МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР ЯК ДЖЕРЕЛО МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ




  • скачать файл:
Название:
МІЖНАРОДНИЙ ДОГОВІР ЯК ДЖЕРЕЛО МУНІЦИПАЛЬНОГО ПРАВА: ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ
Тип: Автореферат
Краткое содержание:

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

 

У Вступі міститься обґрунтування актуальності теми дисертаційного дослідження, окреслено сучасний стан наукової розробки теми роботи, визначено об’єкт і предмет, мету й завдання, зв’язок з науковими планами та програмами, вказано базові методологічні підходи, що були використані під час написання роботи, описано наукову новизну одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення, висвітлено апробацію теоретичних положень і публікації, викладено концептуальні засади відповідно до їх наукової новизни, зазначено структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1. «Загальна характеристика джерел муніципального права України» містить два підрозділи, у яких здійснено аналіз розроблених в різні часи в національній та зарубіжній юридичній доктрині концептуальних підходів до визначення джерел права взагалі та джерел муніципального права зокрема, а також дослідження загальних характеристик та змісту різних видів джерел муніципального права України, розглянуто питання їх співвідношення та класифікації.

У підрозділі 1.1. «Поняття “джерело права” та “джерело муніципального права”» проаналізовано питання визначення дефініції «джерело муніципального права» в контексті загальноправових підходів до тлумачення категорії «джерело права». Дисертант досліджує теоретичні питання співвідношення «формального» та «матеріального» джерела права. Наводиться аналіз праць вчених, що працювали в різні часи, серед яких М. М. Алексєєв, С. С. Алексєєв, Ж. Л. Бержель, М. М. Вопленко, С. Л. Зівс, М. П. Карева, О. О. Кутафін, Д. А. Керимов, М. М. Коркунов, О. В. Малова, Н. М. Пархоменко, Л. Й. Петражицький, А. А. Рубанов, Е. М. Трубецкой, В. М. Хропанюк,

Розглядаючи муніципальне право як науку, автор вказує, що в системі джерел науки муніципального права є два основних та взаємопов’язаних елемента – це роботи науковців та акти законодавства. Наукові дослідження за своєю природою є первинними, вони з’являються навіть тоді, коли в державі відсутні відповідні галузі права, проте прийняття відповідних галузевих законодавчих актів стимулює активність їх проведення.

Виходячи з того, що поняття «джерело права» зазвичай необхідно розуміти у двох значеннях – первинні джерела (у широкому сенсі) та формальні (у вузькому), автор вказує на необхідність удосконалення підходів до визначення первинних джерел права – тих «резервуарів» (С. С. Алексєєв), з яких сам законодавець черпає конкретно обумовлені правила поведінки.

Під первинним джерелом права дисертант розуміє ті, усталені в окремій соціальній групі інтуїтивні принципові правила поведінки суб’єкта, які в результаті виникнення певних життєвих обставин отримують юридичне закріплення у нормах права. Результатом дослідження є авторське визначення дефініції «джерело муніципального права».

Автор розглядає методологічні підходи до дослідження джерел права та приходить до висновку, що повноцінне різнопланове дослідження такого складного явища, як джерела права, необхідно проводити із застосуванням діалектичного, історичного, порівняльно-правового та формально-юридичного методів.

Вказується, що під впливом глобалізації, інформатизації та міждержавної інтеграції, в умовах нестабільного розвитку суспільних процесів дуже часто традиційні механізми правового регулювання виявляються неефективними, а право починає підпорядковуватися процесам самоорганізації, що обумовлює використання синергетичного методу наукового пізнання.

Підрозділ 1.2. «Види та класифікація джерел муніципального права України» присвячений характеристиці різних видів джерел муніципального права України. Звертається увага на те, що сформована нова галузь муніципального права запозичила від «материнської» галузі (конституційного права) багатоманітність її джерел, що обумовлює необхідність визначення або розробки критеріїв їхньої класифікації.

Дисертант розглядає різні підходи та критерії класифікації, зокрема дедуктивну та індуктивну класифікацію, класифікації за суб’єктом правотворчості, за часом дії, за територіальною ознакою за юридичною силою, за національною належністю, за їх політичним значенням, поділ на статутні та нестатутні джерела та інші. Враховуючи світові глобалізаційні процеси та прагнення України до членства в міжнародних об’єднаннях, автор вважає доцільним ввести ще один критерій та класифікувати джерела за ознакою їх відповідності вимогам міжнародних стандартів.

Важливе місце серед джерел муніципального права займає Конституція України, в якій міститься понад двадцяти статей, які в тій чи іншій мірі стосуються питань місцевого самоврядування, особливе значення серед них мають положення статей 7, 13, 140, 142 та 143. На основі аналізу положень Основного Закону дисертант виділяє кілька конституційних принципів: принцип пріоритету прав і свобод громадянина, принцип автономної правотворчості суб’єктів місцевого самоврядування, принцип законності, принцип децентралізації, принцип територіальності, принцип строковості, принцип виборності. Звертається увага на бланкетні «муніципальні» норми Конституції, які в розділі ХІ містяться у п’яти з семи статей. Вказується, що на виконання цих конституційних вимог ще не всі органічні закони на сьогодні прийняті в Україні.

Досліджується роль законів в системі джерел муніципального права. Автор звертає увагу на відсутність належного врегулювання питань співвідношення міжнародних договорів та законів, що можуть прийматися на всеукраїнському референдумі.

Досліджуючи підзаконні нормативно-правові акти, автор вказує, що на практиці Укази Президента у галузі муніципального права носять здебільшого оперативний характер та використовуються для вирішення поточних або тимчасових, несистемних питань.

Дисертант розглядає локальні нормативно-правові акти як складові системи джерел муніципального права України і підкреслює особливе значення статутів територіальних громад, які виступають в ролі «комунальних конституцій» (О. В. Батанов) в системі джерел муніципального права.

Автор вважає, що такий правовий феномен, як принципи права найчастіше виступає в ролі «первинних джерел права» та зазвичай знаходить свою об’єктивізацію в різних джерелах системи муніципального права.

Вказується, що найбільш повно відображають принципи права найвищі за юридичною силою джерела: Конституція та закони України, міжнародні договори України та рішення Конституційного суду України.

Розділ 2. «Змістова та видова характеристика міжнародних договорів України як джерела муніципального права України» складається із трьох підрозділів, що містять в собі дослідження сутності та змісту міжнародних договорів – джерел муніципального права України.

У підрозділі 2.1. «Поняття та сутність міжнародних договорів як складових системи джерел муніципального права України» проведено історичний огляд появи міжнародних договорів у праві України та акцентується увага на тому, що, з’явившись ще за епохи Київської Русі, кожен раз найбільш важливу роль міжнародні договори відігравали у ті часи, коли Україна отримувала незалежність.

Автор вказує на пряму залежність юридичної сили міжнародного договору від способу приєднання до нього України та доводить, що на сьогодні ані Конституція, ані законодавство України не дають нам чіткої ієрархії співвідношення міжнародних договорів із національним законодавством. В роботі проведено аналіз законопроекту «Про нормативно-правові акти» та робиться висновок про те, що прийняття цього Закону дозволить заповнити прогалину в законодавстві щодо встановлення міста міжнародних договорів в національній системі права.

Дисертант надає авторські пропозиції відносно вдосконалення правового врегулювання процедури звернення до Конституційного Суду для перевірки міжнародних договорів на відповідність їх Конституції України на стадії, що передує ратифікації.

Підрозділ 2.2. «Зміст міжнародних договорів – джерел муніципального права України» містить системний аналіз змісту чинних міжнародних договорів України, що дало змогу виділити ті, які несуть в собі положення, що регулюють питання муніципального права. Автором проведено моніторинг цих положень та запропоновано класифікацію міжнародних договорів – джерел муніципального права, розрізняючи їх як за своєю природою, так і за ступенем впливу на муніципальні відносини. До першої групи віднесено міжнародні договори, які містять в собі норми, що регламентують основні підходи та принципи формування інституту муніципального права. До другої групи відносяться міжнародні договори, розроблені в рамках міжурядових організацій, які, хоча і не встановлюють основні принципи, проте стосуються питань, пов’язаних з інститутом місцевого самоврядування. До третьої групи належать акти, які були розроблені без участі нашої держави і не потребують ратифікації. Вони несуть в собі певні висновки та рекомендації щодо роботи органів місцевого самоврядування. До четвертої групи віднесено документи, однією з сторін яких є Україна або які нею схвалені, положення яких направлені на розвиток національного інституту місцевого самоврядування. П’яту групу складають документи, однією зі сторін яких є наша держава та які створюють сприятливі умови для розвитку транскордонного співробітництва органів місцевого самоврядування.

У підрозділі 2.3. «Міжнародні договори і міжнародне співробітництво органів місцевого самоврядування» досліджено міжнародні договори України, норми яких регулюють питання транскордонного співробітництва місцевого самоврядування, та проаналізовано ступінь їх імплементації в національне законодавство.

Вказується, що така форма співробітництва з’явилася у другій половині ХХ сторіччя з двох основних причин: по-перше, це є новий, більш досконалий в культурному, політичному та економічному сенсі вид співпраці, який виникає як природне подовження глобалізаційних процесів, що відбуваються у світі; по-друге, це – відновлення історичних етнічних та культурних зв’язків. Адже, у ХХ сторіччі в результаті перебудови мапи Європи багато етнічних та національних груп населення були поділені на частини і опинилися по різні боки державних кордонів. Розвиваючи тезу про те, що право націй та народів на самовизначення як міжнародно-правовий принцип у національному законодавстві України може поширюватися на національні меншини та розумітися як універсальний принцип реалізації їхніх культурних, політичних, соціальних та інших прав у державі, не порушуючи при цьому цілісності держави та її унітарного державного устрою, доводиться, що таке право необхідно визнавати та захищати на одному рівні із конституційними правами та свободами людини і громадянина на рівні Основного Закону держави. Сутність авторських пропозицій полягає в необхідності доповнення статті 143 Конституції України.

Розділ 3. «Співвідношення міжнародних договорів України з іншими джерелами муніципального права України» містить два підрозділи, в яких проведено розгорнутий аналіз питань взаємодії та взаємовпливу міжнародно-правового та національно-правового механізмів регулювання відносин в сфері місцевого самоврядування.

Підрозділ 3.1. «Співвідношення міжнародного договору та Конституції України» містить аналіз положень сучасних конституцій, що стосуються питань організації та функціонування місцевого самоврядування.

Дисертант виділяє основні рекомендаційні вимоги до тексту Основного Закону, що містяться в Європейський хартії місцевого самоврядування, а саме: закріплення принципу місцевого самоврядування; закріплення головних повноважень і функцій органів місцевого самоврядування; питання здійснення адміністративного нагляду за органами місцевого самоврядування з боку держави. Під призмою зазначених вимог проводиться дослідження текстів конституцій сучасних країн.

Вивчаючи детально норми конституцій, які регламентують питання організації та здійснення місцевого самоврядування, автор виділяє ідентичні елементи. З’ясовано, що певна стандартизація положень конституцій обумовлена використанням міжнародних стандартів в процесі їхньої розробки, що забезпечує імплементацію загально визнаних норм до національних конституцій.

Звертається увага на ситуативний пріоритет міжнародного договору над конституцією, адже положення про те, що держава не може уникнути відповідальності за міжнародне правопорушення, посилаючись на внутрішнє право, у тому числі на конституцію, затверджується сьогодні в міжнародному праві як «принцип міжнародної відповідальності» (І. І. Лукашук).

Обґрунтовується пропозиція внесення змін до частини першої статті 9 Конституції України стосовно пріоритету ратифікованого міжнародного договору над будь якою нормою національного права.

У підрозділі 3.2. «Вплив міжнародного договору на зміст законів України у сфері місцевого самоврядування» розглянуті питання впливу міжнародних стандартів муніципального права на формування національного законодавства України в сфері місцевого самоврядування. Виконано аналіз норм чинного законодавства про місцеве самоврядування крізь призму вимог та рекомендацій, що містяться в Європейській хартії місцевого самоврядування.

Досліджуючи різні напрями впливу міжнародного права на національне законодавство, автор показує, що міжнародні стандарти встановлюють певні галузеві принципи, яких повинна дотримуватись кожна країна-член договору, а на внутрішньодержавному рівні ці принципи знаходять свою конкретизацію відповідно до національних правових, культурних та інших особливостей не лише в профільних законодавчих актах, а й у всьому правовому масиві.

 

Обґрунтовуються висновки стосовно ролі міжнародних договорів – джерел муніципального права у національних правових системах.

Заказать выполнение авторской работы:

Поля, отмеченные * обязательны для заполнения:


Заказчик:


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

ГБУР ЛЮСЯ ВОЛОДИМИРІВНА АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПРАВОПОРУШЕННЯ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОДНИХ РЕСУРСІВ УКРАЇНИ
МИШУНЕНКОВА ОЛЬГА ВЛАДИМИРОВНА Взаимосвязь теоретической и практической подготовки бакалавров по направлению «Туризм и рекреация» в Республике Польша»
Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА