У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету й завдання дослідження, його об’єкт і предмет, наукову новизну та практичне значення роботи, відображено апробацію результатів.
У першому розділі роботи – «Теоретичні основи дослідження інноваційного процесів на промислових підприємствах» –уточнено поняття «інноваційний процес» шляхом виокремлення його сутнісних характеристик; досліджено теоретичні засади інноваційної діяльності машинобудівних підприємств в умовах трансформаційної економіки; методи та показники оцінювання економічної ефективності інноваційних процесів на машинобудівних підприємствах.
Визначення сутності і природи інновацій дозволило з’ясувати, що головною особливістю будь-якої інновацій є докорінна зміна, а основною рисою – отримання абсолютного результату (ефекту). Проведені дослідження виявили, що крім найбільш розповсюдженого виду ефектів – економічного, для задоволення нових чи підвищених потреб споживачів мають також велике значення й інші види ефектів – соціальний, науково-технічний, екологічний та ін. Доведено, що під інновацією розуміється комплекс докорінних змін на підприємстві у всіх сферах діяльності: створення нових видів продукції, методів та форм обслуговування клієнтів, розробка і впровадження нових (інноваційних) або вдосконалення існуючих технологій, технологічних процесів і методів організаційно-управлінського характеру, здатних принести певний ефект.
На основі уточнення сутнісних характеристик понять «інновація» та «процес» зазначено, що під інноваційним процесом слід розуміти сукупність етапів: генерацію нових знань про предмет або явище, їх впровадження на практиці з метою отримання цільового результату – очікуваного інтегрального результату, перманентний характер якого проявляється в отриманні синергетичного ефекту від проведення науково-дослідницьких та дослідницько-конструкторських робіт вже після реалізації інноваційного продукту чи технології на ринку, їх подальшого удосконаленні та набуття нових споживчих властивостей. Основою забезпечення ефективності інноваційної діяльності промислового підприємства є його спроможність виявити реальні чи потенційні потреби ринку щодо інновацій і задовольнити їх більш ефективним, ніж конкуренти, способом. На ринку інновацій споживачами є як власне споживачі інноваційної продукції, так і саме підприємства-новатори, що пов’язано з походженням джерел інноваційної діяльності і потреб підприємства в інноваціях як внутрішніх первинних, так і внутрішніх вторинних.
Ефективна організація інноваційного процесу залежить від моделі, за якою здійснюється його впровадження в практичну діяльність підприємства. Досліджена еволюція наукових поглядів представників різних наукових шкіл щодо ролі моделювання інноваційного процесу у виробничому процесі від ретроспективного тлумачення до сучасного розуміння відповідно до умов та стану інноваційної економіки, що дозволило з’ясувати існуючі в світовій практиці моделі інноваційного процесу. Сучасним моделям інноваційного процесу характерні такі недоліки: не представлені всі можливі джерела інноваційних ідей, наприклад, не враховуються внутрішні потреби суб'єкту інноваційної діяльності, які часто і виступають головним поштовхом до виникнення інновацій; не враховується вплив зовнішнього та внутрішнього середовищ на створення інновацій; відсутній блок, де розмежуються напрямки використання інновації – на задоволення не тільки зовнішніх, але і внутрішніх потреб; маркетинг-мікс забезпечення інноваційного процесу розрахований лише на просування інноваційного продукту на ринок, тобто на зовнішнього споживача.
Дослідження існуючих в теорії і практиці методів та показників оцінювання економічної ефективності інноваційних процесів довело, що пріоритетність впро-вадження інноваційних проектів пропонується вирішувати за допомогою розрахунку показників абсолютної або відносної економічної ефективності. Деякі з науковців пропонують методики розрахунку рівня підприємницького ризику та складності в прийнятті рішень в умовах невизначеності, що є вельми складно. Більшість офіційних методик визначення пріоритетності впровадження інноваційних проектів на промислових підприємствах не враховує сучасні складні умови, в яких функціо-нують вітчизняні підприємства, а саме: умови жорсткої ринкової конкуренції, низьку інноваційну активність вітчизняних підприємств, відсутність державної підтримки, яка може виступати у вигляді бюджетного фінансування, надання безвідсоткових і пільгових кредитів та ін. Існуючі методи оцінювання економічної ефективності інноваційних процесів засновані або на дисконтному оцінюванні (періоду окупності, коефіцієнту ефективності інвестицій, коефіцієнту покриття боргу), або на обліковому оцінюванні (визначенні індексу рентабельності, чистої вартості та внутрішньої норми дохідності). Методи другої групи (розрахунок за даними облікового оцінювання) є менш точними порівняно з методами першої групи (на основі дисконтування). Це пояснюється тим, що вони враховують рівень інфляції, зміну відсоткової ставки, норми дохідності тощо. Показники незалежно від бази оцінювання можна класифікувати за наступними ознаками: способом розрахунку (абсолютні, відносні); сферою охоплення (загальні, часткові); характером (стратегічні, динамічні).
У другому розділі дисертації – «Основні напрямки здійснення інноваційних процесів на промислових підприємствах» – виявлено основні тенденції інноваційної діяльності на підприємствах машинобудування; визначено чинники, які впливають на інноваційний процес; проведено оцінку впливу ресурсних витрат на пріоритетність впровадження інноваційних проектів машинобудівних підприємств.
В Україні протягом останнього десятиліття фактично проводилася регресивна науково-технологічна політика, спрямована на руйнування власного науково-технологічного потенціалу, а отже – і на зменшення шансів для інноваційного розвитку економіки. Останнім часом висловлюються навіть пропозиції перейти на фінансування лише тих напрямів досліджень, які негайно дають безпосередню економічну віддачу. Реалізація таких пропозицій невідворотно призвела б до повної деградації цього потенціалу. Визначення основних тенденцій інноваційної діяльності на підприємствах машинобудування довело, що основою для впровадження інновацій в виробництво є власні внутрішні потреби підприємства в інноваційних змінах. Але поштовхом до впровадження інновацій у виробництво виступають фактори зовнішнього середовища, які не тільки відбивають структурні перетворення в економіці, а й створюють умови для функціонування інноваційної діяльності, і таким чином, впливають і на потребу підприємства-новатора в інноваціях.
Інноваційно-інвестиційна сфера діяльності в Україні характеризується суперечливістю, складністю і неоднозначністю, що обумовлено фінансово-інвестиційною нестабільністю зовнішнього та економічною напругою внутрішнього середовища. Однією з основних стримуючих інноваційну активність вітчизняних промислових підприємств причин є послаблення фінансового, матеріально-технічного і інформаційного забезпечення інноваційної діяльності. Кошти, які витрачаються на інноваційну діяльність, використовуються не на відповідну модернізацію і реінжинирінг технологічних і організаційних процесів, а на підтримку діючих потужностей, ремонт обладнання. У 2010 р. інноваційна діяльність на промислових підприємствах України здійснювалась за такими напрямками: 47,65% – освоєння нових видів продукції; 15,85% – комплексна механізація та автоматизація виробництва; 31,63% – впровадження нових технологічних процесів. За досліджуваний період відбулося зменшення загального обсягу інноваційних витрат у промисловості
