ОЦІНКА ТА ДІАГНОСТИКА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Краткое содержание

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано сучасний стан проблеми, яка потребує вирішення, сформульовані мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження, визначена наукова новизна, показано практичне значення отриманих результатів і запропонованих рекомендацій.

У першому розділі – «Аналіз та державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні» – всебічно проаналізовано динаміку зовнішньої торгівлі в Україні; особливості галузевої структури та географічної спрямованості експорту-імпорту; проведено дослідження чинного законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та визначено основні цілі та завдання державної підтримки експортної діяльності суб’єктів господарювання України.

Дослідження динаміки зовнішньоекономічної діяльності країни показало, що вона активно інтегрується у світовий ринок. Так, з 2000 по 2011 рр. відбулося зростання об’єму експорту товарів і послуг у 4,6 рази, загального імпорту – у 6 разів. Однак, починаючи з 2006 р., країна має від’ємне торговельне сальдо, що пояснюється низькою конкурентоспроможністю українських товарів і послуг та високою її залежністю від імпорту енергоносіїв.

Найбільшу частку в експорті продукції в 2011 р. складали товари з низьким ступенем переробки: недорогоцінні метали та вироби з них – 32,31% (від загального обсягу експорту продукції), мінеральні продукти – 15,0%, продукти рослинного походження – 8,09%, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 7,88%, а частка механічного обладнання; машини та механізмів – лише 9,88%. У структурі імпорту товарів у 2011 р. провідне місце займали мінеральні продукти – 36,35% (від загального обсягу імпорту), механічне обладнання, машини та механізми – 15,49%, продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 9,71%.

Дослідження географічної структури експорту-імпорту товарів та послуг за країнами світу у період, що аналізувався, показало, що найбільша частка як загального експорту, так і загального імпорту приходилася на країни СНД, зокрема на Російську Федерацію (експорт становив від 29,0% до 31,0%, імпорт –від 33,9% до 35,5%), дещо менші обсяги загального експорту-імпорту приходилися на країни Європи та Азії.

Основними товарами, що експортувалися в останні роки з України, були: прокат готових чорних металів – 13,9% (від загального обсягу експорту товарів у 2010 р.), руда й концентрати заліза – 4,9% та олія соняшникова – 4,6%. Основними ж товарами, що імпортувалися до країни, були такі: газ природний – 15,5% (від загального обсягу імпорту товарів), нафта й нафтопродукти – 13,3% та лікарські засоби – 3,6%.

Дослідження динаміки зовнішньої торгівлі на регіональному рівні виявило суттєву диспропорцію між регіонами та центром. Основними експортерами та імпортерами в країні є м. Київ, Донецька та Дніпропетровська області, частка яких становить більше 40%.

На основі проведеного аналізу нормативно-правових, законодавчих і програмних документів, що регулюють зовнішньоекономічну діяльність в Україні, виявлено недосконалість законодавчого забезпечення, що проявляється в його нестабільності та частих змінах, відсутності чітких вимог та норм, дублюванні та суперечності окремих положень у різних нормативно-правових актах. Така ситуація у сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності породжує досить несприятливі економічні та організаційно-правові умови стимулювання експорту та розвитку конкуренції.

Отже, у сфері державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідне подальше удосконалення та адаптування національного законодавства у відповідності з міжнародно визнаними нормами і правилами, яке спрямоване на зростання рівня конкурентоспроможності, поліпшення інвестиційного клімату, впровадження інноваційної моделі розвитку економіки та підвищення ефективності організації економічних процесів.

У чинних нормативно-правових документах та існуючих законопроектах щодо державної підтримки експортної діяльності суб’єктів господарювання на теперішній час тільки розроблюються деякі конкретні заходи у сфері підтримки експортної діяльності, однак не існує комплексної державної програми, яка б ураховувала інтереси всіх учасників зовнішньоекономічних відносин.

Узагальнюючи теорію та практику державної підтримки експортної діяльності в країні, було визначено основні цілі та завдання щодо підтримки експортної діяльності вітчизняних товаровиробників з урахуванням основних напрямів у цій сфері на всіх рівнях ієрархії (рис. 1).

Розробка комплексної державної програми має охопити всі рівні експортно-імпортної діяльності, що дасть можливість покращити міжнародний імідж країни, удосконалити політику держави у сфері зовнішньоекономічної діяльності, покращити галузеву структуру національної економіки, підвищити конкурентоспроможність продукції національного товаровиробника.

У другому розділі – «Теоретичні аспекти оцінки зовнішньоекономічної безпеки держави» – визначено й уточнено сутність поняття «зовнішньоекономічна безпека»; розглянуто та проаналізовано існуючі підходи та методи оцінки зовнішньоекономічної безпеки (ЗЕБ), а також визначено основні загрози в цій сфері; запропоновано методичний підхід до оцінки рівня ЗЕБ держави, та згідно з ним здійснено оцінку та прогноз тенденцій її розвитку.

Аналіз та узагальнення відомих у науковій літературі підходів до сутності поняття «зовнішньоекономічна безпека» дозволили запропонувати таке його визначення: зовнішньоекономічна безпека – це здатність держави протистояти зовнішнім загрозам, адаптувати та реалізовувати свої економічні інтереси на внутрішньому та зовнішніх ринках, створюючи конкурентні переваги, які забезпечують стале економічне зростання.