облегченные штукатурные смеси с улучшенными реометрическими показателями и эксплуатационными свойствами

Краткое содержание

ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дана загальна характеристика роботи — сформульовані актуальність, мета і завдання, відображені наукова новизна і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі виявлені особливості багатокомпонентного складу СБС з позиції забезпечення реологічних, фізико-механічних та експлуатаційних показників якості штукатурних розчинів.

Аналіз ринку сухих будівельних сумішей вказує на зростання випуску і споживання штукатурних розчинів. Сучасні сухі суміші для штукатурних робіт являють собою полімермінеральні багатокомпонентні системи, що містять мінеральні в'яжучі (цемент, вапно, гіпс), заповнювачі і дисперсні наповнювачі (щільні, пористі або їх суміші). У них вводяться модифікуючі хімічні добавки (суперпластифікатори, редисперсійні порошки, стабілізатори, повітровтягуючі, що регулюють тужавлення та ін.).

Введення в СБС добавок у вигляді редисперсійних порошків (РП) направлено на регулювання в'язкості й еластичності, однорідності і адгезійних властивостей технологічної суміші. Для підвищення водоутримуючих властивостей будівельних сумішей та запобігання седиментації вводяться добавки ефірів целюлози. Повітровтягуючі добавки забезпечують не тільки зниження щільності штукатурних розчинів, але також забезпечують підвищену морозостійкість.

Для теплоізоляційних штукатурок застосовують розчини з легкими заповнювачами, і найчастіше — перлітом. Крім низької щільності, частинки перліту за рахунок шорсткості поверхні сприяють релаксації напружень на границі між нанесеним шаром і основою, що зменшує небезпеку відшарування. Відзначається доцільність пошуку добавок, що заміняють частково перліт, з позиції здешевлення СБС.

Реологічні властивості технологічних СБС залежать як від складу і кількості добавок, так і від виду та кількості наповнювача. Полімери можуть не тільки взаємодіяти з дисперсійним середовищем гідратуючого цементу, а й адсорбуватися на поверхні твердої фази. Це впливає на реологічні параметри штукатурних сумішей в процесі їх змішування, транспортування і нанесення на поверхню.

Для вивчення поведінки сумішей застосовуються методи реометрії, результати якої узагальнюються й аналізуються з використанням ЕС-моделей і методів комп'ютерного матеріалознавства (В.А. Вознесенський, Т.В. Ляшенко).

У другому розділі проведено відбір компонентів для штукатурних розчинів, виділені їх характерні властивості та методи оцінки.

В експериментальних дослідженнях використовувався портландцемент виробництва ВАТ «Балцем» (м. Балаклея) марки М500 (ПЦ I-500-Н Д0) з питомою поверхнею S_пт = 300 м²/кг і гашене вапно. Як заповнювач розглядався кварцовий пісок з модулем крупності 1,1. В якості пористих наповнювачів використовувалися перлітовий спучений пісок марки 100 Берегівського кар'єра Закарпатської області і мелений до питомої поверхні S_пт = 400 м²/кг вапняк - черепашник Орловського родовища Одеської області.

Досліджуваними модифікаторами суміші були хімічні добавки, що входять у багатьох випадках до складу СБС, вироблених в Україні:

-   редисперсійний полімерний порошок типу Vinnapas, що є продуктом сополімеризації етилену і вінілацетату;

- пороутворювач і пластифікатор суміші серії Hostapur, що є багатофункціональним ПАР на основі високомолекулярного сульфоната олефина, сіль натрію;

- водоутримуюча добавка Tylose на основі метилгідроксиетілцелюлози, а також гідрофобізатор серії Vinnapas.

На першому етапі вивчали реологічну поведінку полімерів в емульсіях, насичених гідросилікатом кальцію для імітації середовища гідратуючого цементу, і суспензіях при додаванні в емульсії дисперсних компонентів. Дисперсні компоненти, крім перліту, вводилися в співвідношенні 1:1 до рідкої фази. При їх рівній питомій поверхні кількість рідкої фази в суспензії вважалася незмінною.