МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ НАРОДНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, гіпотезу, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, подано відомості про апробацію і впровадження основних наукових положень, наводяться дані про публікації, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі – «Теорія і практика морального виховання дошкільників засобами народної педагогіки» – на основі аналізу наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених уточнено сутність ключових понять дослідження; вивчено стан розробленості досліджуваної проблеми у сучасній педагогічній науці; здійснено діагностику моральної вихованості старших дошкільників.

Аналіз наукових джерел засвідчив наявність різних підходів до тлумачення сутності поняття «моральне виховання». У широкому розумінні моральне виховання – це засвоєння підростаючими поколіннями моральних цінностей, переконань, норм, принципів, правил, звичок, традицій, що в сукупності становлять моральну культуру суспільства, в якому живуть діти; у вужчому – це безперервний процес, що починається від народження людини і триває все життя, спрямований на оволодіння людьми правилами й нормами поведінки.

Згідно з різними науковими підходами моральне виховання інтерпретується як процес формування моральних цінностей, норм і правил, почуттів, принципів, навичок і звичок поведінки, рис характеру, моральних якостей (А. Гусейнов); здатність людини творити добро (Г. Гегель); процес цілеспрямованого, систематичного формування особистості, зумовлений законами суспільного розвитку, дією багатьох об’єктивних факторів (Н. Волкова); основа формування особистості (Т. Поніманська) та ін.

Встановлено, що категорія «моральне виховання» є ключовою у формуванні і розвитку особистості. Існують різні підходи до її трактування. Ми поділяємо думку вчених (І. Бех, Т. Поніманська, Є. Сявавко, Н. Волкова та ін.) щодо тлумачення морального виховання як основи виховання особистості, процесу формування її моральної свідомості шляхом засвоєння нею загальноприйнятих моральних цінностей, переконань, норм і принципів.

У нашому дослідженні моральне виховання старших дошкільників трактуємо як цілісний процес взаємодії педагогів і вихованців, що спрямований на формування у дітей провідних моральних якостей та уявлень, їхньої моральної свідомості і переконань, на засвоєння і актуалізацію дошкільниками моральних норм і правил з позиції народного розуміння моралі, на розвиток моральних почуттів, вироблення навичок моральної поведінки, підготовку до переходу на рівень самовиховання і самовдосконалення особистості.

Моральне виховання завжди розглядалося як найважливіше завдання освітніх інституцій, сім’ї, родини, громади. Його основу становили народні погляди на людину як втілення чесності, працьовитості, доброти, благородства, любові до рідної землі, мови, культури, розумової і фізичної досконалості, релігійних чеснот, високої гуманності. Тому найбільш ефективними засобами моральної вихованості визнано усну народну творчість, звичаї і традиції українського народу тощо, що складають основу народної педагогіки.

Спираючись на дослідницький доробок українських і зарубіжних психологів (Л. Божович, О. Кононко, В. Мухіна, О. Скрипченко та ін.) і педагогів (А. Богуш, Н. Виноградова, Р. Жуковська, Н. Непомняща, О. Проскура, М. Снайдер та ін.), констатуємо, що найбільш сприятливим віком для усвідомленого опанування дитиною різноманітних моральних основ народної педагогіки є старший дошкільний вік.

На основі аналізу теоретичних джерел з проблеми дослідження (Л. Обухова, О. Скрипченко, Т. Поніманська та ін.) встановлено, що у старших дошкільників добре розвинена уява, яка у цьому віці починає набувати творчого забарвлення. Під впливом навчання й виховання здійснюється сенсорний розвиток дитини (відбувається вдосконалення відчуттів, сприймання, уявлення). Діти цього віку виявляють розвинене цілеспрямоване сприймання, довільну пам’ять, уміння аналізувати предмети, встановлювати взаємозв’язки між ними, узагальнювати свою думку. У цей віковий період відбувається інтенсивний розвиток мислення; здійснюється перехід від наочно-дійового до образного. Для старшого дошкільного віку характерне образне мислення, урівноваженість емоційних процесів.

Доведено, що у цьому віці змінюються бажання та інтереси, виникають перші етичні інстанції й основи світобачення дитини. У своїй поведінці вона починає керуватися моральними нормами. Зокрема, це стосується переживання гордості за певні вчинки. З усвідомленням суспільних цінностей діти починають пишатися професійними успіхами своїх батьків, їхнім місцем у суспільстві (Т. Поніманська). Водночас психологи зазначають, що у дітей старшого дошкільного віку суспільно важливі мотиви переважають над особистісними. Згідно з теоретичними узагальненнями (О. Кононко, В. Мухіної та ін.) вже наприкінці дошкільного віку дитина виявляється здатною усвідомлювати і себе саму, і те місце, яке вона в цей час займає в житті.

Найбільший виховний вплив на дошкільника здійснюють ті елементи культури, які дитина здатна зрозуміти, а згодом відобразити у практичній і творчій діяльності. Доведено, що лише у процесі діяльності дитина засвоює культурну спадщину народу, завдяки чому формується як особистість (О. Запорожець та ін.).

Важливими чинниками морального виховання є історична пам’ять, традиції роду і сім’ї. Народні традиції, звичаї та обряди об’єднують минуле, сучасне і майбутнє народу, інтегрують людей у високорозвинену сучасну націю. Засвоєні й примножені не одним поколінням, вони містять у собі духовні, моральні цінності, ідеї, ідеали, погляди, норми поведінки. Народні традиції мають важливе виховне значення, спрямовують розвиток особистості у соціальне русло, нормуючи моральні риси людини, особливості її морального виховання.

У результаті життєдіяльності українського етносу протягом віків сформувався педагогічний досвід, який згодом викристалізувався у народну педагогіку. На думку К. Ушинського, це галузь емпіричних педагогічних знань і досвіду, що виробляється в домінуючих у народу поглядах на мету і завданнях виховання в сукупності народних засобів виховання і навчання. Він теоретично і практично довів, що народна педагогіка є золотим фондом наукової педагогіки. В Україні поняття «народна педагогіка» вперше вжив О. Духнович, який у праці «Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских» (1857 р.) звернув увагу на досвід народного виховання, наголосив на значущості родинних традицій, фольклору, народного мистецтва в педагогічному процесі.

Сучасні вітчизняні дослідники (С. Анісімов, І. Бех, В. Вічев та ін.) вважають, що для морального виховання особистості необхідний комплексний вплив на особистість, який передбачає формування у єдності з моральною свідомістю, моральних почуттів і поведінки. Тому нами визначено компоненти моральної вихованості старших дошкільників (пізнавальний, емоційний, поведінковий), які стали основою для визначення таких критеріїв та їх показників:

-       інформаційно-пізнавальний (наявність знань і уявлень про моральні якості, способи їх прояву, розуміння сутності певних понять, уміння характеризувати моральні (аморальні прояви), аналізувати та давати їм адекватну оцінку);

-       емоційно-почуттєвий (реакція дітей на біль і горе оточуючих, уміння цілеспрямовано виявляти свої почуття у відповідь на різноманітні внутрішні стани інших людей, усвідомлення чужих емоцій та відгуки на них);

-       когнітивно-поведінковий (реальне сприяння та турбота, які виявляються у ставленні до оточення, наявність власного досвіду доброчинних проявів, безкорислива допомога і діяльність).

На основі встановлених критеріїв і показників на констатувальному етапі дослідження нами визначено чотири рівні сформованості моральної вихованості старших дошкільників: високий, достатній, середній та початковий.

До високого рівня моральної вихованості належать старші дошкільники, які усвідомлюють зміст окремих моральних понять та свої переживання, відчувають і розуміють емоційний стан інших людей, знають способи впливу, крім того, самостійно виявляють увагу як до рідних, так і до чужих людей без будь-яких заохочень (КГ – 27,6 %, ЕГ – 38,9 %).

Достатній рівень моральної вихованості характеризує тих старших дошкільників, яким властиві адекватні, але недостатньо повні моральні уявлення. Діти цього рівня не зовсім активно надають допомогу іншим; їм притаманні прояви доброзичливості, щедрості, турботливості у ставленні до рідних і друзів, однак вони здійснюють їх переважно на прохання авторитетного дорослого (КГ – 2,8 %, ЕГ – 44,2 %).

До середнього рівня моральної вихованості належать старші дошкільники, що володіють певним обсягом знань про зміст окремих моральних понять, однак недостатньо його усвідомлюють. Така категорія дітей розуміє «чужі» почуття, але частіше самостійно підтримує близьких людей, а всіх інших – залежно від власного настрою, бажання або ж через умови заохочення (КГ – 3,2 %, ЕГ – 13,4 %).

Початковий рівень прояву моральної вихованості притаманний дітям старшого дошкільного віку, які мало знають та погано уявляють, що таке мораль та моральна поведінка. Їхня емоційна чутливість зорієнтована на власні переживання, їм притаманні короткочасні емоційні відгуки на біль та горе інших, епізодичне включення до акцій доброчинності та милосердя (КГ – 11,3 %, ЕГ – 3,5 %).

Отже, результати констатувального етапу дослідження показали здебільшого середній і початковий рівень моральної вихованості старших дошкільників. Це потребувало обґрунтування ефективних педагогічних умов і технології морального виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки.

У другому розділі – «Педагогічні умови морального виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки»  –  розкрито зміст і методику підготовки вихователів дошкільних навчальних закладів до застосування провідних ідей народної педагогіки у моральному вихованні дітей; обґрунтовано педагогічні умови та розкрито технологію морального виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки; висвітлено хід та результати формувального етапу дослідження.

У результаті аналізу теоретичних джерел та даних констатувального етапу дослідження нами визначено, обґрунтовано та експериментально перевірено комплекс педагогічних умов, що мають забезпечити моральне виховання старших дошкільників:

-       удосконалення теоретико-методичної підготовки вихователів дошкільних закладів до використання комплексу засобів народної педагогіки у моральному вихованні старших дошкільників;

-       наукове обґрунтування та впровадження технології морального виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки;

-       супровід виховного процесу систематичною діагностикою рівнів прояву моральної вихованості старших дошкільників.

Удосконалення теоретичної, практичної та методичної підготовки педагогічних працівників, їх професійна майстерність – важлива умова поліпшення морального виховання дошкільників засобами народної педагогіки. З цією метою в експериментальних дошкільних закладах було проведено постійно діючий семінар. Підготовка вихователів здійснювалася відповідно до розробленої нами програми семінару «Моральне виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки», яка містить цикл лекцій, практичних занять, розробки виховних заходів (сценарії родинних, обрядових та календарних свят, читання казок, дидактичні ігри, хвилинки ввічливості, розваги та творчі знахідки кращих педагогів і т. п.).

Зміст цієї програми відображав основні етапи морального розвитку дошкільника, що передбачали впровадження провідних засобів народно-педагогічного впливу на особистість дитини. Особлива увага приділялася старшій групі, вихованці якої досягають оптимального розвитку для умов дитячого садка. Учасники семінару мали усвідомити, що в цьому віці відзначається значна диференціація видів діяльності, у яких дитина може виявити самостійність, обираючи норми поведінки, і регулювати її відповідно до власних внутрішніх мотивів.

Проведення практичних занять здійснювалося на засадах особистісно орієнтованого підходу, за якого оволодіння педагогічною майстерністю, підвищення кваліфікації відбувається на індивідуально-особистісному рівні. Такий підхід передбачав: задоволення потреби особистості в позитивному ставленні до неї інших людей, самоповазі, у прагненні до самоактуалізації; формування ціннісного ставлення до себе, інших людей, до людства; створення сприятливого середовища для самовиховання та саморозвитку особистості.

У ході занять з вихователями моделювалися різні види виховних ситуацій, що потребували морального вибору, моральної оцінки, емпатії, чуйності, гальмування неетичних дій. Наприклад, ситуації «морального вибору» сприяли активізації моральної свідомості вихователя, формуванню альтруїстичних емоцій і почуттів; ситуації «моральної оцінки» стимулювали вихователя старшої групи до вияву гуманних моральних якостей, орієнтували на етичні цінності у взаєминах з дітьми; ситуації «співчуття, емпатії, чуйності» давали змогу визначати ступінь сформованості таких нормативних регуляторів культури міжособистісних взаємин вихователя з дітьми, як повага, тактовність, щирість, спрямованість на гуманістичну взаємодію.

Відповідно до мети дослідження, ми зосереджували увагу на вивченні вихователями різних засобів народної педагогіки, за допомогою яких здійснюється моральне виховання старших дошкільників.

Актуальною педагогічною умовою морального виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки є обґрунтування відповідної технології, що відображає взаємозв’язок між її структурними компонентами (метою, завданнями, компонентами, критеріями та показниками, педагогічними умовами, методами, формами, засобами) та слугувала основною програмою спільної діяльності педагогів та батьків у моральному вихованні старших дошкільників. Структура цієї технології зображена на рис. 1.

Важливою характеристикою розробленої технології морального виховання старших дошкільників засобами народної педагогіки була її системність і послідовність. Впровадження змістових і процесуальних компонентів технології здійснювалося за допомогою різноманітних форм, якими є: заняття народно-педагогічного напряму, заняття Добра і Краси, читання морально-етичних казок, хвилинки ввічливості, дидактичні ігри та вправи, народні та родинні свята тощо.

Найбільш доцільними і результативними щодо виховного впливу різних компонентів технології виявилися такі форми виховання, як дитячі ранки, свята, зустрічі, тощо, а також методи: формування моральної свідомості дитини (розповідь, бесіда, читання казок, переконування, навіювання, умовляння та ін.), формування досвіду моральної поведінки (створення виховних ситуацій, вимога, вправи, привчання, вправляння тощо), стимулювання (заохочення і покарання). Для підвищення ефективності морального виховання старших дошкільників в експериментальній роботі було апробовано такі засоби народної педагогіки, як: фольклор, гра (народні ігри), традиції (звичаї, обряди, національні свята).

Використання означених засобів забезпечувалося комплексом ефективних прийомів виховання з метою впливу на моральну свідомість дошкільників: хвилинки ввічливості, приклад поведінки дорослих, створення ситуацій морального вибору, стимулювання моральних почуттів – приклад інших, схвалення моральних учинків, колективна оцінка поведінки дитини, заохочення дитини до моральних учинків тощо.

Запропонована нами методика у роботі з прислів’ями і казками сприяла збагаченню моральними знаннями, розвитку моральних поглядів, переконань, світогляду, досвіду моральної поведінки старших дошкільників експериментальних груп. Водночас така робота забезпечувала формування основ морально-етичної культури, підвищували загальний рівень розвитку особистості.