Мусаві С.К. Формування і функціонування сучасної іранської сім\'ї як соціального інституту

Краткое содержание

У вступі дисертації обгрунтована актуальність дослідження та охарактеризована ступінь наукової розробки проблеми, визначені мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, обрана методологія дослідження, здійснена характеристика теоретико-методологічних засад дисертації, її наукової новизни та з’ясовується питання щодо теоретичної та практичної значущості роботи.

Перший розділ дисертації, "Історико-соціальні умови формування і розвитку сім’ї в Ірані" присвячений формуванню сім’ї в стародавньому Ірані як соціального інституту і її розвиток у зв’язку з трансформацією іранського суспільства в цілому. У першому підрозділі даного розділу коротко розглядаються досоціологічні загальні уявлення і дослідження сім’ї, розглядаються  основні соціологічні теорії і підходи, що розкривають проблеми сім’ї, починаючи з О. Конта до сучасних ідей, положень у контексті соціології сім’ї. У другому підрозділі досліджуються особливості життєдіяльності сучасних спільнот в Ірані  у бронзовий період (IV-I тис. р. до н. е.). При цьому, посилаючись на погляди іранських вчених, вказується на домінування матріархальної системи і виділяються наступні в якості головних характеристик сімейного способу життя того періоду:

- групова форма сімейного життя (племена, клани), в якій кілька сімей із одного роду проживають разом або поряд;

- жінки мали високий статус у сім’ї, вони управляли сімейними спільнотами, були наділені правом спадку;

- популярність моногамії, спільність ендогамного шлюбу всередині племені, особливо між дуже близькими родичами.

У другому підрозділі даного розділу аналізуються наслідки приходу індоєвропейських народів Арії на територію Ірану з Прикаспію (південь Росії) на початку залізного віку. Робиться висновок, що з прибуттям нового народу в Іран, закінчується дієвість норм і правил матріархальної системи, їх заміною нормами і зразками патріархату, оскільки всі арійські племена були патріархальні. Слід зазначити, що в VI ст. до н. е. завдяки спробам зороастра поступово об’єдналися різні іраномовні племена на території Ірану, що забезпечило сприятливі умови для утворення першої централізованої держави на чолі з Ахменідською династією (VI-IV ст. до н. е.). У третьому підрозділі докладно розглядається вплив держави Ахменідів на розпад племінної структури іранського суспільства і формування сім’ї як соціального інституту. З цього періоду іранська сім’я починає функціонувати і розвивати свої взаємовідносини з іншими соціальними інститутами, такими як держава, релігія, юридична система і економіка. З метою типологізації і уявлення чіткого образу стародавньої іранської сім’ї в третьому підрозділі вона порівнюється з деякими формами сім’ї в Європі періоду середньовіччя за визначеними аспектами. Значна частина третього підрозділу присвячена проблемі розвитку інституту сім’ї в Ірані в часи Сасанідів (III-VII ст.). У даному контексті аналізується ряд соціально-економічних реформ і перетворень, які призводять до нуклеаризації сім'ї в Ірані та демократизації внутрішньосімейних відносин. Розкривається механізм виникнення і розквіту нуклеарної форми сім’ї, акцентується увага на підвищенні сімейного і соціального статусу іранських жінок. У цьому ж розділі аналізуються головні зміни в інституті сім’ї після Сасанідів (з половини VII ст. до кінця XIX ст.) під впливом мусульманської культури. При цьому аналізуються такі питання, як, наприклад, відтворення і посилення патріархальної системи, зниження мінімального шлюбного віку в мусульманській культурі, проблема права полігамії і її соціальні наслідки в суспільстві.

У другому розділі дисертації, "Етнодемографічні характеристики сучасної іранської сім’ї" розглядаються соціальна сутність сім’ї і шлюбу в сучасному іранському суспільстві. При цьому вивчаються і демографічні і етнокультурні індекси, що підтверджують стабільність, існування і функціонування інституту сім’ї, шлюбу. В цих межах розглядаються тенденції змін деяких рис сімейного життя. Третій підрозділ другого розділу присвячений розгляду структурних характеристик сучасної сім’ї в Ірані на основі визначених вербальних соціальних критеріїв. За допомогою статистичних даних останнього перепису населення в Ірані з’ясовується, що сучасна іранська сім’я вважається моногамною, патріархальною, середньо-дітною і гомогамною структурою. В другому підрозділі  даного розділу нуклеарна сім’я як переважаюча форма сім’ї в Ірані аналізується в контексті функціоналістської парадигми, розглядаються її схожість та відмінність з нуклеарною сім’єю в теорії Парсонса. Більше того, на фоні аналізу регіональних особливостей іранської сім’ї, пропонуються можливі типи сімей в місті і селі, розглядаються особливі їх етнодемографічних показників.

У третьому розділі, "Соціально-економічні характеристики сучасної сім’ї в Ірані" увага зосереджується на соціологічних показниках, що впливають на функціонування інституту сім’ї в сучасних умовах. При цьому, на основі розгляду "місця сім’ї в соціально-професійній ієрархії країни", в першому підрозділі третього розділу дисертації класифікуються різні типи іранських сімей. Разом з тим, вивчається простір соціального "дна" іранського суспільства і групи сімей, які сьогодні покривають його. На основі офіційних даних обговорюються рівень і спрямованість соціальної мобільності сучасної іранської сім’ї серед його двох останніх поколінь. Значна частина третього розділу присвячена основним функціям іранської сім’ї – відтворення населення і соціалізація дітей. При цьому розглядаються ступінь потреби в дітях у сім’ї, шаблони репродуктивної поведінки в міських сім’ях, селян, етнічних груп і т.інш. У другій частині роботи функція соціалізації дітей іранськими сім’ями розглядається в контексті дуальності і неузгодженості нормативної системи суспільства. Пояснюється, що сьогодні одні сім’ї передають своїм дітям більш ліберальні і сучасні стандарти соціального життя, а в той же час інші консервують радикальні релігійно-традиційні правила поведінки. Отже, в процесі сімейної соціалізації іранська сім’я через освітню і професійну мотивацію виховує хлопчиків для управління своєю майбутньою сім’єю, в той же час дівчата виховуються в сім’ях для вступу в шлюб і життя в сім’ї, догляду за дітьми і виконання сімейних обов’язків і ролей. У цьому розділі на основі вивчення переважаючих сімейних ролей в рамках функціоналістської теорії розглядаються можливі проблеми, конфліктність ролей, вплив ролей  на іранських чоловіків і жінок у сучасному Ірані. В другій частині даного розділу досліджується структура влади всередині іранської сім’ї з врахуванням наступних теорій: теорії ресурсу, любов-потреба, феміністичної традиції, культурного контексту і т.інш. Типологізуючи структуру сімейної влади в сільському і міському середовищах країни, підкреслюється виникнення нової тенденції в містах до егалітарної моделі прийняття головних сімейних рішень. Хоча результати соціологічних досліджень останнього часу стверджують виникнення даного феномену, але поки що Іран далекий від "перерозподілу" структури сімейної влади. В останній частині даного розділу з’ясовується роль держави в сімейній політиці в Ірані та її тенденції в останні десятиліття. При цьому розглядаються державні тенденції і програми щодо контролю рівня дітонароджуваності, підтримки утворення шлюбу тощо. В даному контексті враховується і роль інших соціальних інститутів, особливо інституту економіки, освіти щодо контролю рівня народжуваності в сучасній іранській сім’ї.

ВИСНОВКИ

Аналіз еволюції і сучасного стану іранської сім’ї, здійснений на основі наукової літератури як іранських, так і зарубіжних авторів, а також архівних матеріалів і етнодемографічних та соціологічних досліджень, дає можливість зробити наступні висновки:

1) іранська сім’я як особливий соціальний інститут формувалася в часи Ахменідів (IV-VI ст. до н. е.). Виникнення  зороастризму, об’єднання іраномовних племен і перехід соціальної організації іранського суспільства від племінної форми до держави, вважаються головними історико-соціальними умовами формування інституту сім’ї в Ірані;

2) в інституті іранської сім’ї домінуючими нормами, цінностями завжди були соціальна значимість сім’ї, поширення патріархальної системи відносин, значна присутність фамільної, організованої моделі шлюбу, значимість родинних зв’язків, чіткий розподіл сімейних ролей чоловіків та жінок;

3) зміни в інституті сім’ї в Ірані більш відчутно проявлялися в кількісних аспектах (розмір сім’ї, зменшення кількості дітей в сім’ї, фіксація моногамій, перехід від розширеної форми сім’ї до нуклеарної тощо), ніж в якісному плані, як, наприклад, сімейні цінності, традиції і церемонії, патріархальні відносини всередині сім’ї, сімейна влада, розподіл сімейних ролей, організація шлюбу дітей батьками, співпадіння сімейних і сексуальних відносин, ендогамний і фамільний шлюб тощо;

4) управління і забезпечення сім’ї стають чоловічими справами, а чоловік-батько є головою сім’ї. В результаті цього в сім’ї домінує строгий розподіл сімейних ролей, зайнятість жінок поза домом зустрічається рідко, сімейна влада і прийняття головних внутрішньосімейних рішень належить чоловікові-батькові, а соціальне становище сім’ї часто залежить від становища голови сім’ї. Хоча ступінь дотримання вказаних варіантів у місті і селі країни можуть незначною мірою відрізнятися між собою;

5) хоча зникли всі неспецифічні (політичні, економічні, військові та інші) функції сім’ї, в сучасну епоху значимість інституту сім’ї як вагомого джерела відтворення населення, джерела робочої сили суспільства, регулятора сексуальних відносин між чоловіками і жінками, опорою матеріальної і емоційної підтримки найслабшої частини населення - дітей і людей старшого покоління - не зменшилася. Більш того, посилаючись на результати соціологічних досліджень, можна стверджувати, що сім’я вважається дієвим інститутом передачі соціальних норм, цінностей, і надійним соціальним референтом ідентифікаційних практик для наступного покоління. Значимість і стабільність інституту сім’ї в сучасному Ірані пояснюються наступними моментами:

- високий рівень індексу популярності шлюбу у громадян  (99%);

- низький рівень індексу абсолютної самотності (1%);

- відповідність у прирості населення країни і збільшення кількості сімей ;

- низький рівень розлучень (в місті 8%, в селі- 4%);

- відсутність проблеми співмешкання пар і позашлюбної народжуваності;

- тривалість сімейного, подружнього життя (типово більше 30 років);

- збереження і відтворення шлюбно-сімейних традицій і церемоній (сватання, релігійні процедури оформлення шлюбу, святкування і церемонія весілля тощо.).

Отже, сім’я в Ірані постає не малою соціальною групою, а вона функціонує як соціальний інститут, що має свої інституціональні норми і цінності, які регулюють поведінку всіх людей у сфері шлюбно-сімейних і сексуальних відносин;

6) вивчення соціального простору країни показує, що сьогодні сім’ї робітників фізичної праці, саме некваліфікованої, а також сім’ї службовців нижчої і середньої ланки, особливо в приватному секторі економіки, покривають простір соціального "дна" країни. Соціоекономічні характеристики в деяких областях, поглиблюють цей феномен. В той же час, сьогодні сім’ї директорів державних підприємств і сім’ї великих приватних підприємців займають найвищі місця в соціоекономічній ієрархії країни. Порівняльний науковий аналіз вітчизняних даних дає підстави для тверджень, що з другої половини 1990-х років соціальна дистанція в країні набуває зростаючого характеру;

7) вивчення переміщення сімей двох останніх поколінь в межах соціальних позицій  підтверджує те, що позиція великих підприємців і виробників відрізняється більш активною мобільністю. Основна динаміка цієї мобільності припадає на останні 15 років;

8) сьогодні процес сімейної соціалізації дітей відбувається в контексті дуальності і неузгодженості нормативної системи суспільства. Одні сім’ї передають сучасні і більш ліберальні стандарти життя своїм дітям, а інші дотримуються радикальних релігійно-традиційних  правил поведінки. Але в сфері соціалізації статевої (і шлюбної) ролі домінує одноголосність. В процесі соціалізації іранська сім’я через освітню і професійну мотивацію виховує хлопчиків для управління своєю майбутньою сім’єю, в той же час дівчата виховуються в сім’ях для вступу в шлюб і життя в сім’ї, догляду за дітьми і виконання сімейних обов’язків і ролей. Тим самим, розгляд проблеми сімейних ролей в Ірані свідчить, що доки тут домінує функціоналістська модель розподілу сімейних ролей, в сім’ї територія обов’язків кожного із подружжя чітко визначена. Типовою роллю дружини є домогосподарка, а роллю чоловіка- матеріальне забезпечення сім’ї. Навіть зростання рівня письменності іранської жінки останнім часом не змінювало таку традиційну ситуацію;

                        9) що стосується характеру і розподілу сімейної влади, слід відзначити, що іранська сім’я перебуває під лідерством чоловіка. Розповсюдження такого феномену головним чином спричинено культурним контекстом країни і її компонентів – традицій, релігії і закону. Тим не менше, результати деяких останніх досліджень свідчать, що сьогодні система сімейної влади в міському середовищі країни перебуває під впливом вектору еволюції. Вона поступово віддаляється від чоловічо-центристської моделі, що забезпечує більшу можливість для спільного прийняття головних сімейних рішень обома подружніми партнерами;

10) в останні десятиліття державна сімейна політика в Ірані через різноспрямовані програми, головним чином, прагнула контролювати і зменшувати рівень народжуваності. Не дивлячись на періодичні коливання в здійсненні даного наміру, можна стверджувати, що держава певною мірою досягнула цієї мети протягом останніх 20 років.