МІЛІЦІЯ ХАРКІВЩИНИ у 1917-1930 рр.

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Українське суспільство в основу свого існування заклало основні принципи правової держави, що знайшли своє закріплення в Конституції України. Принципове значення для досягнення її стандартів має захист прав і свобод громадян. Цій головній меті підпорядковано і реформування системи МВС України. У процесі сьогоднішньої реорганізації міліції з метою раціонального рішення практичних питань доцільно насамперед досліджувати власне минуле. Адміністративна реформа, розвиток місцевого самоврядування з необхідністю ставлять перед сучасними органами внутрішніх справ завдання наближення їх до населення, створення місцевої (муніципальної) міліції, розробки оптимальної організаційної моделі та належних правових засад діяльності її регіональних структур, у тому числі низової ланки – міськрайліноргану внутрішніх справ. Відтак, сьогоднішні завдання вимагають урахування історичного досвіду, того позитивного і негативного, що накопичено вітчизняними органами внутрішніх справ протягом історії їх розвитку.

Перед українською історико-юридичною наукою стоїть широке коло проблем, розв’язання яких створить теоретичне підґрунтя для виконання завдань сучасного державного будівництва. Цю роботу необхідно здійснювати з урахуванням того, що багато сторінок вітчизняної історії були перекручені в цілях відповідності класовому підходу, в угоду ідеологічним догматам. Роботи багатьох авторів, визнаних тоталітарною державою ворожими чи ідейно чужими, у тому числі й українських, знаходилися в спецсховищах, більшість архівних документів було засекречено, а деякі проблеми і зовсім перебували під забороною, що на державному рівні вело до неправильних історико-правових оцінок подій і особистостей. До числа таких малодосліджених тем із повним правом можна віднести історію органів внутрішніх справ і зокрема міліції.

Вивчення історії міліції в умовах кардинальних соціально-політичних змін, неодноразових спроб державотворення на території України, здійснюваних різними політичними силами, потім переходу до нової економічної політики з її елементами ринкової економіки та згортання непу важливо проводити на регіональному рівні. Це створює можливість для детального дослідження правозостосовчої практики, того, яким чином особливості правового регулювання та організаційної будови відображалися безпосередньо на діяльності міліції в досліджуваний період. Важко знайти кращий подібний приклад, ніж міліція Харківщини, регіону, який мав у своєму складі столичне місто – крупний центр економічного, соціального, культурного життя України досліджуваного періоду.

Створення міліції та організація  діяльності міліції відбувалися в усіх регіонах України при однаковій правоохоронній націленості. Проте кожний регіон мав свої особливості, що виявлялися в якості матеріально-техничної бази, штату співробітників, їх фаховому рівні.

В пошуках нових форм і методів роботи, нової організаційної структури, нової системи управління міліцією Харківщини мали місце певні прорахунки і помилки. Це спричинялося і тим, що удосконалення діяльності і структури робітничо-селянської міліції здійснювалося в складній обстановці безперервної гострої боротьби із внутрішніми і зовнішніми супротивниками. Аналіз становлення і розвитку робітничо-селянської міліції свідчить про те, що ці процеси були невід’ємною частиною розбудови держави і права на нових засадах, відбили всі недоліки і успіхи радянської влади досліджуваного періоду.

Знання об’єктивної історико-правової картини минулого, з усіма його здобутками та недоліками, дасть сьогодні можливість уникнути деяких помилок у реформуванні органів внутрішніх справ в умовах побудови демократичної, правової, соціальної держави, знайти найбільш досконалі організаційно-правові форми сучасної правоохоронної діяльності, провести спадкоємну лінію між минулим, сучасним і майбутнім.

Стан наукового опрацювання проблеми. Спроби підготувати історичний нарис про радянську міліцію здійснювались неодноразово. Перші публікації належать до 20-х рр. ХХ ст. Так, у 1924 р. керівництво НКВС РРФСР прийняло рішення про написання історії радянської міліції. На його виконання в часописі «Робітничо-селянська міліція» була опублікована історична довідка, в якій знайшли відбиток основні моменти розвитку радянської міліції за сім років її існування і намічалися проблеми, що вимагали розробки.

У 20-і рр. окремі статті з цієї тематики друкувалися в часописі «Адміністративний вісник», зокрема, у № 10-11 за 1927 р. була розміщена стаття, присвячена 10-річному ювілею робітничо-селянської міліції. У наступні роки історія органів внутрішніх справ спеціально взагалі не досліджувалася, і лише в 60-і рр. розвідки в цій області відновилися. І зараз, на жаль, можна констатувати той факт, що процес написання історії міліції здійснюється складно і повільно. Донедавна навіть вперше введені в науковий обіг матеріали тлумачилися однобоко, фрагментарно і заідеологізовано. Ця тема, незважаючи на її наукову та практичну актуальність, недостатньо вивчалась у вітчизняній історіографії.

Проте є праці, присвячені історії міліції, що фрагментарно відтворюють різні періоди історії в окремих регіонах, в тому числі і Харківщині. Серед науковців, що внесли значний вклад у написання історії органів внутрішніх справ, необхідно назвати С.В. Біленка, О.Я. Ма­лигіна, П.П. Михайленка, Р.С. Мулукаєва, А.П. Тимченка. Безпосередньо дослідженої теми торкалися А.Й. Рогожин, О.Н. Ярмиш, Л.О. Зайцев. У 1987 р. до 70-річчя радянської міліції була видана монографія С.Г. Курила, за редакцією О.М. Бандурки, «Життя свого не шкодуючи: з історії міліції Харківщини». Широко використовуючи документальні джерела і спогади ветеранів, автор відтворив багато яскравих епізодів боротьби міліції проти злочинності і копітку роботу з профілактики правопорушень. Цією науково-публіцистичною роботою, по суті, вичерпується спеціальне вивчення міліції Харківщини.

Науково-теоретичною основою дисертаційного дослідження є праці відомих українських і російських правознавців. У дисертації використані загальнотеоретичні, правові, історичні положення, сформульовані А. Й. Рогожиним, П.П. Михайленком, О. Н. Ярмишем, Р. С. Мулукаєвим, Л. О. Зайцевим, А. П. Тимченком.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження базується на науковій програмі кафедри теорії та історії держави і права Національного університету внутрішніх справ, складеної на виконання п.49 Плану наукових досліджень та розробок з удосконалення діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України на 2002-2005 рр., пп. 1-13 тематики пріоритетних напрямків дисертаційних досліджень навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002-2005 рр., затверджених Наказом МВС України № 635 від 30 червня 2002 року, п.1.1., п.1.3., п.1.4. «Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр.