ОЦІНКА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ГОЛОВНОГО МОЗКУ, НЕЙРОГУМОРАЛЬНИХ ФАКТОРІВ ТА ОПТИМІЗАЦІЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ, ЯКІ ПОСТІЙНО ПРОЖИВАЮТЬ В УМОВАХ ВЕЛИКОГО ПРОМИСЛОВОГО МІСТА

Краткое содержание

Клінічна характеристика хворих і методи дослідження. Для реалізації поставлених задач було обстежено 123 хворих на ГХ ІІ стадії, які знаходилися на лікуванні у кардіологічному відділенні та денному стаціонарі Центральної клінічної лікарні №4 м. Запоріжжя, яка є клінічною базою кафедри сімейної медицини та терапії факультету післядипломної освіти Запорізького державного медичного університету, та Мелітопольської міської лікарні №2. Верифікацію діагнозу проводили на підставі рекомендацій Української асоціації кардіологів (2004) та Європейської спілки кардіологів по діагностиці та лікуванню артеріальної гіпертензії (2004, 2007). У роботу включено пацієнтів, які підписали інформовану згоду на участь в дослідженні. Критерії виключення хворих з дослідження: симптоматична артеріальна гіпертензія, хронічна серцева недостатність, прогресуючі форми ішемічної хвороби серця, цукровий діабет, хвороби нирок, наявність професійних захворювань.

Основну групу склали 95 хворих, які постійно мешкали і працювали у Заводському районі м. Запоріжжя. Особливістю цього району є розташування об’єктів житла, соціально-культурного призначення на відстані від 100–300 м до 2–4 км від індустріальних гігантів. Згідно з даними Інституту медико-екологічних проблем Запорізького державного медичного університету, вміст промислових полютантів у довкіллі даного району перевищує гранично допустимі концентрації, зокрема, сполуки важких металів (свинець, мідь, марганець та ін.) – у 4,7 рази, бензапірен – у 6,4 рази, аміак – у 1,6 рази, фенол – у 1,3 рази, фториди – у 2 рази, діоксид сірки – у 2,5 рази, сірководень – у 1,5 рази (Пазинич В.М. та співавт., 2003).

До групи порівняння увійшло 28 пацієнтів, які народилися й мешкали у м. Мелітополі. За даними Головного управління статистики в Запорізькій області, це місто належить до регіону з відносно сприятливою екологічною ситуацією.

Пацієнти обох груп за основними клініко-анамнестичними ознаками суттєво не різнилися. Середній вік обстежених хворих склав в основній групі та групі порівняння відповідно 51,4±0,78 та 51,3±1,75 років. Середня тривалість захворювання в основній групі становила 8,1±0,72 років, в групі порівняння – 7,8±0,98 років. В основній групі величина АТсер становила 125±0,6 мм рт. ст., а у групі порівняння – 123±1,8 мм рт. ст. Гіпертрофію лівого шлуночку, за даними клініко-інструментальних досліджень, мали 95% хворих основної групи та 90% пацієнтів групи порівняння.

Корекція АТ у обстежених пацієнтів проводилася з використанням рекомендованих груп антигіпертензивних препаратів (інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту, діуретик та/або бета-блокатор). До початку проведення фармакотерапії в основній групі випадковим методом було виділено 62 пацієнти, яких в подальшому було розділено на дві аналогічні за клініко-анамнестичними, віковими та статевими ознаками підгрупи. Пацієнти обох підгруп отримували вказану вище стандартну антигіпертензивну терапію. Хворі 1-ї підгрупи (28 пацієнтів) додатково одержували ін’єкційний курс препарату «Мілдронат» (Grindeks, триметилгідразинія пропіонат) у дозі 500 мг (5 мл 10% розчину) протягом 10 днів та перорально «Оксибрал» (GlaxoSmithKline, вінкамін) у дозі 30 мг двічі на день.

Первинне обстеження хворих проводилось протягом перших двох діб перебування їх на стаціонарному лікуванні після зняття проявів гіпертензивного кризу. Забір крові та інструментальні дослідження здійснювалися вранці натщесерце до прийому медикаментозних засобів. Сироватку крові отримували шляхом центрифугування венозної крові з додаванням 0,5% розчину трилону Б протягом 15 хв. при 3000 об/хв. Одержані зразки сироватки негайно заморожували та в подальшому зберігали при температурі не менше ніж –30⁰С в умовах морозильної камери в Центральній науково-дослідній лабораторії Запорізького державного медичного університету, в якій проводили біохімічні та імуноферментні дослідження (завідувач – д.мед.н., професор Абрамов А.В.).

Для вивчення інтенсивності окислювальних процесів у пацієнтів обох груп визначали ступінь окисної модифікації білків (ОМБ) у сироватці крові. Для уявлення цілісної картини про окислення білків вивчалася як спонтанна ОМБ, яка характеризує початкові конформаційні зміни білкових молекул, так і металкаталізована ОМБ, що визначає ступінь резервно-адаптаційних можливостей організму, зокрема антиоксидантної системи (Губський Ю.І., Бєленічев І.Ф., 2005). ОМБ досліджували біохімічним методом за методикою Halliwell B., Guttering M.C (2004) з визначенням таких показників: альдегідфенілгідразонів (АФГ), кетонфенілгідразонів (КФГ) та концентрації кислоторозчинних пептидів при різній довжині хвиль (л=254, л=272, л=280).

В якості стрес-реалізуючих гормонів, які характеризують процеси адаптації чи дезадаптації організму в умовах змін гомеостазу, визначали концентрацію кортизолу та альдостерону в сироватці крові імуноферментним методом за допомогою оригінальних стандартних наборів реактивів Cortisol ELISA KIT (DRG Instruments GmbH, Німеччина, EIA-1887) та Aldosteron ELISA KIT (DBC Inc., Канада, CAN-ALD-450N).

Загальну активність адаптаційно-регуляторних механізмів та нейрогуморальної регуляції серцево-судинної системи оцінювали за варіабельністю серцевого ритму (ВСР), яку визначали методом комп’ютерного аналізу п’ятихвилинного запису ритмограми („Cardiolab 2000“, ХАІ Medica, Україна, свідоцтво № 729/2002) згідно зі стандартами Європейського кардіологічного товариства та Північноамериканського товариства кардіостимуляції та електрофізіології (1996). Аналізували такі компоненти: часові – SDNN, мс, RMSSD, мс, pNN50, мс; спектральні - TP, мс², триангулярний індекс (HRV TI, ум. од.), індекс вагосимпатичної взаємодії (LF/HF, ум. од.), нормалізовані величини низько- та високочастотних коливань (LF Norm, HF Norm, %).

Біоелектричну активність головного мозку вивчали на підставі запису електроенцефалограми (ЕЕГ) за допомогою комп’ютерної системи «Neurocom Standard» (ХАІ Medica, Україна, свідоцтво № 731/2002). Досліджували такі показники: середні амплітуди дельта-, тета-, альфа-, бета-хвиль (СА д, и, б, в, мкВ), індекс альфа-ритму (ІР, %).

Реґіонарну гемодинаміку головного мозку досліджували у басейні сонних та вертебробазилярних судин шляхом комп’ютерного аналізу запису реоенцефалограми (РЕГ) («Reocom Standard», ХАІ Medica, Україна, свідоцтво № 730/2002). Вивчали рівень кровонаповнення церебральних судин (амплітуди систолічної хвилі (АСХ, Ом), реографічний систолічний індекс (РСІ, ум. од.), пульсовий та хвилинний об’єми кровообігу головного мозку (ПОК та ХОК, мм³); тонус великих, середніх та дрібних судин (тривалість анакроти та повільного кровонаповнення (ТА, ТПК, с), міжамплітудні показники інцізури та діастолічної хвилі (МПІ та МПДХ, %); стан венозного відтоку (амплітуда інцізури (АІ, Ом) та діастолічної хвилі (АДХ, Ом); коефіцієнт периферичного опору (КПО, ум. од.).

В якості сучасного об’єктивного критерію оцінки ефективності діагностики та лікування хворих на ГХ вивчали стан якості життя на основі адаптованого для країн СНД опитувальника SF-36, який, згідно з літературними джерелами, є «золотим» стандартом загальних методик оцінки якості життя у пацієнтів з ураженнями системи кровообігу (Радченко О.М., Сіренко Ю.М., 2008; Ware J., 2000; Mihaila V., 2001,). Визначали такі параметри: GF - загальний стан здоров’я – оцінка хворим свого стану здоров’я на даний момент; PF - фізичне функціонування (в якій мірі стан здоров’я обмежує виконання фізичних навантажень); RP - вплив фізичного стану на можливість виконання буденної діяльності; RE - вплив емоційного стану на рольове функціонування, що передбачає оцінку ступеню, в якому емоційний стан заважає виконанню повсякденної роботи; SF - соціальне функціонування, визначається ступенем, в якому фізичний або емоційний стан обмежує соціальну активність (спілкування); BP - інтенсивність больових відчуттів та їх вплив на здатність займатися повсякденною діяльністю; VТ - життєздатність (відчуття життєвих сил, енергії, або, навпаки, знесилення); MH - самооцінка психічного здоров’я, характеризує настрій (загальний показник позитивних емоцій).

Статистичний аналіз отриманих результатів проводився на підставі створеної бази даних за допомогою комп’ютерної програми «Statistica 6.0 for Windows» («StatSoft® Inc», CША) на РС Pentium Dual-Core inside. Для обробки даних використовувалися модулі «Основні статистики та таблиці», «Непараметрична статистика», «Множинна регресія», «Кластерний аналіз». Достовірність розбіжностей показників між основною групою та групою порівняння (непарна вибірка) визначалася за допомогою критерію Стьюдента (t) або критерію Колмогорова-Смирнова, тоді як вірогідність відмінностей у спостереженнях, які проводились в основній групі хворих до та після застосування фармакологічних препаратів (парна вибірка), оцінювалася на підставі парного t-тесту, критерію знаків, Т-критерію Вілкоксона. Взаємозв’язки між показниками встановлювалися методом кореляційного аналізу з вирахуванням коефіцієнтів кореляції Пірсона та Спірмана. Шляхом множинної покрокової регресії визначалися зв’язки між залежною змінною та незалежними змінними. Результати вважалися статистично достовірними при р<0,05.

Результати дослідження та їх обговорення. У ході порівняльного аналізу характеру окислювальних процесів виявлено, що у хворих на ГХ ІІ стадії, які постійно проживають в умовах великого індустріального міста, має місце інтенсифікація процесів ОМБ порівняно з мешканцями екологічно сприятливих регіонів, про що свідчить вірогідне збільшення абсолютної величини спонтанної АФГ у сироватці крові на +14,5% (p<0,01). У таких пацієнтів спостерігається формування адаптаційно-регуляторних реакцій, які проявляються у зниженні рівня більш пізніх показників спонтанної ОМБ (КФГ знизився на –12% (p<0,01), кислоторозчинні пептиди на різних довжинах хвиль л=254, л=272, л=280 відповідно на –32% (p<0,01), на –46% (p<0,01) та на –28% (p<0,01), й спрямовані на підтримання нормального функціонування клітини. Проте в умовах постійного впливу факторів урбанізації відбувається дезадаптація регуляторних процесів, що підтверджується значним зростанням інтенсивності металкаталізованої ОМБ в основній групі (АФГ і КФГ підвищилися відповідно на +50% (p<0,01) та +85% (p<0,01).

У результаті кореляційного аналізу виявлено достовірний взаємозв’язок ОМБ з такими величинами: вік (r=0,31, p<0,05), АТсер (r=0,27, p<0,05), загальний холестерин (r=0,61, p<0,01), ліпопротеїди низької щільності (r=0,52, p<0,01), концентрація кортизолу (r=–0,47, p<0,05), парасимпатичні впливи вегетативної нервової системи (r=–0,41, p<0,05), індекс вагосимпатичної взаємодії (r=0,50, p<0,05), індекс альфа-ритму (r=–0,41, p<0,05), кровонаповнення судин головного мозку (r=–0,54, p<0,05), тонус периферійних судин (r=0,41 (p<0,05). Тобто інтенсифікація оксидативного стресу у пацієнтів основної групи супроводжувалася підвищенням величини АТсер, гіперхолестеринемією, симпатикотонією, зниженням адаптаційно-компенсаторних можливостей організму, погіршенням біоелектричної активності та гемодинаміки головного мозку.

Наявність порушень адаптаційно-регуляторних реакцій у відповідь на постійний вплив чинників урбанізації у хворих основної групи було підтверджено при подальшому вивченні вегетативного та нейрогуморального статусу цих пацієнтів. Мали місце порушення вегетативної регуляції серцевого ритму, які виражалися у зниженні загальної потужності компонентів ВСР (SDNN зменшився на –23% (p<0,05), TP - на –40% (p<0,05) та тонусу парасимпатичної системи (pNN50 знизився у 2,8 разів (p<0,05). Встановлено, що фактори антропогенного забруднення впливають на загальну потужність вегетативної регуляції серцевого ритму (зниження більшості часових та спектральних компонентів ВСР), але не позначаються на вагосимпатичній взаємодії (незалежно від місця проживання у обстежених пацієнтів визначалося переважання симпатичного тонусу). Ще одним свідченням формування реакцій дезадаптації у хворих основної групи є зниження концентрації кортизолу у сироватці крові на –28% (p<0,05). Зменшення вмісту кортизолу в умовах хронічного стресу вказує на скорочення адаптаційних резервів наднирників, що можна розглядати як один з механізмів розвитку незавершеної адаптації (Шикаєва Ф.В., 2002; Юрлова Л.Л., Одинцов С.В., 2006).

При аналізі показників біоелектричної активності головного мозку у виділених групах хворих також були виявлені істотні відмінності. В основній групі величина СА д й и була відповідно вища на +44% (p<0,01) та +26% (p<0,05), СА б нижча на –25% (p<0,05), а ІР – на –28% (p<0,05) відносно групи порівняння. Це вказує на наявність церебральної дисфункції у хворих на ГХ ІІ стадії, які постійно мешкають у великому промисловому місті, оскільки домінування тета- і дельта-ритмів, підвищення амплітуди дельта-хвиль при реєстрації ЕЕГ відноситься до ознак зниження функціональної активності головного мозку (Hacke W. et al., 2000; Зенков Л.Р. та співавт., 2004) та свідчить про його зростаючу гіпоксію (Абрамов І.С. та співавт. 2003).

При дослідженні церебральної гемодинаміки встановлено, що у хворих основної групи має місце більш істотне порушення мозкового кровообігу, ніж у пацієнтів групи порівняння. Це підтверджується зростанням тонусу великих, середніх та дрібних мозкових судин (величина ТА була вища в усіх басейнах головного мозку відповідно на +37%, +51%, +56% та +49% (p<0,01), ТПК – в усіх басейнах кровонаповнення відповідно на +74,5%, +86%, +86% та +82% (p<0,01), а МПІ – в каротидному басейні на +28% (p<0,01); зниженням кровонаповнення церебральних судин у вертебробазилярному басейні (величина ПОК була вірогідно нижча праворуч і ліворуч відповідно на –43% (p<0,01) та –20% (p<0,05), а ХОК головного мозку у руслі тих самих судин  на –48% (p<0,01) та –28% (p<0,01); порушенням венозного відтоку (величина АІ у басейні сонних артерій була вища на +22% (p<0,05) та +27% (p<0,05).

Згідно із запропонованою методикою (деклараційний патент України №11399) у хворих основної групи було проаналізовано стан енергетичного обміну церебральних структур. Було виявлено вірогідне зниження рівня енергетичних процесів головного мозку, про що свідчить зменшення СА д на –30,5% (p<0,05), збільшення СА б та ІР відповідно на +20,2% (p<0,05) та +92,4% (p<0,05) на тлі фармакологічного тесту з мілдронатом.

У хворих основної групи виявлено істотне зниження більшості параметрів якості життя, про що свідчить вірогідне убування таких показників: GH на –17% (p<0,01), PF – на –27% (p<0,01), RP – на –42% (p<0,01), ВР – на –20% (p<0,05), MH – на –28% (p<0,01) відносно групи порівняння.

У процесі множинно-покрокового аналізу були визначені регресійні рівняння, де в якості залежних підставних були показники якості життя, а в якості незалежних – клініко-анамнестичні ознаки, параметри ОМБ, ВСР, ЕЕГ та РЕГ.

Виходячи з представленого нижче рівняння (1), показник загального здоров’я погіршується при зростанні рівня АТсер, індексу вагосимпатичної взаємодії, церебральної дисфункції та підвищенні тонусу дрібних церебральних судин. Позитивний вплив на GF чинять збільшення загальної потужності вегетативної регуляції серцевого ритму, парасимпатичних впливів, нормалізація біоелектричної активності, а також адекватне кровонаповнення головного мозку.

GН = –0,89 АТсер –0,46 LF/HF +0,58 RMSSD +0,66 HRV TI +0,41 ІР –0,36 СА д +0,39 РСІ –0,39 МПІ.                                                             (1)

У рівнянні, яке характеризує фізичне функціонування хворого (2), окрім зазначених вище впливів, з’являються показники ОМБ та тривалість захворювання на ГХ. Також до параметрів ВСР додався негативний зв’язок із симпатичними впливами вегетативної нервової системи.

PF = –0,58АТсер +0,87тривалість ГХ –1,23АФГ –1,33КФГ –2,27LF/HF +0,68RMSSD–2,42LF +0,81ІР –1,23СА д +0,69СА б +0,59РСІ –0,72 КПО.       (2)

Як видно з рівняння (3), вірогідний вплив з від’ємним знаком ІМТ на RР (0,55, р<0,01) вказує на те, що у хворих на ГХ з підвищеною масою тіла логічно очікувати погіршення стану якості життя за рахунок обмеження фізичної активності. Також мають значення інтенсивність окислювальних процесів та біоелектрична активність головного мозку.

RP = –0,55 ІМТ +1,21 мАФГ –0,36 СА д.                       (3)

Для показника інтенсивності больових відчуттів, що представлено у рівнянні (4), отримано аналогічний характер взаємозв’язків, що й для вище означених фізичних компонентів якості життя.

BP = –0,52 АТсер +0,59 мАФГ –0,69 LF/HF +0,46 HRV TI.            (4)

Вплив емоційного стану на рольове функціонування пацієнта, як показано у рівнянні (5), визначається інтенсивністю окислювальних процесів, загальною потужністю ВСР, парасимпатичними впливами, а також тонусом дрібних церебральних судин.

RE = +0,55 мКФГ +0,94 RMSSD +0,52 HRV TI –0,41 МПІ.   (5)

Такий показник якості життя, як життєздатність, покращується при зниженні симпатичних впливів вегетативної нервової системи, зменшенні церебральної дисфункції та мобілізації систем антиоксидантного захисту, що демонструє рівняння (6).

VТ = +0,36 мАФГ –0,69 LF/HF +0,34 СА б.                   (6)

Подальший аналіз динаміки показників, які вивчалися у хворих основної групи на тлі прийому мілдронату та оксибралу поряд зі стандартною антигіпертензивною терапією показав, що у пацієнтів 1-ї підгрупи після проведеного курсу лікування мала місце тенденція до зниження рівня спонтанної та достовірне зменшення показників металкаталізованої ОМБ (АФГ на –8% (p<0,01) та КФГ на –17,6% (p<0,05). В 2-й групі досліджувані величини статистично не змінилися. Одержані результати є доказом активізації системи антиоксидантного захисту та зменшення інтенсивності оксидативного стресу після комплексного лікування.

Використання мілдронату та оксибралу в комбінованій терапії хворих на ГХ ІІ стадії, які постійно мешкають в умовах великого промислового міста, вірогідно покращує гуморальний статус та мобілізує адаптаційно-регуляторні можливості організму, що підтверджується збільшенням концентрації кортизолу на +65% (p<0,05) та зниженням концентрації альдостерону на –25% (p<0,05) у хворих 1-ї підгрупи порівняно з пацієнтами 2-ї підгрупи. Також у процесі лікування в 1-й підгрупі, на відміну від 2-ї, спостерігалося вірогідне підвищення SDNN на +37% (p<0,01), TP – на +87% (p<0,01), HRV TI – на +30% (p<0,01), RMSSD – на +45% (p<0,01) та pNN50 – на +115% (p<0,05).

Аналіз динаміки біоелектричної активності головного мозку у хворих основної групи в процесі лікування показав покращення функціональної активності церебральних структур у пацієнтів, яким було призначено мілдронат та оксибрал (СА б та ІР вірогідно зросли відповідно на +34% (p<0,01) та +36% (p<0,01). У пацієнтів 1-ї підгрупи зареєстровано позитивну динаміку параметрів церебральної гемодинаміки: достовірне підвищення рівня кровонаповнення судин у басейні сонних артерій (АСХ та РСІ збільшилися відповідно на +31,5% (p<0,05) та +30% (p<0,05), зниження тонусу середніх та дрібних судин головного мозку (КПО у басейні хребетних артерій знизився на –7% (p<0,05) та МПІ у басейні сонних артерій зменшився на –14% (p<0,05). Мало місце і достовірне покращення венозного відтоку у пацієнтів 1-ї підгрупи: АДХ та МПДХ у каротидному басейні знизилися відповідно на –28,5% (p<0,05) та –17% (p<0,05).

Дослідження компонентів якості життя у хворих основної групи в динаміці до та після терапії показало, що в 1-й підгрупі істотно змінилися більшість параметрів ЯЖ. Так, вірогідно (p<0,01) підвищилися всі компоненти фізичного стану здоров’я: GH на +69%, PF – на +59%, RP – на +147% та BP – на +84%, тоді як у пацієнтів 2-ї підгрупи достовірно (p<0,05) зросли лише такі показники як PF та BP відповідно на +9% та +15,5%.

Серед компонентів психологічного аспекту якості життя у 1-й підгрупі статистично достовірно (p<0,01) змінилися такі: величина RE зросла на +121%, VT – на +72% та MH – на +61%, тоді як у 2-й групі жоден з показників психоемоційного здоров’я вірогідно не різнився.

Таким чином, результати проведеного дослідження вказують на більш істотні порушення гомеостазу у хворих на ГХ ІІ стадії, які постійно мешкають в умовах великого індустріального міста, ніж у аналогічних пацієнтів з екологічно сприятливого регіону, що проявляється в інтенсифікації окислювальних процесів, нейрогуморальному дисбалансі, дисфункції церебральних структур, порушенні мозкового кровообігу, а також у зниженні адаптаційно-регуляторних можливостей організму. Визначено, що означені вище зміни гомеостазу суттєво впливають на стан якості життя таких пацієнтів. Одним із напрямків оптимізації якості життя у цього контингенту хворих є корекція проявів оксидативного стресу, порушень функціональної активності та кровообігу головного мозку шляхом призначення поряд зі стандартною антигіпертензивною терапією фармакологічних засобів з метаболічними та антиоксидантними властивостями.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, які постійно мешкають в умовах великого промислового міста, порівняно з пацієнтами з екологічно сприятливого регіону, наявна інтенсифікація окислювальних процесів, нейрогуморальний дисбаланс, церебральна дисфункція та порушення мозкової гемодинаміки; обґрунтована доцільність застосування препаратів з антиоксидантними властивостями поряд зі стандартною антигіпертензивною терапією для оптимізації їх якості життя, що вирішує актуальну наукову задачу кардіології.

1.  У хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, які постійно проживають в умовах великого промислового міста, спостерігається інтенсифікація окислювальних процесів та зниження адаптаційно-регуляторних можливостей системи антиоксидантного захисту, про що свідчить підвищення ступеня спонтанної та металкаталізованої окисної модифікації білків відповідно на +14,5%, p<0,01 та +50%, p<0,01 щодо групи порівняння.

2.  У пацієнтів з гіпертонічною хворобою ІІ стадії, які постійно зазнають впливу екополютантів, порівняно з аналогічними хворими з екологічно сприятливого регіону, формуються процеси дезадаптації регуляторних систем організму, що підтверджується зниженням загальної потужності вегетативної регуляції серцевого ритму на – 23%, p<0,05 та концентрації кортизолу в сироватці крові на – 28%, p<0,05.

3.  Виявлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії в умовах великого індустріального міста, порівняно з пацієнтами з екологічно сприятливої місцевості, спостерігається дисфункція церебральних структур (зниження амплітуди та індексу альфа-ритму відповідно на –25%, p<0,05 та –28%, p<0,05, зростання повільнохвильової дельта- і тета-активності відповідно на +44%, p<0,01 та +26%, p<0,05) та порушення мозкового кровообігу (зменшення кровонаповнення головного мозку на –48%, p<0,01, підвищення тонусу середніх та дрібних судин на +82%, p<0,01, погіршення венозного відтоку на 27%, p<0,05).

4.  Якість життя у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, які постійно проживають в умовах урбанізованого регіону, характеризується вірогідним зниженням, відносно групи порівняння, показника загального здоров’я на –17%, p<0,01, фізичної активності – на –27%, p<0,01, рольового фізичного функціонування – на –42%, p<0,01, психічного здоров’я – на –28%, p<0,01.

5.  Встановлено, що на компоненти якості життя у мешканців великого індустріального міста з гіпертонічною хворобою ІІ стадії найчастіше вірогідний (p<0,05) позитивний вплив чинить активізація антиоксидантного захисту, підвищення альфа-активності головного мозку, зростання тонусу парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи, а негативно впливають високі цифри середньодинамічного артеріального тиску, підвищення повільнохвильової активності церебральних структур та симпатикотонія.

6.  Застосування мілдронату та оксибралу, поряд зі стандартною антигіпертензивною терапією, у хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, які постійно проживають в умовах антропогенного забруднення, сприяє активації резервів антиоксидантного захисту (рівень металкаталізованої окисної модифікації білків зменшився на –17,6%, p<0,05), покращує гуморальний статус та мобілізує адаптаційно-регуляторні можливості організму (концентрація кортизолу в сироватці крові збільшилася на +65%, p<0,05, концентрація альдостерону зменшилася на –25%, p<0,05, загальна потужність вегетативної регуляції серцевого ритму й парасимпатичні впливи вегетативної нервової системи підвищилися відповідно на +37%, p<0,01 та +45%, p<0,01).

7.  Призначення мілдронату та оксибралу пацієнтам з гіпертонічною хворобою ІІ стадії, які постійно проживають у великому індустріальному місті, поліпшує біоелектричну активність головного мозку (амплітуда та індекс альфа-ритму підвищилися відповідно на +34%, p<0,01 та +36%, p<0,01), покращує церебральну гемодинаміку (рівень кровонаповнення артерій зріс на +30%, p<0,05, тонус периферійних судин зменшився на –14%, p<0,05, венозний відтік поліпшився на 28%, p<0,05).

8.  Встановлено достовірне покращення складових якості життя: підвищення загального стану здоров’я на +69%, p<0,01, фізичної активності – на +59%, p<0,01, життєздатності – на +72%, p<0,01, психічного здоров’я – на +61%, p<0,01, зменшення обмеження повсякденної діяльності через фізичний стан – на –66%, p<0,01 та внаслідок психоемоційних переживань – на –48%, p<0,01, після лікування мілдронатом та оксибралом у комплексній терапії хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії, які мешкають у великому промисловому місті.