НЕЗАКОННІ АЗАРТНІ ІГРИ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВЕ ТА КРИМІНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Краткое содержание

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В розвинених країнах світу гральний бізнес історично розглядається як стратегічна галузь економіки, що без належного нормативно-правового регулювання та контролю з боку органів влади здатна завдати великої шкоди господарській діяльності. Суттєвий вплив сфери азартних ігор на систему господарювання зумовлюється передусім значними обсягами фінансових ресурсів, що обертаються в ній. Не створюючи будь-якої доданої вартості, організатори азартних ігор акумулюють значні грошові кошти, що, за умови використання їх не на користь інтересам суспільства, можуть зрештою поставити в залежність подальший розвиток економіки країни від інтересів конкретних політичних груп – власників гральних закладів. За весь період існування незалежної Української держави в сфері азартних ігор була відсутня чітка система правових норм, більше того – всі  нормативні акти, що регулювали цю сферу, суперечили один одному, і це при тому, що вона пов’язана з отриманням надприбутків. Безконтрольність азартних ігор впливає на формування тіньового сектора економіки (зокрема, при щорічних податкових надходженнях від такого виду діяльності до бюджету в розмірі 700 млн грн ця галузь мала тіньовий прибуток у $ 3–3,4 млрд), створює необмежені можливості для вчинення шахрайств, легалізації брудних коштів, ухилення від оподаткування та хабарництва, підриває моральні засади суспільства, сприяє  поширенню небезпечних психічних хвороб (ігроманії). Наприклад, за оцінками фахівців станом на 2008 р. постійними клієнтами грального бізнесу було близько 20 % українського населення, які щорічно витрачали на ігри мільярди доларів.

На жаль, зазначені вище негативні властивості азартних ігор зараз широко поширені в Україні. Не зважаючи на ухвалення Закону України “Про заборону грального бізнесу в Україні” від 15.05.09 (набрав чинності 26.06.09), належний державний контроль за цим сектором економіки відсутній. Наприклад, до вступу в дію цього Закону 70 % залів ігрових автоматів перебувало в “тіні”, а сьогодні 10 % з цієї кількості продовжують працювати. Чимало гральних установ просто змінило форму свого існування (зокрема, перетворилося на “онлайн”-казино та інтернет-клуби) або пішло у “підпілля” та продовжує свою незаконну діяльність (наприклад, лише за червень – жовтень 2009 р. міліцією викрито 493 факти нелегальної діяльності гральних автоматів і вилучено 5169 одиниць грального обладнання). Проблемою є й те, що досі не створено прозорих критеріїв визначення того, що не належить до азартних ігор, а прийняття окремого законодавства про здійснення грального бізнесу в спеціально створених гральних зонах затягується. Внаслідок цього сфері господарської діяльності держави продовжують завдаватися колосальні  збитки.

Слід зазначити, що наукову розробку злочинів у сфері господарської діяльності з позиції кримінального права та кримінології здійснювало чимало вчених (П.П. Андрушко, Ю.М. Антонян, Ю.В. Баулін, Є.Ф. Бобонич, І.Г. Богатирьов, П.А. Воробей, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, О.М. Джужа, О.О. Дудоров, А.П. Закалюк, А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, М.В. Костицький, О.Г. Кулик, М.І. Мельник, П.П. Михайленко, В.О. Навроцький, М.І. Панов, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, М.І. Хавронюк, В.І. Шакун, Ю.С. Шемшученко та ін.), натомість в їх працях були відсутні чіткі обґрунтування щодо віднесення відповідних дій, пов’язаних із незаконними азартними іграми, до цієї групи злочинів. Одні науковці (зокрема, О.І. Гуров) розглядали азартні ігри як пріоритетний напрямок діяльності організованих злочинних груп, інші (зокрема, М.О. Бондаренко та В.Т. Дзюба) – як різновид злочинів проти громадського порядку та громадської безпеки. У кримінально-правовому та кримінологічному аспектах зазначена проблема досліджувалася й російськими науковцями в межах їх кандидатських дисертацій, зокрема: В.Д. Леготкіним “Кримінальна відповідальність за організацію азартних ігор та попередження злочинів” (Свердловськ, 1991 р.) і Г.Ф. Лук’яницею “Кримінально-правові заходи боротьби з азартними іграми” (Москва, 1993 р.). З позиції порівняльного кримінального права відповідальність за незаконні азартні ігри розроблялася у докторських дисертаціях М.І. Хавронюка (в аспекті європейського досвіду) та А.В. Савченка (в аспекті американського досвіду). В Україні на рівні кандидатської дисертації ця проблема вирішувалася В.М. Дорогих (Ірпінь, 2004 р.), однак виключно в аспекті адміністративно-правового регулювання грального бізнесу. 

З огляду на історичний та зарубіжний досвід, нагальні потреби сучасної слідчої та судової практики, необхідність посилення захисту господарської діяльності та суспільної моральності, забезпечення реалізації положень чинного законодавства України та низки законопроектів у сфери грального бізнесу, здійснення саме кримінально-правового та кримінологічного дослідження незаконних азартних ігор уявляється актуальним, важливим і своєчасним.