МОДЕРНІЗАЦІЯ МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, розглянуто стан розробленості проблеми, визначено мету та завдання. Викладені найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну дослідження, практичне значення й апробацію одержаних наукових результатів.

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи модернізації механізмів державного регулювання інноваційних процесів в Україні” – окреслено основний зміст наукової думки та розглянуто понятійно-категоріальний апарат у сфері державного регулювання інноваційних процесів, визначено імперативи й досліджено складові модернізації механізмів державного регулювання інноваційних процесів.

Узагальнення існуючих у науковій літературі визначень поняття “механізми державного регулювання інноваційних процесів” дало змогу сформулювати авторське трактування цієї категорії та визначити функціональне наповнення елементів механізму. Механізми державного регулювання інноваційних процесів визначено як систему організаційних, економічних, адміністративних, ринкових, інформаційних, психологічних способів, інструментів і важелів, які забезпечують підвищення рівня інноваційного розвитку держави. Інноваційна політика охарактеризована як специфічний елемент системи державного регулювання. Державну інноваційну політику визначено як цілеспрямовану та скоординовану діяльність органів державного управління на всіх рівнях щодо вжиття комплексу заходів, спрямованих на створення в межах їх повноважень аксіологічно-культурних, гносеологічних, інституціональних, онтологічних і праксеологічних засад, а також запровадження відповідних механізмів їх реалізації через залучення інвестиційних, інтелектуальних, інформаційних, людських, організаційних, матеріально-технічних та інших ресурсів (державних та недержавних), для стимулювання розвитку інноваційних процесів в усіх сферах як на державному, так і на регіональному рівнях, але з переважною їх державною підтримкою за встановленими законодавством пріоритетними напрямами.

Виділено системні компоненти державної інноваційної політики, які імперативно формуються під впливом універсальних системних характеристик як інноваційного процесу, так і державної політики і відображаються в її структурі, що включає такі базові компоненти, які взаємодіють між собою: аксіологічну, гносеологічну, інституціональну, онтологічну, праксеологічну.

Визначено компонентний склад модернізації механізмів державного регулювання інноваційних процесів, що об'єднані в організаційний, економічний, нормативно-правовий блоки (рис. 1). Встановлено, що за умов врахування відповідного інноваційним пріоритетам функціонального наповнення в Україні мають бути сформовані відповідні елементи модернізації механізмів державного регулювання інноваційних процесів за відповідними блоками, а саме: організаційний, економічний, нормативно-правовий. Модернізацію механізмів державного регулювання інноваційних процесів визначено як сукупність елементів, задіяних у процесі постійного оновлення чинників, напрямів, спрямування регулюючого інструментарію та вдосконалення інноваційних процесів у результаті прийняття управлінських рішень, спрямованих на інтеграцію ресурсного потенціалу, формування інноваційної інфраструктури, консолідацію державних і ринкових інститутів на реалізацію інноваційного розвитку та закріплення їх дії.

Виділено функціональне наповнення механізмів державного регулювання інноваційних процесів. Доведено, що компоненти модернізації механізмів державного регулювання інноваційних процесів мають реалізувати такі функції: інтеграційну (полягає в координації, об’єднанні ресурсного потенціалу на досягнення структурної перебудови виробництва і переорієнтації останнього за інноваційними технологіями); інституційну (її зміст полягає у формуванні інноваційної інфраструктури на базі як впровадження нових інститутів, так і закріплення неформальних інститутів, що є адекватними інноваційному розвитку); консолідуючу (пов’язана з визначенням, підтриманням і мотивуванням всіх суспільних і ринкових інститутів на реалізацію єдиної мети та інноваційних пріоритетів); закріплюючу (пов’язана із забезпеченням дії відповідних ринкових і соціальних інститутів, контролем над стратегічними ресурсами, захистом прав соціальних та економічних суб’єктів).