МІСЦЕ СКОЄННЯ ЗЛОЧИНІВ МІЖНАРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Після здобуття незалежності Україна підтримала курс на інтеграцію до європейської правової системи та сприйняття світових цінностей в галузі захисту прав людини і громадянина. Законодавство України про кримінальну відповідальність цілком сприйняло цю тенденцію, взявши курс на гуманізацію та підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Важливим напрямком державної політики України в сфері боротьби зі злочинністю стало виконання обов’язків за міжнародними договорами, які передбачають відповідальність за злочини, що зачіпають інтереси декількох країн, зокрема, за злочини міжнародного характеру. Останні не є новим явищем для вітчизняного кримінального права, але стрімкий розвиток міжнародних комунікацій та комп’ютерних технологій спонукають до переосмислення цієї правової категорії. Так, з метою виконання своїх міжнародних зобов’язань у Кримінальному кодексі України знайшли подальший розвиток норми про дію закону про кримінальну відповідальність у просторі (ст.ст. 6–8), були включені нові положення про визнання вироків судів іноземних держав (ст. 9), екстрадицію (ст. 10), криміналізацію діянь, визнаних злочинами відповідно до міжнародних договорів (ст.ст. 147, 149, 199, 209, 258, 305, 307 тощо). Однак, незважаючи на низку прогресивних змін, внесених у КК України 2001 р., визначення місця вчинення злочинів міжнародного характеру представляє собою значну складність у зв’язку з відкритістю питань про порядок закріплення в нормах національного законодавства кримінальної відповідальності за ці злочини.

У науці окремі аспекти кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру та застосування до них законодавства України про кримінальну відповідальність висвітлювалися в працях таких сучасних вітчизняних дослідників як Д.С. Азаров, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, М.В. Буроменський, В.О. Іващенко, О.І. Моісеєв, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Ю.А. Пономаренко, Л.Д. Тимченко, С.С. Яценко тощо. У радянський період розробці вказаних питань сприяли роботи К.Л. Акоєва, М.І. Блум, Я.М. Брайніна, Л.Н. Галенської, М.Д. Дурманова, І.І. Карпеця, М.І. Ковальова, М.Д. Шаргородського тощо. На рубежі ХХ–ХХІ століть значний доробок у дослідження кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру зробили такі зарубіжні вчені як Р.А. Адельханян, М.Ш. Бассіоні, К.Л. Блекслі, І.П. Бліщенко, Е.М. Вайз, Г.В. Ігнатенко, Л.В. Іногамова-Хегай, А. Касейсе, Н.Ф. Кузнєцова, І.І. Лукашук, О.М. Медвєдєв, М.Г. Мельніков, А.В. Наумов, В.П. Панов, Е.С. Подгор, Ю.С. Ромашев, О.І. Тіунов, І.В. Фісенко та інші дослідники. Однак, незважаючи на висвітлення окремих питань реалізації кримінальної відповідальності за злочини міжнародного характеру, ні в Україні, ні в інших державах СНД не проводилися комплексні дослідження злочинів міжнародного характеру як окремої категорії національного кримінального права та їх місця у кримінальному кодексі країни зокрема. Висвітлення цих питань є необхідною передумовою визначення випадків, коли територію країни слід вважати місцем скоєння злочинів міжнародного характеру, та встановлення особливостей застосування до них законодавства про кримінальну відповідальність, що відобразилося в структурі цього дисертаційного дослідження.

Вирішення вищенаведених теоретичних та практичних питань є необхідним етапом на шляху вироблення ефективної системи протидії злочинам міжнародного характеру, які вчиняються чи можуть бути вчинені на території України. Той факт, що майбутня стабільність української політичної й економічної системи, виконання Україною своїх міжнародних зобов’язань та рівноправна участь в міжнародних відносинах у тому числі залежать від спроможності протидіяти злочинам міжнародного характеру, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.