ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ МІНЛИВОГО ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету і задачі, визначено об’єкт і предмет, викладено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено перелік публікацій за темою дисертації.

У першому розділі – «Теоретичні основи діагностики фінансового стану машинобудівних підприємств» – уточнено сутність і зміст поняття «фінансовий стан», сформовано концептуальні положення оцінки фінансового стану машинобудівного підприємства для поглибленого врахування специфіки й особливостей виробництв даної галузі.

Проведений морфологічний аналіз поняття «фінансовий стан» дозволив теоретично обґрунтувати його економічний зміст, в якому, на відміну від існуючих підходів, враховані оперативні, тактичні та стратегічні можливості подальшого функціонування підприємства в фінансово-економічному аспекті. Основу кількісного визначення рівня фінансового стану підприємства формує сукупність показників, які можна умовно віднести до трьох напрямів розвитку, що з різних сторін характеризують можливості підприємства: оперативні – відображають поточний стан фінансово-господарської діяльності (вчасне погашення поточних зобов’язань, забезпечення виробничої діяльності та ін.); тактичні – характеризують перспективи досягнення короткострокових локальних напрямків розвитку (збільшення прибутковості, модернізація обладнання, підвищення продуктивності, інвестування та ін.); стратегічні – забезпечують процес прийняття обґрунтованих управлінських рішень стосовно залучення, розміщення та координації ресурсів, необхідних для досягнення бажаного рівня розвитку в довгостроковій перспективі (зміна масштабів діяльності, одержання відповідної долі ринку, певного рівня конкурентоспроможності та ін.).

Вітчизняне машинобудівне виробництво знаходиться під впливом множини зовнішніх і внутрішніх економічних факторів, серед яких: коливання валютних курсів, посилення конкуренції, падіння платоспроможного попиту, мінливість ринкової кон'юнктури, подорожчання ресурсів, згортання інвестицій, неповне завантаження виробничих потужностей, зниження кваліфікації персоналу та ін. Підтримування життєздатності підприємства вимагає обґрунтованого прогнозування перспектив його господарської діяльності, залежної від фінансового забезпечення. Об'єктивна оцінка фінансового стану є одним з головних напрямків аналітичної роботи й основою для прийняття більшості управлінських рішень. На її основі будується фінансове забезпечення стратегії і тактики підприємства на перспективний період.

Формування концептуальних положень оцінки фінансового стану підприємств машинобудівного комплексу України обумовлено існуванням різної структури та певних особливостей і відмінностей у функціональній діяльності виробництв даної галузі, зокрема, технічного і технологічного рівня, специфіки продукції, масштабів виробництва, майнового і фінансового положення, ліквідності, платоспроможності, прибутковості, ділової і ринкової активності та ін. При оцінці фінансового стану зазначені особливості та відмінності в функціонуванні машинобудівних підприємств виступають як фактори впливу на показники фінансово-господарської діяльності, значення яких більшою мірою буде залежить від стадій розвитку і специфіки конкретного виробництва, що обумовлює певну обмеженість застосування існуючих методів фінансових розрахунків та їх невідповідність процедурам прийняття управлінських рішень. Доведено, що оцінку фінансового стану машинобудівного підприємства, для додання їй більшої інформативності, достовірності, поглибленого врахування мікроекономічних факторів, тенденцій і закономірностей, слід проводити на основі визначення певних особливостей функціонування досліджуваного об’єкта, які можна кількісно визначити за допомогою формування діапазону граничних значень показників його фінансово-господарської діяльності.

У другому розділі – «Аналітичне оцінювання методичних основ визначення фінансового стану на підприємствах машинобудівного комплексу України» –удосконалено теоретичний підхід до визначення рівня ліквідності активів, встановлено найбільш суттєві класифікаційні ознаки комплексних методів діагностики фінансового стану підприємств машинобудівного комплексу України.

Результати дослідження існуючих методів оцінки фінансового стану дозволили виявити їх певну обмеженість і недостатність щодо достовірності, інформативності та поглибленого врахування особливостей функціонування підприємств машинобудівної галузі.

Методика деталізованої оцінки фінансового стану є найбільш поширеним напрямом дослідження, оскільки дозволяє з різних сторін аналізувати тенденції господарської діяльності. Поряд із цим визначено певні недоліки стосовно використання даного методу на машинобудівних підприємствах: залишення поза увагою визначення оптимальності політики оподаткування, яка в умовах практично постійної зміни податкового законодавства є актуальною і необхідною; неврахування у складі існуючих показників рентабельності інших операційних доходів (від оренди, реалізації майна та ін.), які становлять істотну частину загального доходу більшості машинобудівних підприємств; недоцільність використання у якості інформаційної бази порівняння середньогалузевих значень фінансових коефіцієнтів і показників інших компаній за рахунок існування істотних особливостей і відмінностей у функціонуванні підприємств даної галузі, (за винятком використання даних однотипних виробництв однорідної продукції із схожими технологічними особливостями і масштабами діяльності).

Необхідність удосконалення теоретичного підходу до визначення рівня ліквідності активів в умовах сучасного мінливого економічного середовища України обумовлена існуванням постійних змін вартості майна, що впливає на адекватність його відображення в бухгалтерському обліку і звітності. Механізми переоцінки за умови їх недосконалості на практиці майже не застосовуються. У підсумку, активи підприємства обліковуються за первісною і остаточною (при нарахуванні амортизації) вартістю, хоча їх реалізаційна ціна може суттєво відрізнятися.

В роботі обґрунтовано рекомендації стосовно визначення рівня ліквідності активів підприємства на основі поєднання факторів, що характеризують термін їх реалізації і можливу втрату (або збільшення) первісної вартості (рис. 1), що обумовлює адекватність їх оцінки з метою прийняття обґрунтованих рішень щодо їх подальшого використання.