Несімко О.Д. Економічна культура юриста: правовий аспект

Краткое содержание

                                               ОСНОВНИЙ ЗМІСТ         

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь її наукового опрацювання, висітлений зв’язок із науковими програмами, планами, темами, визначено мету та завдання дослідження, об’єкт і предмет дослідження, методи наукового аналізу, які використовувалися під час підготовки дисертації, її методичну та емпіричну бази, розкрито наукову новизну та теоретичне і практичне значення отриманих результатів, подано відомості щодо публікацій, вказано форми апробації та впровадження здобутих результатів.

У першому розділі – “Сутність економічної культури юриста”, що складається з двох підрозділів, здійснено аналіз позицій вітчизняних та зарубіжних науковців, які досліджували правові аспекти економічної культури юриста, розкрито співвідношення економіки і права в структурі загальноцивілізаційної культури, показано взаємозв’язок та взаємозалежність основних елементів економічної культури юриста, досліджено основні принципи та функції економічної культури юриста.

У підрозділі 1.1. “Огляд літератури з економіко-правових проблем юридичної діяльності та методологія дисертаційного дослідження” зроблено аналіз основних підходів щодо трактування поняття „культура” в загальноцивілізаційному аспекті: антропологічному, соціологічному та філософському. На підставі узагальнення існуючих в науковій літературі точок зору автор робить висновок про те, що культура в загальноцивілізаційному розумінні являє собою особливу форму життєдіяльності людини, виникає одночасно з людиною в акті антропогенезу. Культура – породження людини, її життєдіяльності і, з огляду на це, суб’єктивна. Культуру необхідно розуміти як спосіб, за допомогою якого людина пов’язана зі світом природи, і завдячуючи якому вона виживає. Культура визначає цивілізацію. Культура – надбання всього людства, це сукупний духовний досвід людства, адже все, що створено людиною, увійшло до арсеналу культури.

Дослідивши та проаналізувавши взаємозв’язок та взаємовплив феномена загальноцивілізаційної культури на економічну культуру, дисертант зосереджує свою увагу на дослідженні економічної культури юриста, що має безпосереднє відношення до теми дослідження.

У підрозділі 1.2.”Співвідношення економіки і права в структурі загальноцивілізаційної культури” відстоюється теза про те, що економіка, як сфера діяльності та галузь знань, формує правила буття, змушує людину робити той чи інший вибір і приймати непрості рішення у світі обмежених ресурсів. В свою чергу, за допомогою права соціальні сили, що володіють державною владою, регулюють поведінку окремих людей і цілих колективів.

На підставі вивчення теоретичного матеріалу дисертант стверджує, що в сучасних умовах взаємодія економіки і права зумовлена завданнями формування нового економічного мислення та свідомості, оволодіння економічними знаннями та навиками щодо прийняття рішень, необхідних для економічного та соціального будівництва в нинішніх умовах, сприяє плідному співробітництву і створює міцну основу для нової галузі знань і практичної діяльності – економічної культури юриста.

У даному підрозділі дисертант намагається показати, що взаємодія права, економіки та інтересів держави набуває особливого значення у періоди інтенсивних соціально-економічних та суспільно-політичних перетворень. Досвід так званих „нових індустріальних країн” показує, що перехід до ринкової економіки та її стрімкий розвиток відбуваються за активної ролі права та участі держави. Існує достатньо історичних і логічних підстав стверджувати, що серйозні економічні перетворення, успішний економічний розвиток значною мірою залежать від місця та ролі права в організації економічних процесів. Все це пояснює постійну актуальність наукових досліджень, пов’язаних із з’ясуванням ролі права як фактора економічного розвитку, аналізом механізму правового впливу на економічні відносини, вивченням взаємозалежності окремих економічних і правових інститутів. Такого роду дослідження є необхідною передумовою вирішення цілого ряду практичних завдань у галузі правотворчості, правореалізації та правозастосування  .

У другому розділі – “Теоретико-правове обгрунтування економічної культури юриста”, що складається з трьох підрозділів, аналізуються основні поняття економічної культури юриста та її елементи, досліджуються принципи та функції економічної культури юриста.

У підрозділі 2.1. „Поняття економічної культури юриста та її основні елементи” аналізуються основні складові економічної культури юриста, що, на думку дисертанта, формуються при допомозі наступних груп структурних елементів економічної культури: соціально-психологічної, культурологічної та гносеологічної.

Вирішальний вплив суспільних відносин на розвиток економічної культури юриста зумовлений ще й тим фактом, що основна складова економічної культури – економіка виступає специфічною формою суспільних відносин, вона не є якимось зовнішнім явищем, а органічно вплетена у їх контекст, зокрема у правові відносини.

Акцентуючи увагу на впливі суспільного буття щодо формування та розвитку економічної культури юриста, слід враховувати ту обставину, що реальні суспільні відносини, рух яких обумовлюється цілим комплексом об’єктивних і суб’єктивних чинників, змінюються значно швидше (як слушно зауважує В. Селіванов), ніж воля законодавця, спрямована на зміну юридичних норм, що регламентують існуючі в суспільстві економічні відносини або створення нових. Окрім того, саме суспільні відносини є тим полігоном, де правник реалізує цінності економічної культури, свій правовий статус, свої економічні права та суспільно-правовий потенціал. Усе це свідчить про суттєвий вплив суспільних відносин на формування та розвиток економічної культури юриста, її динамізм.

У підрозділі 2.2. „Принципи економічної культури юриста” вивчення принципів економічної культури юриста розпочато з вивчення генези терміну „принцип”, його різних дефініцій та комплексного аналізу з точки зору фундаментальних наук.

Представники різних галузей наукового знання уточнюють поняття „принцип”, розглядаючи його з різних позицій, акцентуючи увагу на найважливіших сутнісних ознаках з тим, щоб, проаналізувавши поняття, виявити його характерні ознаки, систематизувати їх та виділити принципи, відповідні тій чи іншій науці.

Сучасний стан української економіки потребує чітких принципів щодо діяльності всіх фахівців народного господарства. Що ж стосується юридичної діяльності, то основними принципами економічної культури юриста можна вважати: законність, гуманізм, дотримання прав і свобод людини, справедливість, гласність, цивілізованість, мобілізованість, компенсаційність, контрольованість, знання тіньового ринку, логічні економічні переконання, раціональність, діловитість тощо.

Вміле, науково обґрунтоване використання у повсякденній юридичній практиці принципів економічної культури юриста суттєво впливає на рівень економіко-правового регулювання суспільних відносин на основі високої економічної доцільності професійних дій з метою розвитку економічної незалежності України. Використання цілісного комплексу принципів економічної культури юриста, передусім, передбачає ґрунтовне знання чинного законодавства у галузі економіки для ефективного здійснення економіко-правового регулювання. З цим пов’язані вміння орієнтуватися у потоці економічної інформації, розуміння причин виникнення певного дисбалансу в економіці, знання принципів перехідних економічних форм, економічної політики держави, визначення економічних та культурних прав громадян тощо. Економіка, як відомо, часто може перебувати в тіньовому секторі, що є однією із причин циклічного коливання виробництва. Тому на кожне таке „коливання”, як правило, з’являються нові нормативно-правові акти. Тільки високий рівень економічної культури юриста дозволить усвідомити вимушений (хоча й невиправданий) і, що найголовніше, тимчасовий характер таких правових норм. У процесі реалізації важливо не зашкодити справді підприємницькій, комерційній діяльності громадян, не принизити їх людської гідності.

У підрозділі 2.3. „Функції економічної культури юриста” дисертант йде до мети – розкриття функцій економічної культури юриста через показ загальних характеристик понять „функція” та „функція права”, адже сутність будь-якого суспільного явища визначається у процесі характеристики його функцій. Саме вони є тією основою, що забезпечує аналіз своєрідних ознак певного явища, його взаємодію з іншими категоріями та місце в системі понять. Цінність категорії “функція” проявляється як у характеристиці реальних дій суб’єктів правового регулювання, так і у з’ясуванні залежності між нормами права, правовідносинами, юридичними актами в певному соціальному контексті. В результаті складається уявлення про функціонування права, його взаємодію та вплив на різноманітні соціальні явища та економічні процеси.

Важливу функцію економічної культури юриста становить всебічне сприяння перетворенню тіньової економіки на державну. Це складне завдання для України, оскільки пануючий кримінальний бізнес заснований часто на підривній діяльності комерційних банків, на випуску не облікованої продукції чи продажу товарів, прихованих від митного контролю. З економічною культурою юриста пов’язується захист національної валюти, стабілізація внутрішнього грошового обігу, що сприятиме конвертованості валюти, а відтак економічному розвитку держави. Адже маніпулювання валютним курсом, непланове використання валютних коштів, які надходять, зміцнює „тіньову” економіку, поширює організовану злочинність.

Високий рівень економічної культури дозволяє юристові здійснювати таку функцію, як встановлення причинно-наслідкових зв’язків між економічними та правовими явищами. Адже падіння товарного виробництва стає причиною розкрадання не тільки збіднілих державних ресурсів, але й власного майна громадян, а економічна „активність” населення спрямовується у зворотний бік, що зумовлює нову економічну реальність.

Економічна культура юриста допомагає йому глибше зрозуміти суть економічних реформ ринкового типу, ознайомитись із основними методами саморегулювання господарства й особливостями розвитку нових форм господарювання, що зміцнює економічний та науковий потенціал нашої держави. Економічна культура підвищує ефективність професійної діяльності юриста, ознаками якої є проведення економічного аналізу протиправних дій, логіка економічних узагальнень, захист економічних прав вітчизняного виробника. Це допоможе реально вивести країну з економічної кризи.

У третьому розділі – “Шляхи формування економічної культури юриста у структурі правової держави”, що складається із п’яти підрозділів, зосереджується увага на розкритті основних шляхів формування економічної культури юриста у правовій державі, визначаються критерії та аналізуються фактори, що суттєво впливають на становлення моделі економічної культури юриста.

У підрозділі 3.1. „Юридична діяльність як передумова формування моделі економічної культури юриста” дисертант розрізняє юридичну діяльність 1) за змістом – консультування, тлумачення, виступи в юридичних установах, ведення юридичної справи тощо; 2) за професійною спеціалізацією або за суб’єктами здійснення – адвокатська, слідча, прокурорська, судова, нотаріальна; 3) за соціальними сферами – юридична діяльність в економіці, політиці, духовній сфері; 4) за кількістю уповноважених осіб, які здійснюють розгляд юридичної справи, – індивідуальна, (одноособова), колегіальна (колективна); 5) за змістом інтелектуальної роботи – пізнавально-пошукова, організаційна, реконструктивна, реєстраційна, комунікативна. Найбільшого практичного значення має проведення класифікації видів юридичної діяльності за спеціальностями, які історично склалися в межах юридичних професії та відображають зміст певних професійних напрямів юридичної роботи.

В аналізі здійснення набуття юридичної діяльності виділяють такі етапи:        1) процес усвідомлення юристом свого призначення, коли відбувається певна адаптація, ознайомлення зі службовими та функціональними обов’язками та специфікою роботи юридичної установи; 2) процес формування юриста як професіонала – характеризується повною самостійністю у службовій діяльності, набуття певних навичок, розробка власного стилю та культури в роботі тощо; 3) досягнення вершин майстерності, остаточне становлення юриста як професіонала.

Зміст юридичної діяльності у кожному конкретному випадку становлять конкретні дії, перелік яких суттєво впливає на визначення обсягу, сфери та форм юридичної діяльності. В умовах соціального прогресу, ускладнення соціальних зв’язків змінюються зміст та форми соціальної, а, отже, і юридичної практики. Відповідно до вимог соціального прогресу та економічного розвитку суспільства, юридична практика зазнавала змін у напрямку розширення змісту, ускладнення структури, виникнення нових форм і засобів її здійснення. Тому до змісту юридичної практики (діяльності) належать не лише складання документів, консультування та участь у судових засіданнях, а й інші юридично значущі дії: попередження, припинення та розслідування правопорушень в економічній сфері, притягнення до юридичної відповідальності, виконання покарань та стягнень, підготовка нормативно-правових актів до прийняття у законодавчому процесі, що регламентують економічну діяльність, здійснення правовиховної та науково-дослідницької діяльності, реєстрація та статистичний облік правових та економічних явищ, результатів юридичної діяльності.

У підрозділі 3.2. „Визначення критеріїв, які впливають на становлення моделі економічної культури юриста” при розробці та формулюванні критеріїв оцінки економічної культури юриста нами, перш за все, враховувалися такі методологічні передумови.

1. В сучасному динамічному суспільстві зростають вимоги щодо економічної культури людей, а це означає, що на вибір критеріїв суттєво впливають переважаючі в суспільстві соціально-економічні умови.

2. Критерії оцінки економічної культури – це критерії готовності окремої особи брати участь в економічному процесі в широкому розумінні цього слова: професійній діяльності, освіті, споживанні, виробництві благ і послуг тощо. Саме тому, система критеріїв економічної культури допомагає виявити ефективність нинішньої та майбутньої участі індивіда в економіці, його працевіддачу і продуктивність праці, котрі безпосередньо залежать від рівня економічної і спеціальної підготовки, вміння використовувати та вдосконалювати засвоєні знання та навики.

3. Критерії оцінки економічної культури юриста – це, як правило критерії-цілі, тобто висловлені у вербальній формі формулювання, що якісно визначають їх сутність.

4. Критерії економічної культури відображають позитивні процеси в розвитку особи. Вони визначають зростання її інтелектуального і духовного потенціалу, можливості її реалізації в економічній та соціальній сферах, що, з економічної точки зору, означає приріст економічного добробуту та соціального клімату суспільства.

5. Критерії оцінки економічної культури юриста повинні відповідати наступним ознакам: об’єктивності (тобто повинні оцінюватися однозначно, не допускаючи суперечливих оцінок) і адекватності (тобто оцінка саме того критерію, котрий відповідає даній процедурі).

У підрозділі 3.3. „Аналіз впливу факторів, що формують модель економічної культури юриста” економічне мислення юриста “провокується”, перш за все, економічними інтересами та економічними стимулами, що здатні справляти суттєвий вплив на продуктивність процесу мислення та пов’язаного з ним когнітивного процесу. У зв’язку з тим, що мислення здійснює аналіз, синтез, узагальнення даних, прийняття рішень то, перш за все, „процес пізнання повинен забезпечити цим форму, котра має значення для агента і містить у собі певний інформаційний зміст. Когнітивний процес – розподіл даних за категоріями. Психологія пізнання разом із тим показує, що максимальне використання даних, що перебувають у розпорядженні, – швидше за все рідкісний виняток, ніж правило. Навіть високопрофесійні економічні агенти, які використовують сучасні інформаційні технології, ігнорують деякі дані, отримані на рівні інтуїції”.

Вершиною пізнавальної діяльності юриста в сучасних умовах виступає економічна інтуїція, якою досконало володіють лише юристи із розвинутим економічним мисленням та великим запасом знань. Вона – незамінний атрибут процесу прийняття рішень. Заснована на глибоких знаннях і навиках їх використання, економічна інтуїція виступає одним із засобів боротьби з невизначеністю, котру, доволі часто, породжує економічна система. Економічна інтуїція необхідна не лише у процесі пізнавальної діяльності, вона бере участь у всіх видах економічної діяльності: трудовій, підприємницькій, ціннісно-орієнтаційній, комунікативній тощо. Прагнення до розвитку та вдосконалення економічної інтуїції – одне із першочергових завдань формування економічної культури висококласного юриста.

У підрозділі 3.4. „Вплив економічних процесів перехідного періоду на формування моделі економічної культури юриста” 1. Правова система в умовах ринкової економіки забезпечує державне (правове) регулювання ринку (встановлює для його суб’єктів єдині правила поведінки), захищає інтереси суб’єктів ринку, караючи винних за порушення правових норм, і тим самим охороняє економічні інтереси ринкових агентів.

У процесі державного регулювання господарської діяльності право надає господарським відносинам: загальнообов’язкового характеру; точності та формальної визначеності правових норм; системності впливу на людську діяльність; упорядкованості та стабільності. Тільки такі властивості, при їх умілому професійному використанні, можуть забезпечити правове регулювання всієї системи ринкових відносин.

2. До системи ринкових інститутів належать органи державного контролю та регулювання: податкова система; органи фінансово-кредитної системи держави; установи санітарного, екологічного та епідеміологічного контролю.

Тобто структура сучасного ринку суттєво ускладнилася та охоплює не лише горизонтальні відносини між фізичними та юридичними особами, але й якісно нові вертикальні зв’язки. Вони йдуть згори донизу – від держави до суб’єктів господарювання і в певних, чітко визначених межах регулюють їхню поведінку.

Враховуючи викладене вище, можемо виокремити такі основні напрями юридичної діяльності в економічній сфері.

1. Подальше уточнення мети економічного розвитку. Зокрема, необхідно надати можливість окремим громадянам та їх об’єднанням працювати за принципом: „що не заборонено, те дозволено”. Заборона повинна торкатися лише таких напрямів розвитку, які за своєю природою чи методами досягнення є антигуманними.

2. Всебічне удосконалення існуючих економічних засад ринкових відносин.

3. Обґрунтоване визначення кола прав та обов’язків суб’єктів ринкових відносин. Мова йде про унормування діяльності обмеженої категорії осіб, організацій та підприємств. Зокрема, особливої уваги заслуговує питання про участь у господарській, підприємницькій та комерційній діяльності службовців державного апарату, співробітників правоохоронних органів, депутатів тощо.

4. Діяльність юриста в перехідний період повинна бути максимально зосереджена на виробленні принципової позиції стосовно способів регулювання економічних і соціальних відносин товарного виробництва. Необхідна обережність і ще раз обережність в інвестиційних заходах, субсидіях, дотаціях підприємств; визначеність і стабільність у відносинах власності, оренди, банківській справі, валютних операціях. Під постійним контролем повинна перебувати податкова політика, яка є чи не найбільш універсальним інструментом, що дає змогу заохочувати підприємництво та забезпечувати діяльність підприємств на користь суспільства.

У підрозділі 3.5. „Основні риси моделі економічної культури юриста правової держави з ринковими відносинами” зрозуміло, що виконувати службові обов’язки у непростій економічній ситуації, котра склалася в нашій державі, юристові досить складно. Неоднозначні процеси, що відбуваються у земельних відносинах, багаточисельні будівельні та фінансові афери, рейдерські захоплення об’єктів власності зобов’язують юриста також по-новому пропагувати основні вимоги чинних економічних законів, правильно застосовувати їх у практичній діяльності, запобігати правопорушенням у сфері економіки, не допускати зловживань службовими особами тощо. Крім цього, особливі вимоги ставляться до юриста щодо економічної діяльності. Тобто йдеться про своєрідну економічну культуру службової діяльності як важливу складову професійної культури загалом, незалежно від спеціалізації правника.

Економічна культура юриста проявляється через культуру професійного мислення, вміння на науковій основі організувати свою працю, майстерність спілкування, спроможність оцінювати та переосмислювати професійний досвід, аналіз власних можливостей і помилок, прийняття правильних рішень, орієнтування у психологічних і моральних особливостях клієнтів, створення сприятливого для справи психологічного мікроклімату в колективі, естетичне оформлення документів і свого робочого місця, ефективне використання інформаційних систем тощо. Специфіка професійної поведінки юриста в економічній сфері зумовлена, окрім юридичного мислення, знанням економічних законів, рівнем кваліфікації, стилем керівництва, особливостями юридичної практики в економічній галузі, компетентністю, періодичною атестацією, дисциплінарною відповідальністю тощо