визначається сучасними дослідниками не лише як об’єктивний елемент соціальної структури, але і як так званий «суб’єктивний середній клас». В умовах трансформації українського суспільства об’єктивні соціальні позиції індивідів розглядаються як комбінації критеріїв нерівності, які досить часто є недостатньо узгоджені між собою, тому особливо важливим для нас є використання поряд з об’єктивними підходами до визначення середнього класу – суб’єктивних. Врахування цих підстав дасть можливість більш чітко визначити концепт «середній клас» та, в остаточному підсумку, обґрунтувати дослідницькі методики емпіричної ідентифікації середнього класу.

При вивченні емпіричної ідентифікації середнього класу, акцентується увага на трьох варіантах емпіричного визначення (методиках ідентифікації) середнього класу: середній клас за професійним статусом; середній клас за доходом і споживчими стандартами; середній клас за самоідентифікацією.

Також, одним із аспектів аналізу є вимірювання професійних характеристик середнього класу. Тому з використанням четвертої хвилі масиву ESS виділяються професійні категорії, що дають змогу (відповідно до сконструйованого на основі вивчення класових схем концепту «середній клас») робити висновки про кількісні (обсяг середнього класу в різних країнах) та якісні характеристики даного досліджуваного феномену (оскільки професійні категорії ґрунтуються на класифікаторі професій ISCO-88, то їх аналіз дає змогу описати характеристики праці середнього класу).

В кінці цього розділу зазначається, що вивчення середнього класу в наступному розділі дисертаційної роботи спрямовуватиметься на розробку та обґрунтування багатовимірної (трирівневої) моделі ідентифікації середнього класу.

Третій розділ дисертаційного дослідження присвячений проблемі «Обґрунтування вимірювальної моделі засобів ідентифікації середнього класу».

У третьому розділі дисертаційного дослідження автор обґрунтовує методику вивчення стратифікаційного виміру статусних позицій середнього класу в тривимірному просторі соціальної нерівності. Згідно з концепцією, що покладена в основу аналізу, простір нерівності конструюється трьома стратифікаційними осями: економічним, адміністративно-управлінським та соціально-професійним. У ході багатовимірного аналізу дані виміри описано підсумковими інтегральними показниками, що і визначають позиції у соціальному просторі в контексті трьох стратифікаційних вимірів (економічний, адміністративно-управлінський та соціально-професійний). Стратифікаційний індекс (середнє арифметичне позиції індивіда), розраховується для трьох виокремлених вимірів середнього класу.

Шляхом ієрархічного кластерного аналізу був здійснений підбір ознак, що характеризують: економічний ресурс – основні джерела доходів сім’ї, наявність рухомого / нерухомого майна, особистий середньомісячний дохід; адміністративно-управлінський ресурс – можливість впливати на прийняття рішень у масштабах підрозділу або організації в цілому, рівень автономії за місцем роботи; освітньо-професійний ресурс – рівень освіти та кваліфікації, рід занять, навички володіння комп’ютером та ін.

Стратифікаційний профіль середнього класу побудований на основі стратифікаційних індексів та шляхом реалізації засобами SPSS «відбору за умовою» за допомогою встановлення фільтрів. Фільтри для потрапляння в середній клас ґрунтувалися на характеристиках відповідних структурних позицій середнього класу та реалізувалися відповідно до сконструйованого концепту «середній клас».

В цьому розділі звертається також увага і на дослідження міри узгодженості статусних позицій середнього класу в просторі соціальної нерівності (в значущих вимірах соціальної стратифікації: економічної, соціально-професійної та адміністративно-управлінської). Аналіз здійснюється з використанням масивів даних соціологічного дослідження «Український моніторинг–2010», проведеного Інститутом соціології НАН України, а також даних соціологічного дослідження, проведеного у м. Луцьку під керівництвом автора. Результати аналізу за обраним параметром є досить пізнавальними, так як можуть вважатися ще й додатковим інструментом порівняння сукупного капіталу середнього класу з іншими класами.

Для реалізації механізму консистентності було проведено ряд процедур: здійснено обрахунок статистичної міри варіації, оскільки саме вона є оцінкою ступеня консистентності статусних позицій середнього класу; побудовано одновимірний розподіл самооцінки респондентів та зображено схематично на графіку; на підставі отриманого розподілу зроблено висновок про наповненість соціальних класів та їх гомогенність; далі враховуючи те, що нами була проведена кластеризація базових вимірів приналежності до класу (економічний, адміністративно-управлінський та соціально-професійний), був побудований одновимірний розподіл та здійснено порівняння одновимірних розподілів за економічним, адміністративно-управлінським та соціально-професійним виміром приналежності до класу з одновимірним розподілом самооцінки респондентів; додатково було визначено рівень залежності (кореляції) між самоідентифікацією і кластерним рішенням за економічним, політичним та професійним виміром стратифікації та приналежності до певного класу; наступним етапом є обрахунок критерію Пірсона, а також аналіз лінійної регресії, в результаті зроблено висновки про те, наскільки економічний, адміністративно-управлінський (політичний) та соціально-професійний критерій пояснює належність до класу; дослідження названої обставини є важливим із погляду на те, що прийнято вважати, що економічна позиція в ринковій економіці визначає всі інші та домінує над ними. Тому проводячи цей аналіз ми отримуємо докази істинності або хибності названого положення.

Також виміряно кореляції між позиціями в різних вимірах нерівності (в цьому випадку був використаний ранговий коефіцієнт кореляції Спірмена (значущий на рівні 0,01)). У результаті вимірювання отримуємо висновки про обґрунтованість пропонованих вимірів стратифікації як засобів емпіричної ідентифікації середнього класу.

З метою перевірки гіпотези про гомогенність середнього класу за кожним із виділених кластерів обраховано коефіцієнт варіації. Чим нижчим є коефіцієнт варіації, тим більш гомогенним є клас за океремо взятим виміром.

Складовою обґрунтування засобів ідентифікації середнього класу є також перевірка валідності. В дисертаційному дослідженні перевірка цієї характеристики здійснювалася в трьох напрямках: контролювалася змістовна, критеріальна та конструктна валідність. На емпіричних даних – перевірялися теоретично обґрунтовані основні виміри середнього класу.

Змістовна валідність інструменту забезпечується шляхом коректної операціоналізації, що здійснена в першому розділі дисертаційного дослідження, та емпіричним відбором індикаторів для кожного виміру середнього класу в масивах даних. На цьому етапі здійснювалася перевірка шляхом зіставлення існуючих теорій досліджуваного явища, результатів емпіричних досліджень із розробленою теоретичною моделлю.

З метою перевірки критеріальної валідності до інструментарію було внесено питання щодо самоідентифікації. Зв’язок між класовою позицією і класовою ідентичністю вимірюється значенням коефіцієнта (Eta). Значення коефіцієнта (Eta) є мірою сили зв’язку між двома змінними, в нашому випадку – об’єктивною класовою позицією (незалежна змінна) і змінною «самоідентифікація» (залежна змінна). Чим ближче значення (Eta) до 1, тим більша сила зв’язку двох змінних.

З метою встановлення конструктної валідності аналізувалися кореляції між окремими вимірами середнього класу та соціально демографічними показниками, а також змінною «ціннісні орієнтації». Кореляційні залежності ціннісного виміру статусних позицій середнього класу є досить пізнавальними та цікавими для інтерпретації. Найсильніший кореляційний зв’язок (r = 0,835) характерний саме для міри задоволеності своїм становищем у суспільстві, наступною за силою є міра задоволеності життям (r = 0,404), очевидно, середній клас є дійсно найбільш добре пристосованою до суспільних реалій частиною населення країни.